СПОСІБ ОДЕРЖАННЯ ЗАСОБУ У ФОРМІ РОЗЧИНУ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ З ГЕПАТОПРОТЕКТОРНОЮ ДІЄЮ НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТУ ПЛОДІВ ГРАНАТА

Спосіб одержання засобу у формі розчину для внутрішнього застосування з гепатопротекторною дією на основі екстракту плодів граната, що включає екстракцію рослинної сировини, який відрізняється тим, що відважують плоди граната, пресують сировину, додають 96 % етанол у трикратній кількості до витягу, фільтрують, концентрують фільтрат у 10-20 разів у вакуум-випарному апараті при температурі 50-60 °C, відважують розраховану кількість бензоату натрію, L-аргініну, L-цитруліну, міо-інозитолу, бетаїну, лимонної кислоти, до екстракту плодів граната додають, поступово постійно поміщаючи бензоат натрію, L-аргінін, L-цитрулін, міо-інозитол, бетаїн, лимонну кислоту і воду очищену до одержання однорідної суміші, при цьому розчин включає наступне співвідношення компонентів, мас. %: бензоат натрію - 0,1-0,2, бетаїн - 0,5-5,0, лимона кислота - 0,5-5,0, L-цитрулін - 0,5-5,0, L-аргінін - 1,0-5,0, міо-інозитол - 1,0-5,0, екстракт плодів граната - 20,0-70,0, вода очищена - до 100,0.

Корисна модель належить до медицини, зокрема до технології одержання лікарських засобів, до хіміко-фармацевтичної, косметичної та харчової промисловості, зокрема стосується способу одержання засобу у формі розчину для внутрішнього застосування з гепатопротекторною дією на основі екстракту плодів гранату. В даний час відзначається зростання кількості хронічних захворювань печінки і вони посідають одне з провідних місць серед причин непрацездатності та смертності населення у всьому світі. За даними American Liver Foundation, близько 100 мільйонів людей мають неалкогольну жирову хворобу печінки, 2,7 мільйона жителів мають діагноз хронічного гепатиту С [1]. Неалкогольна жирова хвороба печінки (НЖХП) охоплює спектр захворювань печінки, починаючи від простого стеатозу (накопичення жиру в печінці) до неалкогольного стеатогепатиту, фіброзу, цирозу та гепатоцелюлярної карциноми. Зі зростанням поширеності та відсутністю специфічної фармакотерапії, НЖХП є нагальною проблемою громадського здоров'я. Розуміння патофізіології НЖХП має вирішальне значення для розробки ефективних методів лікування та профілактичних стратегій. Печінка відіграє ключову роль у метаболізмі ліпідів. При НЖХП існує дисбаланс між засвоєнням та утилізацією ліпідів. Підвищене поглинання вільних жирних кислот, посилений de novo ліпогенез та знижене бета-окислення сприяють накопиченню ліпідів у гепатоцитах [2]. Одними з найактивніших природних антиоксидантів є антоціани. Антоціани належать до родини флавоноїдів, дані сполуки є природними водорозчинними пігментами, що відповідають за інтенсивні червоні та сині кольори різних рослин. Структурно всі антоціани мають ідентичний флавоноїдний скелет C6-C3-C6, який також називають 2-феніл-бензопірилієвим катіоном, даний скелет складається з двох ароматичних кілець (A та B), з'єднаних C-кільцем з двома подвійними зв'язками, який має позитивний заряд [3]. Хімічно антоціани мають глікозидну структуру, пов'язану з агліконом, антоціанідином. Глікозиди, що поєднують одну або декілька цукрових груп в агліконах, можуть забезпечити стабільність та водорозчинність молекул, тому антоціанідини рідко зустрічаються в природі у формі агліконів. Найпоширенішими цукровими фрагментами, які переважно зв'язані з молекулою в положенні C3 C-кільця або в положенні C5 або C7 A-кільця, є глюкоза; проте також можуть зустрічатися галактоза, арабіноза, рамноза та ксилоза [4]. Головним джерелом антоціанів є плоди рослин, такі як полуниця, ожина, малина, гранат. Загалом антиоксидантна активність антоціанів обумовлена двома механізмами: переносом атома водню і переносом одного електрона. Антиоксидантна активність антоціанів залежить, перш за все, від їх агліконів. У реакціях з окислювачами антоціанідини перетворюються на ароксильні радикали, які порівняно стабільніші завдяки резонансу, ніж вільний радикал, який вони відновили. Кінцевий результат антиоксидантної дії антоціанів включає припинення окислювальної реакцій [5]. Гранат (Punica granatum L.) - це плодоношене листяне дерево родини Lythraceae, вирощування якого здійснюється в регіонах з теплим кліматом, таких як Південний Кавказ, Закавказзя, Південна та Центральна Азія, а також у Середземномор'ї [6]. Хімічний склад шкірки представлений елаготанінами, катехінами, флавоноїдами, тоді як плоди містять переважно антоціани та органічні кислоти. Відповідно до останніх досліджень було встановлено, що гранат містить у своєму складі наступні види антоціанів: ціанідин-3-О-глюкозид (38,98 % від суми всіх антоціанів), пеларгонідин-3,5-О-диглюкозид (19,49 % від суми всіх антоціанів), дельфінідин-3,5-О-диглюкозид (17,80 % від суми всіх антоціанів), ціанідин-3,5-О-диглюкозид (11,86 % від суми всіх антоціанів), пеларгонідин-3-O-глікозид (7,20 % від суми всіх антоціанів) і дельфінідин-3-O-глюкозид (4,66 % від суми всіх антоціанів) [7]. Відомий спосіб отримання поліфенольного комплексу "Флавітин" з протизапальною, анальгетичною, противиразковою та антиоксидантною активністю з листя винограду сорту Дабуш [8], що включає екстракцію сировини 50 % спиртом етиловим, при співвідношенні сировина екстрагент 1:10 з подальшим упарюванням, фільтрацією, ресорбцією фенольних сполук з осаду водою, упарюванням і сушінням. До недоліків відомого способу можна віднести однократну екстракцію, яка не дозволяє досягнути максимального витягу із сировини поліфенольних сполук. Відомий спосіб одержання засобу з протизапальною та антиоксидантною дією [9], що включає екстракцію листя абрикоса звичайного гарячою водою при співвідношенні 1:10 - 1:11 протягом 30 хвилин, фільтрують витяги, упарюють об'єднані витяги під вакуумом до співвідношення 1:1 - найближчий аналог. До недоліків способу за найближчим аналогом можна віднести використання води, як екстрагенту, оскільки при даній екстракції екстрагується полісахариди, які не мають антиоксиданту дію, а лише збільшують масу сухого залишку екстракту, також при екстракції водою не екстрагується більша частка флавоноїдів. Задачею корисної моделі є розробка способу одержання засобу у формі розчину для внутрішнього застосування з гепатопротекторною дією на основі екстракту плодів граната. Поставлена задача вирішується таким чином, що у способі одержання засобу у формі розчину для внутрішнього застосування з антиоксидантною дією на основі екстракту плодів граната, що включає екстракцію рослинної сировини, згідно з корисною моделлю, відважують плоди граната, пресують сировину, додають 96 % етанол у трикратній кількості до витягу, фільтрують, концентрують фільтрат у 10-20 разів у вакуум-випарному апараті при температурі 50-60 °C, відважують розраховану кількість бензоату натрію, L-аргініну, L-цитруліну, міо-інозитолу, бетаїну, лимонної кислоти, до екстракту плодів граната додають, поступово постійно поміщаючи бензоат натрію, L-аргінін, L-цитрулін, міо-інозитол, бетаїн, лимонну кислоту і воду очищену до одержання однорідної суміші, при цьому розчин включає наступне співвідношення компонентів, мас. %: бензоат натрію - 0,1-0,2, бетаїн - 0,5-5,0, лимона кислота - 0,5-5,0, L-цитрулін - 0,5-5,0, L-аргінін - 1,0-5,0, міо-інозитол - 1,0-5,0, екстракт плодів граната - 20,0-70,0, вода очищена - до 100,0. Одержаний розчин для внутрішнього застосування фасують у саше. Одержаний засіб має умовну назву "Аргіклін". Корисна модель ілюструється прикладами. Приклад 1. Відважують 1000 кг плодів граната, пресують сировину, додають 1500 л 96 % етанолу, у трикратній кількості до витягу, фільтрують, концентрують фільтрат у 10-20 разів у вакуум-випарному апараті при температурі 50-60 °C, відважують 10,0 г L-аргініну, 5,0 г L-цитруліну і 10,0 г міо-інозитолу, 5,0 г бетаїну, 5,0 г лимонної кислоти, 0,2 г бензоату натрію, до екстракту плодів граната додають поступово, постійно поміщаючи бензоат натрію, L-аргінін, L-цитрулін, міо-інозитол, бетаїн, лимонну кислоту і воду очищену до одержання однорідної суміші. Одержаний розчин для внутрішнього застосування фасують у саше. Приклад 2. Дослідження гепатопротекторної активності проводили на експериментальній моделі тетрациклінового токсичного гепатиту. Експерименти проведені на 30 білих безпородних щурах-самцях з вихідною масою 180-200 г, що містяться в лабораторному раціоні в умовах Як контрольна група були взяті інтактні щури [10]. Усі тварини були розділені на 5 груп. Перша група - інтакт, друга група - контрольна патологія (тваринам всередину шлунка водили 0,5 мл/кг дистильованої води), третя група - препарат порівняння Карсил у дозі 8 мг/кг, четверта групи - "Аргіклін" у дозі 2 мл/кг (7,5 мг/кг у перерахунку на суму фенольних сполук), п'ята група - "Аргіклін" у дозі 4 мл/кг (15,0 мг/кг у перерахунку на суму фенольних сполук). Тварини під час експерименту перебували в умовах віварію при температурі (19-24)°С, вологості не більше 50 %, природному світловому режимі "день-ніч", у пластикових клітинах, на стандартному харчовому раціоні гранульованими кормами. Утримання та догляд за тваринами у віварію відповідали положенням Страсбурзької конференції. Поводження з тваринами проводилося відповідно до Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для експериментальних та інших наукових цілей [11]. Отримані результати обробляли статистичним методом варіаційних рядів з використанням критерію Манна-Уітні. Усі розрахунки велися за загальноприйнятими формулами. Результати представлені як M±m, де M - вибіркове середнє, m - помилка середнього. Результати представлені у таблиці. ТаблицяВплив засобу "Аргікліну" на біохімічні показники крові щурів при тетрацикліновому ураженню печінки n=5, (M±m)Група тваринДоза, мг/кгАлАт, мкмоль/год.*млАсАт, мкмоль/год.*млЗагальний білірубін, мкмоль/лЗагальний білок, ммоль/лХолестерин,ммоль/лКаталаза, ммоль/(мин*л)Інтакт⸺0,70±0,071,70±0,1213,11±1,0068,44±5,481,41±0,1044,95±3,60Контрольна патологія⸺1,40±0,14*2,40±0,20*39,00±2,00*53,78±4,30*2,94±0,20*13,06±1,04*Карсил8,00,90±0,010*/**2,00±0,10*/**14,98±1,20*/**71,55±5,72**1,65±0,10*/**29,73±2,38*/**"Аргіклін"7,540,80±0,08**2,00±0,12*/**13,00±1,10**70,57±5,64**1,56±0,11**38,73±2,86*/**/#"Аргіклін"15,040,76±0,07**/#1,90±0,15**11,31±1,12*/**/#68,86±3,02**1,45±0,10**/#40,54±3,48**/#Примітки: 1* p<0,05- рівень статистичної значущості щодо групи ІК2. ** p<0,05 - значення достовірні відносно групи контрольної патології3. # p<0,05 - значення достовірні відносно препарату порівняння Карсил4. & p<0,05 - значення достовірні відносно "Аргіклін" в дозі 7,5 мг/кг 5. Доза еквівалентна сумі фенольних сполук у перерахунку на галову кислоту. У тварин із моделлю токсичної гепатопатії відзначено виражені порушення показників цитолітичного, пігментного, білоксинтетичного та антиоксидантного статусу печінки (див. таблицю). У групі контрольної патології рівні АлАт та АсАт зростали відповідно у 2,0 та 1,3 разу порівняно з інтактними тваринами (p<0,05), що свідчить про розвиток вираженого цитолізу гепатоцитів. Концентрація загального білірубіну підвищувалася до 39,00±2,0 мкмоль/л, а загальний білок знижувався до 53,78±4,30 ммоль/л, що вказує на порушення детоксикаційної та білоксинтетичної функцій печінки. Активність каталази зменшувалася більш ніж утричі (до 13,06±1,04 ммоль/(хв×л)), що відображає різке пригнічення антиоксидантної системи. Застосування Карсилу (8 мг/кг) супроводжувалося достовірним зниженням активності трансаміназ: рівні АлАг зменшувалися до 0,90±0,01, АсАт - до 2,00±0,10 ммоль/год×мл (p<0,05 відносно контрольної патології). Препарат також сприяв зниженню загального білірубіну більш ніж удвічі (14,98±1,20 мкмоль/л) та частковому відновленню синтетичної функції печінки, що підтверджувалося підвищенням загального білка до 71,55±5,72 ммоль/л. Активність каталази при цьому зростала до 29,73±2,38 ммоль/(хв×л), що вказує на відновлення антиоксидантного потенціалу. Засіб "Аргіклін" проявив виражену дозозалежну гепатопротекторну активність. У дозі 7,5 мг/кг засіб суттєво знижував рівні АлАт та АсАт (0,80±0,08 та 2,00±0,12 відповідно, p<0,05), нормалізував білірубін (13,00±1,10 мкмоль/л) та покращував білоксинтетичну функцію печінки (70,57±5,64 ммоль/л білка). Водночас активність каталази зростала до 38,73±2,86 ммоль/(хв×л), що перевищувало ефект Карсилу (p<0,05). Максимальний гепатопротекторний ефект спостерігався при застосуванні засобу "Аргіклін" у дозі 15,0 мг/кг. Значення АлАт нормалізувалися до рівня інтактних тварин (0,70±0,07 ммоль/год.×мл відповідно), а білірубін зменшувався до 11,31±1,12 мкмоль/л, що було достовірно нижче не лише від контрольної патології, а й від групи Карсилу і інтактної групи (p<0,05). Показники загального білка підвищувалися до 68,86±3,02 ммоль/л. Особливо слід відзначити різке зростання активності каталази до 40,54±3,48 ммоль/(хв×л), що наближалося до рівня інтактних тварин і достовірно перевищувало антиоксидантний ефект Карсилу (p<0,05). Таким чином засіб під умовною назвою "Аргіклін" виявив виражені мембраностабілізуючі, детоксикаційні та антиоксидантні властивості, що реалізуються через нормалізацію трансаміназ, покращення пігментного та білоксинтетичного обміну, а також відновлення активності антиоксидантних ферментів. У дозі 15,0 і 7,5 мг/кг засіб продемонстрував більш потужну гепатопротекторну дію, ніж Карсил, що може свідчити про його високий терапевтичний потенціал як засобу для корекції токсичних уражень печінки. Список використаних джерел 1. A pharmacovigilance study of the association between tetracyclines and hepatotoxicity based on Food and Drug Administration adverse event reporting system data / C. Wei et al. International Journal of Clinical Pharmacy. - 2022. - DOI: https://doi.org/10.1007/s11096-022-01397-5 (date of access: 07.12.2025). 2. Glenn C., Feldman S. R. Tetracycline-induced hepatotoxicity. Dermatology Online Journal. - 2011. - Vol. 17, no. 12. - DOI: https://doi.org/10.5070/d31ds9v5z0 (date of access: 07.12.2025). 3. Zhao X., Yuan Z. Anthocyanins from Pomegranate (Punica granatum L.) and Their Role in Antioxidant Capacities in Vitro. Chemistry & Biodiversity. 2021. DOI: https://doi.org/10.1002/cbdv.202100399 (date of access: 20.12.2025). 4. Sadowska-Bartosz I., Bartosz G. Antioxidant Activity of Anthocyanins and Anthocyanidins: A Critical Review. International Journal of Molecular Sciences. - 2024. - Vol. 25, no. 22. - P. 12001. - DOI: https://doi.org/10.3390/ijms252212001 (date of access: 20.12.2025). 5. Nutraceutical Potential of Anthocyanins: A Comprehensive Treatise / A. M. Noman et al. Food Science & Nutrition. - 2025. - Vol. 13, no. 5. - DOI: https://doi.org/10.1002/fsn3.70164 (date of access: 20.12.2025). 6. Joshi M., Schmilovitch Z., Ginzberg I. Pomegranate Fruit Growth and Skin Characteristics in Hot and Dry Climate. Frontiers in Plant Science. - 2021. - Vol. 12. - DOI: https://doi.org/10.3389/fpls.2021.725479 (date of access: 20.12.2025). 7. Analysis of composition and antimicrobial activity of pomegranate (punica granatum) fruit extract against gram-negative multi-drug resistant bacteria from clinical isolates / O. Maslov et al. Journal of microbiology, biotechnology and food sciences. 2025. P. e11389. DOI: https://doi.org/10.55251/jmbfs.11389 (date of access: 20.12.2025). 8. Спосіб одержання поліфенольного комплексу "Флавітин" з протизапальною, анальгетичною, противиразковою та антиоксидантною активністю: Патент 59681 A Україна: A61K 36/87, A61K 127/00, C11B 1/10, A61P 29/00, A61P 39/06. № 2002119121; заявл. 15.11.2002; опубл. 15.09.2003, Бюл. № 9. - 8 с. 9. Спосіб одержання засобу з протизапальною та антиоксидантною дією: Патент 41772 Україна: A61K 36/736. № u2008114477; заявл. 15.12.2008; опубл. 10.06.2009, Бюл. № 11. - 8 с. 10. Evaluation of Anti-Inflammatory, Antioxidant Activities and Molecular Docking Analysis of Rubus idaeus Leaf Extract / O. Maslov et al. Jordan Journal of Pharmaceutical Sciences. - 2024. - Vol. 17, no. 1. - P. 105-122. - DOI: https://doi.org/10.35516/jjps.v17i1.1808 (date of access: 06.09.2025). 11. Directive 2010/63/EU of the European Parliament and of the Council of 22 September 2010 on the protection of animals used for scientific purposes. OJEU2010; L276: 33-79.