ГЕН СТІЙКОСТІ ДО ПАТОГЕНУ РОДУ HETERODERA

1. Нуклеотидна послідовність для підвищення стійкості до нематоди роду Heterodera у рослини Beta vulgaris, в якій експресується нуклеотидна послідовність, при цьому нуклеотидна послідовність вибрана з групи, що складається з: (а) нуклеотидної послідовності, яка містить послідовність, вибрану з групи, що складається з SEQ ID NO: 1 i 4; (b) нуклеотидної послідовності, яка містить кодуючу послідовність, вибрану з групи, що складається з SEQ ID NO: 2 i 5; (c) нуклеотидної послідовності, що містить послідовність, яка щонайменше на 90 % ідентична нуклеотидній послідовності за будь-яким з (a), (b), (d) або (e); (d) нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид з амінокислотною послідовністю, вибраної з групи, що складається з SEQ ID NO: 3 і 6; (e) нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид з амінокислотною послідовністю, яка щонайменше на 94 % ідентична амінокислотній послідовності, вибраної з групи, що складається з SEQ ID NO: 3 і 6; де суворі умови визначені як гібридизація в 4xSSC при 65 °C та подальше багаторазове промивання в 0,1xSSC при 65 °C протягом приблизно 1 години загалом. 2. Вектор або експресійна касета, що містить нуклеотидну послідовність за п. 1. 3. Клітина рослини Beta vulgaris, яка містить нуклеотидну послідовність за п. 1 або вектор, або експресійну касету за п. 2. 4. Насіння рослини Beta vulgaris, що містить нуклеотидну послідовність за п. 1, вектор або експресійну касету за п. 2, або клітину за п. 3, де рослина не належить Beta vulgaris subsp. maritima. 5. Насіння за п. 4, при цьому насіння, яке було піддано обробці, вибране з групи, що складається з: (а) шліфування; (b) інкрустації; (c) забарвлення. 6. Спосіб підвищення стійкості до нематоди роду Heterodera у рослини Beta vulgaris, що включає наступні етапи: (i) інтеграція нуклеотидної послідовності за п. 1 за допомогою репарації, що спрямовується гомологією, або гомологічної рекомбінації, в геном щонайменше однієї клітини рослини Beta vulgaris і регенерація рослини з рослинної клітини; або (ii) збільшення експресії поліпептиду, що кодується нуклеотидною послідовністю за п. 1, в рослині, шляхом модифікації нативного промотору або шляхом злиття нуклеотидної послідовності з гетерологічним промотором, який виявляє більш високу активність порівняно з нативним промотором; або (iii) трансформація рослинної клітини Beta vulgaris за допомогою нуклеотидної послідовності за п. 1 або вектора, або експресійної касети за п. 2, і регенерація трансгенної рослини з трансформованої рослинної клітини. 7. Спосіб отримання рослини Beta vulgaris, що має стійкість до нематоди роду Heterodera, що включає наступні етапи: (а) трансформація рослинної клітини Beta vulgaris за допомогою нуклеотидної послідовності за п. 1 або вектора, або експресійної касети за п. 2; і (b) регенерація трансгенної рослини з трансформованої рослинної клітини; або (i) введення сайт-спрямованої нуклеази і матриці репарації в клітину рослини Beta vulgaris, при цьому сайт-спрямована нуклеаза здатна генерувати щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив ДНК в геномі клітини, проти перебігу і/або по перебігу транскрипції від цільової ділянки, і матриця репарації містить нуклеотидну послідовність за п. 1; (ii) культивування клітини Beta vulgaris за (i) в умовах, які забезпечують репарацію, що спрямовується гомологією, або гомологічну рекомбінацію, при цьому нуклеотидна послідовність інтегрується з матриці репарації в геном рослини; і (iii) регенерація рослини з клітини, модифікованої за (ii); або (I) введення сайт-спрямованої нуклеази або редактора основ у клітину рослини Beta vulgaris, в якій сайт-спрямована нуклеаза генерує щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив ДНК в геномі клітини, проти перебігу транскрипції, протягом перебігу транскрипції або в межах цільової ділянки, яка гомологічна нуклеотидній послідовності за п. 1, (II) культивування клітини з п. (I) в умовах, які допускають модифікацію цільової ділянки, що вибирається з: (1) заміни щонайменше одного нуклеотиду; (2) делеції щонайменше одного нуклеотиду; (3) вставки щонайменше одного нуклеотиду; або (4) будь-якої комбінації (1)-(3); і (III) регенерація рослини з клітини, модифікованої в (II). 8. Спосіб за п. 7, який відрізняється тим, що цільова ділянка: а) знаходиться між маркером s5e3001s02, відповідно до SEQ ID NO: 10 або SEQ ID NO: 11, і маркером s5e4668xxx, відповідно до SEQ ID NO: 12 або SEQ ID NO: 13, або б) фланкована маркером s5e3001s02, відповідно до SEQ ID NO: 10 або SEQ ID NO: 11, і маркером s5e4668xxx, відповідно до SEQ ID NO: 12 або SEQ ID NO: 13, або В) містить хромосомний інтервал між маркером s5e3001s02, відповідно до SEQ ID NO: 10 або SEQ ID NO: 11, і маркером s5e4668xxx, відповідно до SEQ ID NO: 12 або SEQ ID NO: 13. 9. Спосіб за п. 7 або 8, який відрізняється тим, що щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив відбувається в позиції, яка знаходиться максимум на 10000 пар основ проти перебігу транскрипції і/або по перебігу транскрипції щодо цільової ділянки. 10. Спосіб ідентифікації і селекції рослини Beta vulgaris, стійкої до нематоди роду Heterodera, який відрізняється тим, що включає щонайменше етап (i) або (ii): (i) виявлення присутності і/або експресії нуклеотидної послідовності за п. 1 у рослині Beta vulgaris або частині рослини; і/або (ii) виявлення щонайменше однієї ділянки, косегрегованої в межах нуклеотидної послідовності за п. 1; і (iii) селекція рослини, що має стійкість до нематоди роду Heterodera. 11. Рослина, отримана з дражованого і/або праймерованого насіннєвого матеріалу за одним з пп. 4-5. 12. Спосіб культивування рослин Beta vulgaris, стійких до нематоди роду Heterodera, що включає: (i) отримання рослини Beta vulgaris за п. 11 або насіння за одним з пп. 4-5, отримання рослини способом за одним з пп. 7-9 або ідентифікацію і селекцію рослин способом за п. 10, та (ii) вирощування рослин з п. (i) або їхніх нащадків, при цьому цей спосіб протидіє зараженню культурних рослин Beta vulgaris нематодою роду Heterodera. 13. Олігонуклеотид довжиною щонайменше 15, 16, 17, 18, 19 або 20 нуклеотидів, при цьому специфічно гібридизується з нуклеотидною послідовністю, визначеною за п. 1, i в якій олігонуклеотид прямо або опосередковано пов'язаний з флуорохромом. 14. Олігонуклеотид за п. 13, в якому флуорохром являє собою карбоксифлуоресцеїн (FAM) або гексахлорфлуоресцеїн (HEX). 15. Суміш олігонуклеотидів, в якій олігонуклеотиди придатні для гібридизації як прямий праймер та зворотний праймер до ділянки в геномі Beta vulgaris, яка косегрегується в Beta vulgaris зі стійкістю до нематоди роду Heterodera, що надається нуклеотидною послідовністю за п. 1 або вектором, або експресійною касетою за п. 2. 16. Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер, що містять послідовність, вибрану з групи, що складається з SEQ ID NO: 10-87. 17. Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер, отримані з молекулярного маркера, олігонуклеотиду або праймера за п. 16, причому молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер придатні для селекції рослини, що містить нуклеотидну послідовність за п. 1. 18. Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер за п. 16 або 17, що містять одну або кілька хімічних модифікацій або приєднань, вибраних з групи, що складається з: нуклеотидів з видаленою азотистою основою; нуклеотидів 8'oxo dA і/або 8'oxo dG; зворотної основи на їхньому 3'-кінці; 2'O-метильних нуклеотидів; 5'-кінцевого кепа; модифікації остова, вибраної з групи, що складається з модифікації фосфотіоату, модифікації метилфосфонату, модифікації закритої нуклеїнової кислоти (LNA), модифікації O-(2-метоксіетил) (MOE), модифікації di PS та модифікації пептидної нуклеїнової кислоти (PNA); внутрішньотяжових містків; флуоресцентних барвників, кон'югованих із ними; флуоресцентних барвників, кон'югованих з ними на 5'- або 3'-кінці GRON; та однієї або кількох основ, які збільшують енергію гібридизації; 2'O-метильних нуклеотидів на їхньому 5'-кінці; 2'O-метильних нуклеотидів на їхньому 3'-кінці, флуоресцентного барвника, кон'югованого з їхнім 5'-кінцем, флуоресцентного барвника, кон'югованого з їхнім 3'-кінцем, залишків фосфотіоату на їхньому 5'-кінці, залишків фосфотіоату на їхньому 3'-кінці, 3'-блокуючих замісників, 5'-блокуючих замісників, як 3'-, так і 5'-блокуючих замісників.

Даний винахід належить до молекули нуклеїнової кислоти, яка, якщо присутня в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема до бурякової цистоутворюючої нематоди Heterodera schachtii, і, зокрема, в рослині виду Beta vulgaris, а також до поліпептиду, що кодується молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Зокрема, молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом характеризується тим, що ефект стійкості до патогенів роду Heterodera, який забезпечується присутністю молекули нуклеїнової кислоти, є домінуючим. Крім того, винахід належить до стійкой до Heterodera рослини, рослинній клітині, органу рослини, рослинної тканини, частини рослини, або насіння або нащадку рослини, які містять молекулу нуклеїнової кислоти або її частини у вигляді ендогенного гена, у вигляді редагованого гена або у вигляді трансгену. Крім того, даний винахід включає способи підвищення стійкості до патогену роду Heterodera у рослини, зокрема у рослини виду Beta vulgaris, а також способи отримання або ідентифікації і, можливо, селекції рослини, стійкої до Heterodera. Даний винахід також включає способи моніторингу зараження патогеном Heterodera schachtii, а також олігонуклеотидні зонди та праймери для гібридизації з молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом. ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ ВИНАХІДУ Згідно з повідомленнями, понад два десятки різних видів нематод завдають економічної шкоди комерційному виробництву цукрового буряка (Hafez, Sugar Beet nematodes in Idaho and Eastern Oregon (1997 р.), Університет Айдахо, Сільськогосподарський коледж). Найбільш серйозним нематодним шкідником буряка є бурякова цистоутворююча нематода (Heterodera schachtii). (Cooke, Agricultural Zoology Reviews, 2, (1987 р.), стор. 132-183), що має найбільше економічне значення в більшості бурякових районів у Німеччині та Європі. Вперше вона була виявлена у 1859 р. у Німеччині, і, згідно з оцінками, в даний час 10-25 % площ, зайнятих у виробництві цукрового буряка, у всьому світі можуть бути заражені цим шкідником, що призводить до втрати врожаю до 80 % (Hafez, 1997 р.), при цьому втрата врожаю залежить від кількості нематод у ґрунті, часу посіву та зараження цукрового буряка, а також від погодних умов. Бурякова цистоутворююча нематода є рослинною патогенною нематодою і здатна викликати значну втрату врожаю не тільки цукрового буряка, але й інших видів буряка, такого як червоний буряк, кормовий буряк і листовий буряк, а також інших рослин сімейства Amaranthaceae, таких як шпинат, і Brassicaceae, таких як ріпак, капуста, пекінська капуста, цвітна капуста, брюссельська капуста, броколі, ріпа, редис і бруква, за рахунок серйозного пошкодження кореневих систем, особливо влітку. Ця нематода також вражає багато широко поширених бур'янів, таких як суріпка, грицики, марь біла і портулак. На полях цукрового буряка зараження бурякової цистоутворюючої нематодою спочатку проявляється у вигляді округлих або овальних ділянок низькорослих рослин. Нематоди живляться корінням рослин, що знижує здатність рослини поглинати поживні речовини та воду. Отже, наземні симптоми виглядають як дефіцит поживних речовин або посуха, зниження стеблестію, мізерне зростання, низькорослість, пожовтіння і в'янення, при цьому симптоми варіюються в залежності від стадії зростання на момент зараження. Якщо заражені сходи, то симптоми включають низькорослість і зниження росту листя, і в спекотний період дня старе зовнішнє листя жовтіє і в'яне. Заражена культура містить дрібніші рослини зі зниженою цінністю та якістю, і буде слабко конкурувати з бур'янами. Хвороба поширюється безперервно, і виробникам стає важче боротися з цим шкідником. Проте, боротьба зі шкідником вкрай важлива, оскільки висока популяція нематод у ґрунті може призвести до нерентабельності виробництва цукрового буряка. Існують різні методи боротьби з цією хворобою, але жоден із застосовуваних в даний час методів не дає задовільних результатів. Хімічна боротьба з Heterodera schachtii з використанням нематицидів не тільки тягне за собою витрати для фермера і забруднює довкілля, але й більш неприпустима в багатьох країнах, при цьому знезараження ґрунту на великих полях не застосовується. Крім того, сівозміна, при якій цукровій буряк вирощують тільки раз на чотири роки або навіть рідше з метою зменшення популяції нематод, не завжди доцільна і недостатньо ефективна. Ще одна поширена практика боротьби зі шкідником включає вирощування стійких до нематод проміжних культур, таких як олійна редька або гірчиця. Ці рослини приваблюють шкідника, але перешкоджають його розвитку та розмноженню, що скорочує популяцію шкідника. Також можливо вирощувати стійкі або нечутливі сорти цукрового буряка. До цього часу найефективнішим методом зменшення популяції нематод у ґрунті було вирощування стійких сортів цукрового буряка. При цьому в продажу є стійкі і нечутливі до нематод сорти цукрового буряка, наприклад, з основним геном стійкості до Heterodera schachtii з Beta procumbens (Heijbroek та співавт., Euphytica 38 (1988 р.), стор. 121-131; Lange та співавт., Матеріали 53-го конгресу IIRB, Брюссель (1990 р.), стор. 89-102). У переміщеному сегменті Beta procumbens, тобто, сегменті хромосоми 1 B. procumbens, інтегрованому в кінець хромосоми 9 B. vulgaris, ген Hs1pro-1 був ідентифікований шляхом позиційного клонування як причинний фактор (Cai та співавт., Science 275 (1997 р.), стор. 832-834). Однак при інтеграції сегменту хромосоми 1 Beta procumbens в геном Beta vulgaris в рослину привноситься не тільки необхідна стійкість до Heterodera schachtii, але і, швидше, часто небажані ознаки, такі як, наприклад, зниження врожайності внаслідок успадкування додаткових генів, які пов'язані з позитивною ознакою стійкості до Heterodera. Це явище також відоме під назвою "зчеплений вантаж". Отже, використання цього гена в селекції має обмеження, зумовлені значним зниженням урожайності внаслідок "зчепленого вантажу" та, крім того, зумовлені нестабільністю транслокації. Ще одне джерело стійкості до нематод було виявлено у дикого морського буряка B. vulgaris subsp. maritima у матеріалах, зібраних у Франції (Hijner, Meded. Inst. rat. Suikerprod. 21 (1951 р.), стор. 1-13). Однак генетичні та функціональні передумови стійкості до Heterodera, та ідентичність генів стійкості досі залишаються зовсім невизначеними. При цьому, як згадувалося вище, недолік сортів, що володіють описаної стійкістю, полягає в тому, що розвиток сорту є дуже трудомістким і складним внаслідок ускладненої спадковості, і за відсутності зараження таких сортів помітно нижчі показники врожайності у порівнянні зі звичайними сортами. Крім іншого, це може бути пов'язане з епігенетичною взаємодією деяких генів стійкості з генами, що відповідають за вироблення цукру, що призводить до зниження пристосованості рослин за відсутності патогену. Практичне застосування нових методів селекції, заснованих на редагуванні генів, наприклад, за допомогою нуклеаз TALE або систем CRISPR, а також трансгенних підходів, неможливе, оскільки гени, що беруть участь у розвитку стійкості, не ідентифіковані і не охарактеризовані. Для стійкої селекції проти бурякової цистоутворюючої нематоди, тобто для протидії небезпеці варіантів Heterodera, що долають стійкість, необхідно постійно виявляти нові гени стійкості та інтегрувати їх у генні пули культурних рослин, таких як цукровий буряк. Зокрема, мета полягала у забезпеченні наявності відповідних генів стійкості, які, якщо присутні у рослині, самі собою вже справляють дуже великий домінуючий ефект стійкості до Heterodera schachtii. Згідно з винахідом, ця мета досягається за допомогою варіантів здійснення, описаних у формулі винахіду та в описі. ОПИС ВИНАХІДУ Даний винахід належить до молекули нуклеїнової кислоти, яка здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема, до бурякової цистообразующей нематоди Heterodera schachtii, в рослині, і, зокрема, Beta vulgaris subsp. vulgaris. Молекула нуклеїнової кислоти, присутня в рослині, справляє домінуючий ефект стійкості до Heterodera schachtii. Крім того, винахід належить до стійкої до Heterodera рослини, рослинної клітини, органу рослини, рослинної тканини, частини рослини, насіння, насіннєвого матеріалу або нащадку рослини, які ендогенно або трансгенно містять молекулу нуклеїнової кислоти або її частини. Згідно з конкретним необов'язковим варіантом здійснення, виключаються ті рослини та їхні компоненти, які були отримані виключно за допомогою суттєво біологічного процесу. Способи підвищення стійкості до Heterodera у рослини, зокрема у рослини виду Beta vulgaris, а також способи отримання або ідентифікації і, можливо, селекції рослини, стійкої до Heterodera, також включені в даний винахід. Даний винахід також включає способи моніторингу зараження патогеном Heterodera schachtii, а також олігонуклеотиди як зонди та праймери для гібридизації з молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Отже, даний винахід належить до варіантів здійснення, які перераховані в наступних пунктах та проілюстровані прикладами та фігурами. [1] Молекула нуклеїнової кислоти для підвищення стійкості до патогену роду Heterodera у рослини, в якій експресується молекула нуклеїнової кислоти, що відрізняється тим, що молекула нуклеїнової кислоти обрана з групи, що складається з: (а) нуклеотидної послідовності, яка містить послідовність, обрану з групи, що складається з SEQ ID №№ 1, 4 та 7, або її функціонального фрагмента; (b) нуклеотидної послідовності, яка містить кодуючу послідовність, обрану з групи, що складається з SEQ ID №№ 2, 5 та 8, або її функціонального фрагмента; (c) нуклеотидної послідовності, яка в суворих умовах гібридизується з комплементарною послідовністю нуклеотидної послідовності за п. (a), (b), (f) або (g), і переважно, яка, якщо присутня в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera; (d) нуклеотидної послідовності, яка містить послідовність ДНК, яка щонайменше на 70 %, щонайменше на 75 %, щонайменше на 80 %, щонайменше на 85 %, щонайменше на 90 %, щонайменше на 92 %, щонайменше на 94 %, щонайменше на 96 %, щонайменше на 97 %, щонайменше на 98 %, або щонайменше на 99 % ідентична послідовності ДНК нуклеотидної послідовності за будь-яким пп. (a), (b), (f) або (g), і, переважно, яка, якщо присутня в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera; (e) нуклеотидної послідовності, що містить послідовність ДНК, яка є алелем або похідним (a), (b), (f) або (g), шляхом делеції, заміщення, вставки, транзиції і/або приєднання одного або декількох нуклеотидів, та переважно, яка, якщо присутня у рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera; (f) нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид з амінокислотною послідовністю, обраної з групи, що складається з SEQ ID № 3, 6 і 9, або її функціонального фрагмента; (g) нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид з амінокислотною послідовністю, яка щонайменше на 70 %, щонайменше на 75 %, щонайменше на 80 %, щонайменше на 85 %, щонайменше на 90 %, щонайменше на 92 %, щонайменше на 94 %, щонайменше на 96 %, щонайменше на 97 %, щонайменше на 98 % або щонайменше на 99 % ідентична амінокислотній послідовності, обраної з групи, що складається з SEQ ID №№ 3, 6 і 9; (h) нуклеотидної послідовності, яка є варіантом послідовності ДНК за будь-яким з пп. (a) – (g) внаслідок виродженості генетичного коду, і переважно, яка, якщо присутня у рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera. [2] Молекула нуклеїнової кислоти за п. [1], що відрізняється тим, що молекула нуклеїнової кислоти надає стійкості до патогену роду Heterodera, який переважає в рослині. [3] Молекула нуклеїнової кислоти за п. [1] або п. [2], що відрізняється тим, що молекула нуклеїнової кислоти походить з Beta vulgaris subsp. maritima. [4] Поліпептид, який кодується молекулою нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3]. [5] Вектор або експресійна касета, що містить молекулу нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], в якій молекула нуклеїнової кислоти переважно гетерологічна вектору або експресійній касеті, або в якій молекула нуклеїнової кислоти переважно пов'язана з гетерологічним регуляторним елементом, переважно промотором або термінатором. [6] Клітина, яка містить молекулу нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], вектор або експресійну касету за п. [5], або поліпептид за п. [4], в якій молекула нуклеїнової кислоти або експресійна касета переважно присутня у вигляді ендогену або у вигляді трансгену. [7] Рослина або її частина, що відрізняються тим, що рослина або її частина містять молекулу нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] ендогенно або трансгенно, або вектор або експресійну касету за п. [5], причому рослина, що ендогенно містить молекулу нуклеїнової кислоти, переважно є рослиною роду Beta, зокрема виду Beta vulgaris, але не Beta vulgaris subsp. maritima. Зазначена рослина переважно являє собою рослину, що має стійкість до патогену роду Heterodera. [8] Рослина за п. [7], що відрізняється тим, що рослина є гібридною рослиною. [9] Рослина за п. [7] або п. [8], що відрізняється тим, що молекула нуклеїнової кислоти гетерозиготно або гомозиготно присутня в геномі рослини. [10] Насіння або нащадки рослини за одним із пп. [7]-[9], причому насіння або нащадок трансгенно чи ендогенно містить молекулу нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], або вектор або експресійну касету за п. [5]. [11] Насіння за п. [10], яке було технічно оброблено, при цьому технічна обробка вибирається з групи, що складається з: (а) шліфування; (b) протруювання, переважно дражування; c) інкрустації; (d) забарвлення. [12] Спосіб підвищення стійкості до патогену роду Heterodera у рослини, переважно у рослини виду Beta vulgaris, що включає наступні етапи: (i) інтеграція молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], або вектора або експресійної касети за п. [5] за допомогою репарації, що спрямовується гомологією, або гомологічної рекомбінації, переважно підтримуваної сайт-спрямованою нуклеазою, в геном щонайменше однієї клітини рослини, переважно рослини виду Beta vulgaris, та необов'язкова регенерація рослини з рослинної клітини; або (ii) збільшення експресії молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] щонайменше в одній клітині рослини, переважно шляхом модифікації нативного промотору або злиття, переважно оперативного зв'язування молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] з гетерологічним промотором, який має більш високий рівень активності, ніж нативний промотор, зокрема під час або після зараження Heterodera, і необов'язкова регенерація рослини щонайменше з однієї рослинної клітини; або (iii) підвищення активності і/або стабільності поліпептиду за п. [4] шляхом модифікації нуклеотидної послідовності молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] щонайменше в одній клітині рослини та необов'язкова регенерація рослини щонайменше з однієї рослинної клітини; або (iv) трансформація рослинної клітини молекулою нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], або вектором або експресійною касетою за п. [5], та необов'язкова регенерація рослини з трансформованої рослинної клітини; причому стійкість до Heterodera переважно є стійкістю до Heterodera schachtii, або рослина переважно є рослиною виду Beta vulgaris, переважно Beta vulgaris subsp. vulgaris, и, зокрема, є цукровим буряком. [13] Спосіб отримання рослини, що має стійкість до патогену роду Heterodera за одним із пп. [7]-[9], що включає наступні етапи: (a) трансформація рослинної клітини молекулою нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], або вектором або експресійною касетою за п. [5]; та (b) регенерація трансгенної рослини з трансформованої рослинної клітини; або (i) введене сайт-спрямованої нуклеази і матриці репарації в клітину рослини, переважно рослини роду Beta, більш переважно рослини виду Beta vulgaris, причому сайт-спрямована нуклеаза здатна генерувати щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив ДНК в геномі клітини, переважно проти перебігу транскрипції, по перебігу транскрипції або в межах цільової ділянки, яка є гомологічною молекулі нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], і матриця репарації містить молекулу нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3]; (ii) культивування клітини з п. (i) в умовах, які допускають репарацію, що спрямовується гомологією, або гомологічну рекомбінацію, при цьому молекула (молекули) нуклеїнової кислоти інтегруються з матриці репарації в геном рослини; і (iii) регенерація рослини з клітини, модифікованої за п. (ii); або (I) введення сайт-спрямованої нуклеази або редактора основ у клітину рослини, переважно рослини роду Beta, більш переважно рослини виду Beta vulgaris, в якій сайт-спрямована нуклеаза генерує щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив ДНК в геномі клітини, переважно проти перебігу транскрипції, по перебігу транскрипції або в межах цільової ділянки, яка є гомологічною молекулі нуклеїнової кислоти за одним з пп. [1]-[3] (II) культивування клітини з п. (I) в умовах, які допускають модифікацію цільової ділянки, вибирається з: (1) заміни щонайменше одного нуклеотиду; (2) делеції щонайменше одного нуклеотиду; (3) вставки щонайменше одного нуклеотиду; або (4) будь-якої комбінації пп. (1)-(3), у якій переважно модифікація збільшує активність і/або стабільність поліпептиду за п. [4]; і (III) регенерація рослини з клітини, модифікованої в п. (II). [14] Спосіб за п. [13], який відрізняється тим, що цільова ділянка: а) знаходиться між маркером s5e3001s02 та маркером s5e4668xxx, або b) фланкована маркером s5e3001s02 та маркером s5e4668xxx, або c) містить хромосомний інтервал між маркером s5e3001s02 та маркером s5e4668xxx, та необов'язково містить алельний варіант молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], причому алельний варіант не надає стійкості до патогену роду Heterodera або надає лише незначну стійкість до Heterodera, якщо він присутній в рослині. [15] Спосіб за пп. [13] або [14], який відрізняється тим, що щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив відбувається в позиції, яка знаходиться максимум на 10000 пар основ проти перебігу транскрипції і/або по перебігу транскрипції щодо цільової ділянки, або яка відстоїть максимум на 10000 пар основ від алельного варіанту, визначеного в п. [14]. [16] Рослина або її частина, що отримані або можуть бути отримані способом за одним із пп. [13]-[15]. [17] Спосіб ідентифікації і, необов'язково, отримання або селекції рослини, переважно рослини виду Beta vulgaris, яка стійка до патогену роду Heterodera, відрізняється тим, що даний спосіб включає щонайменше етап (i) або (ii): (i) виявлення присутності і/або експресії молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] або присутності поліпептиду за п. [4] у рослині або частині рослини; і/або (ii) виявлення щонайменше однієї ділянки косегрегованої з нуклеотидною послідовністю молекули (молекул) нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3]; і (iii) необов'язково селекція рослини, що володіє стійкістю до патогену роду Heterodera, переважно Heterodera schachtii. [18] Спосіб ідентифікації молекули нуклеїнової кислоти, яка, якщо є в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera в рослині, переважно в рослині виду Beta vulgaris, який відрізняється тим, що даний спосіб включає наступні етапи: (i) порівняння амінокислотної послідовності поліпептиду за п. [4] з амінокислотними послідовностями з бази даних послідовностей або ідентифікація алельних варіантів, що кодують поліпептид за п. [4] у генотипах рослини; (ii) ідентифікація амінокислотної послідовності або алельного варіанта, що кодує амінокислотну послідовність, в якій амінокислотна послідовність щонайменше на 70 %, щонайменше на 75 %, щонайменше на 80 %, щонайменше на 85 %, щонайменше на 90 %, щонайменше на 92 %, щонайменше на 94 %, щонайменше на 96 %, щонайменше на 97 %, щонайменше на 98 % або щонайменше на 99 % ідентична амінокислотної послідовності поліпептиду за п. [4]; (iii) введення молекули нуклеїнової кислоти або алельного варіанту, що кодує ідентифіковану амінокислотну послідовність, у рослину, переважно у рослину виду Beta vulgaris, і експресія молекули нуклеїнової кислоти в рослині; і (iv) виявлення стійкості до патогену роду Heterodera. [19] Спосіб культивування рослин, переважно рослин виду Beta vulgaris, що включає: (i) отримання рослин за одним із пп. [7]-[9], отримання рослин за допомогою способу по одному з пп. [13]-[16], або ідентифікацію та селекцію рослин за допомогою способу за п. [17], і (ii) культивування рослин з п. (i) або їхніх нащадків, при цьому цей спосіб протидіє зараженню культурних рослин патогеном роду Heterodera. [20] Олігонуклеотид довжиною щонайменше 15, 16, 17, 18, 19 або 20, переважно щонайменше 21, 22, 23, 24 або 25, дуже переважно щонайменше 30, 35, 40, 45 або 50, та особливо переважно щонайменше 100, 200, 300 або 500 нуклеотидів, який специфічно гібридизується з нуклеотидною послідовністю, як визначено в одному з пп. [1]-[3]. [21] Пара олігонуклеотидів, переважно олігонуклеотиди за п. [20] або набір, що містить ці олігонуклеотиди, в якій олігонуклеотиди придатні для гібридизації як прямий праймер і зворотний праймер для ділянки в геномі Beta vulgaris, яка косегрегується яка косегрегується в Beta vulgaris із стійкістю до патогену роду Heterodera, що надається молекулою нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3], при цьому переважно ділянка в геномі Beta vulgaris знаходиться між маркером s5e3001s02 і маркером s5e4668xxx, фланкована маркером s5e3001s02 і маркером s5e4668xxx, або містить хромосомний інтервал між маркером s5e3001s02 і маркером s5e4668xxx. [22] Використання молекули нуклеїнової кислоти за одним із пп. [1]-[3] у виробництві стійких до Heterodera рослин підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. [23] Спосіб, рослина або частина рослини, або пара олігонуклеотидів за будь-яким із попередніх пунктів, в якому s5e3001s02 є однонуклеотидним поліморфізмом (SNP), переважно в позиції 56940072 п.о. хромосоми 5, що належить до генотипу EL10 Beta vulgaris, при цьому вказаний нуклеотид є нуклеотидом G або T, переважно однонуклеотидний поліморфізм (SNP), як зазначено в SEQ ID № 10 або 11, більш переважно зазначений нуклеотид є нуклеотидом T; і/або s5e4668xxx є однонуклеотидним поліморфізмом (SNP), переважно в позиції 57809807 п.о. хромосоми 5, що належить до генотипу EL10 Beta vulgaris, при цьому вказаний нуклеотид є нуклеотидом G або T, переважно однонуклеотидний поліморфізм (SNP), як зазначено в SEQ ID № 12 або 13, більш переважно вказаний нуклеотид є нуклеотидом T. [24] Рослина за п. [7], в якій рослина або дражоване насіння такої рослини має геном, що забезпечує розвиток тіла буряка з мінімальною свіжою масою 200 г, 250 г, 300 г, 350 г, 400 г, 450 г або 500 г, та максимальною масою 100 г, 1100 г, 1200 г, 1300 г, 1400 г, 1500 г, 1600 г, 1700 г, 1800 г, 1900 г або 2000 г. [25] Рослина за п. [7] або [24], рослина цукрового буряка або дражоване насіння такої рослини, в якої геном рослини цукрового буряка забезпечує розвиток тіла буряка з концентрацією цукрози у свіжій масі тіла буряка щонайменше 10 %, 11 % 12 %, 13 %, 14 %, 15 %, 16 %, 17 %, 18 %, 19 % або навіть 20 % (відсотків за масою). [26] Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер, що містить один із наступних SEQ ID №№, зазначених в таблиці 4, або SEQ ID №, обраний з групи, що складається з SEQ ID №№ 10-13. [27] Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер, отриманий з молекулярного маркера, олігонуклеотиду або праймера за п. [26], причому молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер придатні для селекції рослини, що містить молекулу нуклеїнової кислоти за п. [1]. [28] Молекулярний маркер, олігонуклеотид або праймер за п. [26] або [27], що містять одну або кілька хімічних модифікацій або домішок, обраних з групи, що складається з: нуклеотидів з видаленою азотистою основою; нуклеотидів 8'oxo dA і/або 8'oxo dG; зворотней основи на їхньому 3'-кінці; 2'O-метильних нуклеотидів; 5'-кінцевого кепа; модифікації остова, обраної з групи, що складається з модифікації фосфотіоату, модифікації метилфосфонату, модифікації закритої нуклеїнової кислоти (LNA), модифікації O-(2-метоксиетил) (MOE), модифікації di PS та модифікації пептидної нуклеїнової кислоти (PNA); внутрішньотяжових містків; флуоресцентних барвників, кон'югованих із ними; флуоресцентних барвників, кон'югованих з ними на 5' або 3' кінці GRON; та однієї або кількох основ, які збільшують енергію гібридизації; 2'O-метильних нуклеотидів на їхньому 5' кінці; 2'O-метильних нуклеотидів на їхньому 3' кінці, флуоресцентного барвника, кон'югованого з їхнім 5'-кінцем, флуоресцентного барвника, кон'югованого з їхнім 3'-кінцем, залишків фосфотіоату на їхньому 5'-кінці, залишків фосфотіоату на їхньому 3'-кінці, 3'-блокуючих заступників, 5'-блокуючих заступників, як 3'-, так і 5'-блокуючих заступників. По-перше, деякі терміни, які використовуються в даній заявці, докладно пояснені нижче: Рід Heterodera включає різні види, наприклад, види Heterodera amygdali, Heterodera arenaria, Heterodera aucklandica, Heterodera avenae, Heterodera bergeniae, Heterodera bifenestra, Heterodera cacti, Heterodera cajani, Heterodera canadensis, Heterodera cardiolata, Heterodera carotae, Heterodera cicero, Heterodera cruciferae, Heterodera delvii, Heterodera elachista, Heterodera filipjevi, Heterodera gambiensis, Heterodera glycines, Heterodera goettingiana, Heterodera hordecalis, Heterodera humuli, Heterodera latipons, Heterodera longicaudata, Heterodera medicaginis, Heterodera oryzae, Heterodera oryzicola, Heterodera rosii, Heterodera rostochiensis, Heterodera sacchari, Heterodera schachtii, Heterodera tabacum, Heterodera trifolii, Heterodera ustinovi та Heterodera zeae. У поєднанні із зазначенням довжини нуклеотидної послідовності термін "приблизно" означає відхилення на +/- 200 пар основ, переважно +/- 100 пар основ і особливо переважно на +/- 50 пар основ. "Рослина роду Beta" належить до сімейства амарантових (Amaranthaceae). До числа цих рослин входять рослини видів Beta macrocarpa, Beta vulgaris, Beta lomatogona, Beta macrorhiza, Beta corolliflora, Beta trigyna і Beta nana. Рослина виду Beta vulgaris є, зокрема, рослиною підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. Наприклад, до неї належать Beta vulgaris subsp. vulgaris var. altissima (цукровий буряк у вужчому сенсі), Beta vulgaris ssp. vulgaris var. vulgaris (листовий буряк), Beta vulgaris ssp. vulgaris var. conditiva (подсвекольнік /червоний буряк), Beta vulgaris ssp. vulgaris var. crassa/alba (кормовий буряк). Слід зазначити, що нуклеїнова кислота за даним винаходом не зустрічається в природі в цукровому буряку, листовому буряку, підсвекольнику або кормовому буряку, але може бути введена в них людиною. "Функціональний фрагмент" нуклеотидної послідовності означає сегмент нуклеотидної послідовності, який має функціональність, ідентичну або порівнянну з функціональністю повної нуклеотидної послідовності, з якої походить функціональний фрагмент. Функціональний фрагмент як такий може володіти нуклеотидною послідовністю, яка ідентична або гомологічна загальної нуклеотидної послідовності за довжиною щонайменше 50 %, 55 %, 60 %, 65 %, 70 %, 75 %, 80 %, 85 %, 90 %, 92 %, 94 %, 96 %, 97 %, 98 % або 99 %. Сюди також явно входить діапазон від 90 % до 100 %. Крім того, "функціональний фрагмент" нуклеотидної послідовності може також означати сегмент нуклеотидної послідовності, який змінює функціональність всієї нуклеотидної послідовності, наприклад, під час посттранскрипційного або транскрипційного сайленсингу генів. Функціональний фрагмент нуклеотидної послідовності як такої може містити щонайменше 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 або 25, переважно щонайменше 30, 35, 40, 45, 50, 60, 70, 80, 90, 100, 120 або 140, і особливо переважно щонайменше 160, 180, 200, 250, 300, 350, 400, 450, 500, 600, 700, 800, 900, або 1000 послідовних нуклеотидів загальної нуклеотидної послідовності. Сюди також явно входить діапазон від 21 % до 50 % нуклеотидів. "Функціональна частина" білка означає сегмент білка або ділянку амінокислотної послідовності, який кодує білок, при цьому сегмент може проявляти функціональність, ідентичну або порівнянну з функціональністю всього білка в рослинній клітині. По довжині щонайменше 50 %, 55 %, 60 %, 65 %, 70 %, 75 %, 80 %, 85 %, 90 %, 92 %, 94 % 96 %, 97 %, 98 % або 99 % функціональна частина білка містить амінокислотну послідовність, яка ідентична або, з урахуванням консервативних та напівконсервативних амінокислотних обмінів, аналогічна білку, з якого походить функціональна частина. Термін "гетерологічний" означає, що введений полінуклеотид походить з клітини або організму з іншим фоновим генотипом, того ж виду або іншого виду, або є гомологічним прокаріотичній або еукаріотичній клітині-хазяїна, але потім знаходиться в іншому генетичному середовищі і, таким чином, відрізняється від відповідного полінуклеотиду, який, можливо, присутній природним чином. Гетерологічний полінуклеотид може бути присутнім на додаток до відповідного ендогенного гена. За змістом винахіду під "гомологом" розуміється білок однакового філогенетичного походження; під "аналогом" розуміється білок, який виконує однакову функцію, але має інше філогенетичне походження; під "ортологом" розуміється білок з іншого виду, який виконує ту саму функцію; і під "паралогом" розуміється білок, який з'явився всередині виду внаслідок дублювання, при цьому ця копія зберігає однакову функцію білка, змінює шаблон його експресії, але не функцію, змінює його функцію білка або розділяє вихідну функцію гена між обома копіями. Під "гібридизацією" слід розуміти процес, в якому одноланцюгова молекула нуклеїнової кислоти пов'язується з ланцюгом нуклеїнової кислоти, яка комплементарна максимально можливою мірою, тобто утворює з нею пари основ. Стандартні методи гібридизації описані, наприклад, в Sambrook и співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спринг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р. Під цим переважно розуміють, що щонайменше 60 %, більш переважно щонайменше 65 %, 70 %, 75 %, 80 % або 85 %, і особливо переважно 90 %, 91 %, 92 %, 93 %, 94 % 95 %, 96 %, 97 %, 98 % або 99 % основ молекули нуклеїнової кислоти утворюють пари основ з ланцюгом нуклеїнової кислоти, яка є комплементарною максимально можливою мірою. Можливість такого відпалу залежить від суворості умов гібридизації. Термін "суворість" належить до умов гібридизації. Висока суворість присутня у тому разі, коли спарювання основ ускладнене; низька суворість присутня у тому разі, коли спарювання основ спрощено. Наприклад, суворість умов гібридизації залежить від концентрації солі або іонної сили та температури. В цілому, суворість може бути збільшена шляхом підвищення температури і/або зменшення вмісту солі. Під "суворими умовами гібридизації" слід розуміти умови, за яких гібридизація відбувається переважно лише між гомологічними молекулами нуклеїнових кислот. Отже, термін "умови гібридизації" належиться не тільки до умов, що переважають при фактичному додаванні нуклеїнових кислот, але також і до умов, що переважають наступні стадії промивання. Наприклад, суворі умови гібридизації являють собою умови, за яких гібридизуються переважно лише ті молекули нуклеїнових кислот, які мають щонайменше 70 %, переважно щонайменше 75 %, щонайменше 80 %, щонайменше 85 %, щонайменше 90 % або щонайменше 95 % ідентичності послідовностей. Суворими умовами гібридизації є, наприклад: гібридизація в 4 х SSC (розчин цитрату і хлориду натрію) при 65 °C і подальше повторне промивання в 0,1 х SSC при 65 °C протягом загалом приблизно 1 години. Гібридизація відбувається переважно у суворих умовах. Щодо нуклеїнової кислоти у формі дволанцюгової ДНК "комплементарна" нуклеотидна послідовність означає, що другий ланцюг ДНК, комплементарний першому ланцюзі ДНК, має нуклеотиди, відповідні основ першого ланцюга, відповідно до правил спарювання основ. Комплементарна послідовність переважно повністю комплементарна контрпослідовності і, таким чином, переважно має ту ж довжину. Під "ізольованою молекулою нуклеїнової кислоти" розуміється молекула нуклеїнової кислоти, екстрагована з її природного чи вихідного середовища. Цей термін також включає молекулу нуклеїнової кислоти, отриману синтетичним способом. Під "ізольованим поліпептидом" розуміється поліпептид, екстрагований з його природного чи вихідного середовища. Цей термін також включає поліпептид, отриманий синтетичним способом. "Молекулярний маркер" є нуклеїновою кислотою, яка є поліморфною в популяції рослин і використовується як еталон або орієнтир. Маркер виявлення явища рекомбінації повинен бути придатний для моніторингу відмінностей або поліморфізмів у популяції рослин. Отже, подібний маркер здатний виявляти та розрізняти різні алельні стани (алелі). Термін "молекулярний маркер" також належить до нуклеотидних послідовностей, які є комплементарними або щонайменше значною мірою комплементарними або гомологічними щодо геномних послідовностей, наприклад, нуклеїнових кислот, що використовуються як зонди або праймери. Ці відмінності на рівні ДНК повинні бути виявлені як маркери і являють собою, наприклад, відмінності в полінуклеотидних послідовностях, наприклад, SSR (прості послідовності, що повторюються), RFLP (поліморфізми довжин рестрикційних фрагментів), FLP (поліморфізми довжин фрагментів) або SNP (однонуклеотидні поліморфізми). Маркери можуть бути отримані з геномних або експресованих нуклеїнових кислот, наприклад, сплайсованих РНК, кДНК або EST (маркерні послідовності, що експресуються), і можуть також належити до нуклеїнових кислот, які використовуються як пари зондів або праймерів, і як такі придатні для ампліфікації фрагмента послідовності з використанням способів, заснованих на ПЛР. Маркери, які описують генетичні поліморфізми (між частинами популяції), можуть бути виявлені з використанням добре обґрунтованих способів попереднього рівня техніки (An Introduction to Genetic Analysis, 7-е видання, Griffiths, Miller, Suzuki та співавт., 2000 р.). В їх число входять, наприклад, секвенування ДНК, заснована на ПЛР і специфічна для послідовності ампліфікація, перевірка RFLP, перевірка полінуклеотидних поліморфізмів за допомогою аллель-специфічної гібридизації (ASH), виявлення ампліфікованих варіабельних послідовностей геному рослини, виявлення 3SR (реплікація послідовностей, що самопідтримується), виявлення SSR, SNP, RFLP або AFLP (поліморфізмів довжин ампліфікованих фрагментів). Крім того, також відомі способи виявлення EST (маркерних послідовностей, що експресуються) і SSR-маркерів, отриманих з послідовностей EST і RAPD (випадково ампліфікованої поліморфної ДНК). Залежно від контексту, термін "маркер" в описі також може означати конкретне положення хромосоми в геномі виду, де може бути виявлений конкретний маркер (наприклад, SNP). Маркери також включають синтетичні олігонуклеотиди, які можуть бути пов'язані з однією або декількома молекулами виявлення, причому молекули виявлення можуть бути використані для реакції виявлення або генерації сигналу в рамках способу верифікації. Синтетичні олігонуклеотиди також включають мічені праймери. Мічені праймери є штучними сполуками, які не зустрічаються в природі і не можуть бути виділені із природи. Отримання таких сполук докладно описано далі. "Промотор" являє собою нетрансльовану регуляторну послідовність ДНК, зазвичай розташовану проти перебігу транскрипції від ділянки кодування, яка містить точку зв'язування для РНК-полімерази і ініціює транскрипцію ДНК. Крім того, промотор містить інші елементи, які діють як ген-регулятор експресії генів (наприклад, цис-регуляторні елементи). "Основний або мінімальний промотор" є промотором, який містить основні елементи, необхідні для ініціації транскрипції (наприклад, TATA-бокс і/або ініціатор). "Патоген" означає організм, який при взаємодії з рослиною призводить до появи симптомів захворювання в одному або кількох органах рослини. Використовуваний термін "патоген" означає нематоду, зокрема нематоду роду Heterodera. Під "патогенною інфекцією" слід розуміти найбільш ранній момент часу, в який патоген взаємодіє з тканиною рослини-хазяїна. У цьому сенсі "зараження" означає виникнення контакту між патогеном та хазяїном. У разі Heterodera schachtii цисти активуються в ґрунті, молоді особини вилуплюються після завершення розвитку до молодих особин другої стадії, і заражають коріння рослин-хазяїнів. Нематоди проникають в зону розтягу за верхівкою кореня та ініціюють трансформацію кореневих клітин у синцитії (спеціалізовані поживні структури). Синцитії збільшуються одночасно з розвитком нематод до дорослих особин і можуть призвести до порушення функціонування коріння, що обмежує врожайність і призводить до втрати врожаю. За відсутності рослин-хазяїнів Heterodera schachtii здатний виживати в цистах у ґрунті протягом багатьох років. "Органи" рослини означають, наприклад, листя, пагін, стебло, коріння, гіпокотиль, вегетативні бруньки, меристеми, зародки, пиляки, яйцеклітину, насіння або плоди. "Частини рослини" включають без обмеження пагін або стебло, листя, квіти, суцвіття, коріння, плоди і насіння, а також пилок. Термін "частини рослини" також означає поєднання кількох органів, наприклад, квітка або насіння, або частина органу, наприклад, поперечний розріз пагіна рослини. "Тканинами" рослини є, наприклад, калюсна тканина, що запасає тканину, меристематична тканина, тканина листа, тканина пагіна втечі, тканина кореня, тканина пухлини рослини або репродуктивна тканина, а також камбій, паренхіма, судинна тканина, склеренхіма та епідерміс. При цьому тканини не обмежуються цим переліком. Наприклад, під рослинними "клітинами" слід розуміти, наприклад, ізольовані клітини з клітинною стінкою або їх скупчення, або протопласти. Щодо даного винахіду термін "регуляторна послідовність" належить до нуклеотидної послідовності, яка впливає на специфічність і/або силу експресії, наприклад, у тому сенсі, що регуляторна послідовність надає певної тканинної специфічності. Така регуляторна послідовність може бути розташована проти перебігу транскрипції від точки ініціації транскрипції мінімального промотора, але також і по перебігу транскрипції від неї, наприклад, транскрибируемой, але не транслюємой лідерної послідовності або всередині інтрону. Термін "регуляторна послідовність" може також охоплювати весь промотор або цис-елемент, який придатний для використання всередині промотора. Термін "стійкість" слід розуміти широко, і він охоплює діапазон захисту від вповільнення до повного блокування розвитку хвороби. Одним із прикладів важливого патогена є Heterodera schachtii. Стійка рослинна клітина за винаходом або стійка рослина за винаходом переважно досягає стійкості до Heterodera schachtii, яка визначається як здатність рослини обмежувати розмноження нематод. Наприклад, збільшення стійкості може бути виміряно шляхом взяття зразків ґрунту та визначення кількості нематод і/або шляхом визначення кількості цист, що утворюються на коренях рослин. "Трансгенна рослина" належить до рослини, геном якої інтегрований щонайменше один полінуклеотид. Отже, він може бути гетерологічним полінуклеотидом або екзогенним полінуклеотидом. Полінуклеотид переважно є стабільно інтегрованим, що означає стабільне збереження інтегрованого полінуклеотиду в рослині, його експресію, а також можливість стабільної передачі нащадкам. Стабільне введення полінуклеотиду в геном рослини також включає інтеграцію в геном рослини попереднього батьківського покоління, при цьому полінуклеотид може стабільно передаватися далі. Термін "гетерологічний" означає, що введений полінуклеотид походить з клітини або організму з іншим фоновим генотипом, при цьому клітина або організм можуть належати до того ж виду або іншого виду, або є гомологічними прокаріотичної або еукаріотичної клітини-господарю, наприклад, але потім розташовуються в іншому генетичному середовищі і, таким чином, відрізняються від відповідного полінуклеотиду, який, можливо, присутні природним чином. Гетерологічний полінуклеотид може бути присутнім на додаток до відповідного ендогенного гена. Використовуваний тут термін "рослина" означає будь-яка дводольна або однодольна рослина, зокрема рослина сімейства Amaranthaceae, така як Beta vulgaris і Spinacia oleracea, і Brassicacea, така як Brassica napus, Brassica oleracea, Brassica rapa, Raphanus sativus, Brassica juncacea, Brassica nigra, Eruca vesicaria subsp. sativa. Зразки та варіанти здійснення даного винахіду описані як приклад з посиланням на очікувані послідовності та фігури. Фіг. 1 Ілюстрація картування та складання послідовності в цільовій ділянки на хромосомі 5 (вісь x: фізична відстань у тисячах пар основ (1 тис. = 1000 п.о.)): Верхня частина = складання з дев'яти анотованих генів (#1 - #9); напрямок стрілок позначає 5'-3'-напрямок кожного передбачуваного гена. Середня частина = ілюстрації різних генетичних інтрогресії зразків з явищ рекомбінації B. vulgaris subsp. maritima (BM) зазначені відповідно до їх локалізації. Нижня частина = фізичне картування генів-кандидатів LRR1, LRR2 та LRR3 відповідно до SEQ ID №№ 1, 4 та 7. ДОКЛАДНИЙ ОПИС ВИНАХІДУ Даний винахід належить до молекули нуклеїнової кислоти, яка здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera, якщо присутня в рослині, зокрема, в рослині виду Beta vulgaris, більш переважно в Beta vulgaris subsp. vulgaris. Зокрема, молекула нуклеїнової кислоти надає стійкості до патогену роду Heterodera в рослині, в якій експресується поліпептид, що кодується молекулою нуклеїнової кислоти. Відповідно до найкращого варіанта здійснення винахіду патогеном є Heterodera schachtii, який є однією з найважливіших патогенних нематод цукрового буряка і може викликати втрату врожаю до 80 %. Heterodera schachtii може призвести до значної втрати врожаю не тільки цукрових буряків, але й інших видів буряків, таких як червоний та листовий буряк, ревінь та шпинат, а також овочевих культур Brassica, таких як капуста, пекінська капуста, цвітна капуста, брюссельська капуста, броколі, ріпа, редис та бруква, шляхом серйозного пошкодження кореневої системи. Даний винахід заснований на генетичному точному картуванні, ідентифікації, виділенні та характеризації гена та локусу гена, відповідно, який походить від донора Beta vulgaris subsp. maritima, присутність якого в рослині, зокрема, Beta vulgaris subsp. vulgaris, що корелює зі стійкістю відповідної рослини до зараження Heterodera або є причиною такої стійкості. Вихідним матеріалом була популяція Beta vulgaris subsp. maritima, зібрана у Франції (Hijner, 1951). За допомогою інтенсивного точного картування та клонування на основі карт було ідентифіковано та секвеновано локус стійкості, що дозволяє провести порівняння послідовностей між стійким та чутливим еталонним генотипом (Фіг. 1). Було показано, що цільова ділянка має високий рівень складності, оскільки локус стійкості містить великі дуплікації послідовностей, і, зокрема, у чутливих генотипах кілька ретротранспозонів вбудовані в цільову ділянку. Було встановлено, що локус стійкості містить сім анотованих генів, включаючи три тандемно повторювані гени LRR, які були визначені як гени-кандидати, що надають стійкість до Heterodera (LRR1, LRR2 і LRR3), причому ці три гени LRR демонструють схожість послідовностей. Отже, даний винахід належить до молекули нуклеїнової кислоти і поліпептиду, що кодується зазначеною молекулою нуклеїнової кислоти, відповідно, що надають переважно стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii. Молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом надає, зокрема, рослині роду Beta, стійкість до цього патогену. Молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом може бути ізольованою молекулою нуклеїнової кислоти. Переважно, це ДНК, і особливо переважно кДНК (кодуюча ДНК). Рослина переважно є рослиною виду Beta vulgaris, особливо переважно рослиною підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris; до них належать, наприклад, сорти цукрових буряків, підсвекольника, кормового буряка, листового буряка та мангольду. В одному варіанті здійснення даного винахіду молекула нуклеїнової кислоти відповідно винахіду містить нуклеотидну послідовність, яка містить послідовність ДНК, зазначену в будь-якому з SEQ ID №№ 1, 4 і 7, і/або кодуючу послідовність відповідно до будь-якого з SEQ ID №№ 2, 5 та 8. Крім того, у даному винаході запропонована нуклеотидна послідовність, яка кодує поліпептид з амінокислотною послідовністю відповідно до одного з SEQ ID №№ 3, 6 і 9. Як згадувалося вище, ген, ідентифікований за даним винаходом, є геном/білком стійкості типу NBS-LRR, який характеризується специфічними структурними мотивами. Загальна структура таких білків стійкості в рослинах вже добре вивчена (Martin та співавт., Annual Review Plant Biology, 54 (2003 р.), стор. 23-61). Однак принцип структурного варіанта здійснення – зокрема, того, що відомо як домен LRR, який застосовується як потенційний домен виявлення для більшості невідомих патогенних ефекторів – непередбачуваний, і функціональний фон генів стійкості, тобто, генетична структура, зазвичай значною мірою невідомий. Отже, ідентифікація гена чи білка, що надає стійкість до Heterodera, виключно на основі відомого структурного мотиву неможлива. Крім того, ділянка послідовності, як виявилося, має високий рівень складності, оскільки локус стійкості містить велику дуплікацію послідовності, і в чутливих генотипах кілька ретротранспозонів вбудовані в цільову ділянку, що особливо ускладнює розробку діагностичних маркерів, а також збір даних послідовності. Крім того, послідовність ДНК нуклеотидної послідовності за даним винаходом можуть бути введені заміщення, делеції, вставки, приєднання і/або будь-які інші зміни, які окремо або в комбінаціях фактично змінюють нуклеотидну послідовність, при цьому модифікована нуклеотидна послідовність, тим не менш, може виконувати ту ж саму функцію, що і початкова послідовність. Розглянутий випадок охоплює послідовність нуклеїнових кислот, що містить послідовність ДНК, яка є алелем або похідним немодифікованої послідовності нуклеїнових кислот з даного винаходу і яка, якщо присутня в рослині, надає стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii. Крім того, у даному випадку йдеться про кодування амінокислотної послідовності, яка надає стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема до Heterodera schachtii. Отже, в додатковому варіанті здійснення винахід включає нуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептид, що являє собою похідне поліпептиду, який кодується нуклеотидною послідовністю за даним винаходом, або який включає амінокислотну послідовність за даним винаходом. Похідна амінокислотна послідовність, яка має щонайменше одне заміщення, делецію, вставку або приєднання однієї або декількох амінокислот, при яких функціональність поліпептиду/білка, що кодується, зберігається, являє собою похідне поліпептиду. Заміщення, делеції, вставки, приєднання і/або будь-які інші зміни окремо або в комбінаціях, які фактично змінюють нуклеотидну послідовність, але виконують ту ж функцію, що і вихідна послідовність, таким чином можуть бути введені в нуклеотидну послідовність з використанням звичайних способів, які відомі з попереднього рівня техніки, наприклад, за допомогою сайт-спрямованого мутагенезу, методики TILLING (Targeting Induced Local Lesions in Genomes – цілеспрямований пошук індукованих локальних пошкоджень в геномах), ПЛР-опосередкованого мутагенезу, хімічно індукованого мутагенезу, редагування геному і т.д. Заміщення однієї амінокислоти іншою амінокислотою з однаковими або еквівалентними або подібними хімічними/фізичними властивостями називається "консервативним заміщенням" або "напівконсервативним заміщенням". Прикладами фізичних/хімічних властивостей амінокислоти є, наприклад, гідрофобія чи заряд. Фахівцю в даній галузі техніки відомо, яка амінокислотна заміна є консервативним або напівконсервативним заміщенням. Більш того, загальні знання дозволяють фахівцю в даній галузі техніки розпізнавати, ідентифікувати та виявляти, які амінокислотні делеції та приєднання нешкідливі для функціональності стійкого білка, і в яких позиціях вони можливі. Фахівцеві в даній галузі техніки відомо, що у разі справжнього білка NBS-LRR для модифікацій амінокислотної послідовності (заміщення, делеції, вставки або приєднання однієї або декількох амінокислот) функціональність, зокрема, консервативних доменів має бути збережена, і що таким чином у цих доменах можливі лише обмежені попередні модифікації. Отже, винахід включає функціональний фрагмент нуклеотидної послідовності за даним винаходом. Отже, термін "фрагмент" включає гени з нуклеотидною послідовністю, досить подібною до вищезгаданої нуклеотидної послідовністю. Термін "досить подібний" означає, що перша нуклеотидна послідовність або амінокислотна послідовність має достатню або мінімальну кількість ідентичних або еквівалентних нуклеотидів або амінокислотних груп щодо другої нуклеотидної послідовності або другої амінокислотної послідовності. Щодо амінокислотної послідовності, то після модифікації, наприклад, за допомогою вищезгаданого способу, вона також має загальний структурний домен і/або має загальну функціональну активність. Нуклеотидні послідовності або амінокислотні послідовності, які мають щонайменше 70 %, щонайменше 75 %, щонайменше 80 %, щонайменше 85 %, щонайменше 90 %, щонайменше 91 %, щонайменше 92 %, щонайменше 93 %, щонайменше 94 %, щонайменше 95 %, щонайменше 96 %, щонайменше 97 %, щонайменше 98 %, щонайменше 99 % або щонайменше 100 % ідентичність з нуклеотидною послідовністю або амінокислотною послідовністю за даним винаходом, визначені тут як досить подібні. Сюди також явно входить діапазон від 90 % до 100 %. Для функціональних фрагментів достатня подібність встановлюється в тому разі, коли нуклеотидна послідовність або амінокислотна послідовність в цілому має таку ж властивість, що і раніше названа нуклеотидна послідовність або амінокислотна послідовність за даним винаходом. Ті нуклеотидні послідовності, які кодують похідне або код для похідної амінокислотної послідовності, генеруються прямо або опосередковано (наприклад, за допомогою стадій ампліфікації або реплікації) з вихідної нуклеотидної послідовності, яка відповідає нуклеотидній послідовності за даним винаходом по всій довжині або щонайменше частково. Відповідно, даний винахід включає нуклеотидну послідовність, яка здатна гібридизуватися в суворих умовах з нуклеотидною послідовністю, комплементарної нуклеотидної послідовності за даним винаходом або нуклеотидної послідовності, яка кодує амінокислотну послідовність за даним винаходом, і при цьому зазначена нуклеотидна послідовність, переважно присутня і/або що експресує в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera. Крім того, загальновідомо, що генетичний код є надлишковим, тим самим демонструючи безліч комбінацій кодонів із трьох пар основ, що визначають амінокислоту. Отже, даний винахід включає варіантну послідовність ДНК внаслідок виродженості генетичного коду, яка, тим не менш, як і раніше переважно, якщо присутня і/або експресується в рослині, здатна надавати стійкість до патогену роду Heterodera. В одному варіанті здійснення даного винаходу молекула (молекули) нуклеїнової кислоти за даним винаходом окремо або в комбінації надає (надають) стійкість до патогену роду Heterodera, переважно якщо присутні і/або експресуються в рослині, більш переважно, якщо стійкість до патогену роду Heterodera є стійкістю до Heterodera schachtii і/або рослина є рослиною підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. Описані комбінації молекул нуклеїнових кислот за даним винаходом або локусу стійкості за даним винаходом відрізняються тим, що, переважно коли вони присутні в рослині і/або при експресії в рослині, вони надають домінуючий ефект стійкості до патогену роду Heterodera, переважно Heterodera schachtii, або що вони кодують поліпептиди, які здатні надавати домінуючий ефект стійкості до патогену роду Heterodera, переважно до Heterodera schachtii. Відповідно, в одному варіанті здійснення даного винаходу комбінація щонайменше двох або трьох молекул нуклеїнових кислот надає стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, переважно коли вона присутня і/або експресується в рослині, переважно в рослині підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris, при цьому щонайменше дві або три молекули нуклеїнової кислоти обрані з групи, що складається з: (а) молекули нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність за даним винаходом, яка включає послідовність ДНК, зазначену в SEQ ID № 1, послідовність кДНК, зазначену в SEQ ID № 2, яка гібридизується з комплементарною послідовністю нуклеотидної послідовності відповідно до SEQ ID № 1 або 2, яка кодує поліпептид, що має амінокислотну послідовність, зазначену в SEQ ID № 3, і/або яка є одним з вищезгаданих алелей, похідних або варіантів нуклеїнової та амінокислотної послідовності; (b) молекули нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність за даним винаходом, яка включає послідовність ДНК, зазначену в SEQ ID № 4, послідовність кДНК, зазначену в SEQ ID № 5, яка гібридизується з комплементарною послідовністю нуклеотидної послідовності відповідно до SEQ ID № 4 або 5, яка кодує поліпептид, що має амінокислотну послідовність, зазначену в SEQ ID № 6, і/або яка є одним з вищезгаданих алелей, похідних або варіантів нуклеїнової та амінокислотної послідовності; (c) молекули нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність за даним винаходом, яка включає послідовність ДНК, зазначену в SEQ ID № 7, послідовність кДНК, зазначену в SEQ ID № 8, яка гібридизується з комплементарною послідовністю нуклеотидної послідовності відповідно до SEQ ID № 7 або 8, яка кодує поліпептид, що має амінокислотну послідовність, зазначену в SEQ ID № 9, і/або яка є одним з вищезгаданих алелей, похідних або варіантів нуклеїнової та амінокислотної послідовності. У конкретному варіанті здійснення даного винаходу комбінація двох молекул нуклеїнових кислот, описаних у пп. (а) і (b), надає стійкість до Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, якщо присутній в рослині, переважно в рослині виду Beta vulgaris. В іншому конкретному варіанті здійснення даного винаходу комбінація двох молекул нуклеїнових кислот, описаних у пп. (а) і (с), надає стійкість до Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, якщо присутній у рослині, переважно в рослині виду Beta vulgaris. У іншому конкретному варіанті здійснення даного винаходу комбінація двох молекул нуклеїнових кислот, описаних у пп. (b) і (c), надає стійкість до Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, якщо присутній в рослині, переважно в рослині виду Beta vulgaris. Комбінація може являти собою одну або кілька молекул нуклеїнової кислоти. При цьому комбінація також може бути включена в набір. Якщо комбінація включена в набір, нуклеїнові кислоти (a) (b) і/або (c) комбінації, описаної вище, можуть бути частиною однієї молекули нуклеїнової кислоти або можуть бути частиною окремих молекул нуклеїнової кислоти. В даному контексті поліпептиди/білки, що кодуються комбінацією, визначеною вище, також є частиною винаходу. Комбінація білків може бути включена в набір, який також є частиною винаходу. Крім того, частиною винаходу є рослина, яка містить комбінацію молекул нуклеїнових кислот, описаних вище. Комбінація може стати частиною рослини трансгенним або ендогенним способом. Крім того, одна або дві з послідовностей можуть стати частиною рослини як трансгени, в той час як інші одна або дві послідовності стають частиною рослин як ендогени. В іншому варіанті здійснення молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом відрізняється тим, що, переважно якщо вона присутня в рослині або експресується в рослині, вона вже сама по собі додає домінуючий ефект стійкості до патогену роду Heterodera, переважно Heterodera schachtii, або що вона кодує поліпептид який здатний надавати домінуючий ефект стійкості до патогену роду Heterodera. Отже, в одному варіанті здійснення молекула нуклеїнової кислоти, описана в п. (b) в контексті комбінації молекул нуклеїнових кислот за даним винаходом, надає стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, переважно якщо присутній і/або експресується в рослині, зокрема в рослині підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. В іншому варіанті здійснення молекула нуклеїнової кислоти, описана в п. (с) в контексті комбінації молекул нуклеїнових кислот за даним винаходом, надає стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, переважно якщо присутній і/або експресується в рослині, зокрема в рослині виду Beta vulgaris. В найкращому варіанті здійснення молекули нуклеїнової кислоти, описані в п. (a) в контексті комбінації молекул нуклеїнових кислот за даним винаходом, надають стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, якщо присутній і/або експресуються в рослині, зокрема в рослині підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. Як описано вище, до цього часу рослини Beta vulgaris subsp. vulgaris, стійкі до Heterodera, не могли бути отримані без введення часто небажаних ознак, таких як, наприклад, зниження врожайності через спадкування додаткових генів, пов'язаних із позитивною ознакою стійкості до Heterodera. Отже, недолік сортів, що володіють описаною стійкістю, полягає у великій трудомісткості та складності розробки сорту внаслідок складної спадковості, і у таких сортів помітно нижчі показники врожайності порівняно із звичайними сортами за відсутності зараження. Крім іншого, це може бути пов'язане з епігенетичною взаємодією деяких генів стійкості з генами, що відповідають за вироблення цукру, що призводить до зниження пристосованості рослин за відсутності патогену. Крім того, для стійкої селекції проти бурякової цистоутворюючої нематоди, тобто для протидії небезпеці варіантів Heterodera schachtii, що долають стійкість, необхідно постійно виявляти нові гени стійкості та інтегрувати їх у генні пули культурних рослин, таких як цукрові буряки. У цьому контексті автори винаходу вперше виділили та ідентифікували новий ген стійкості до Heterodera, який може бути використаний для спрощеної селекції. Завдяки цілеспрямованому та спрощеному включенню цього гена в елітні лінії, зараз стало можливим дуже швидке виведення дуже високоврожайних сортів з високою стійкістю до Heterodera та забезпечення додаткового гена стійкості, який може бути використаний для боротьби з варіантами Heterodera, що подолали традиційну стійкість. Можливі зразки для інтрогресії однієї або декількох послідовностей, що надають стійкість за даним винаходом, можуть бути отримані, наприклад, шляхом скринінгу популяцій B. vulgaris subsp. maritima. Скринінг може ґрунтуватися на ідентифікації рослини, що містить одну або кілька послідовностей, що надають стійкості за даним винаходом. Ідентифікація може відбуватися так, як описано в інших розділах даного документа. Переважно скринінг або ідентифікація включають використання молекулярних маркерів для діагностики локусу стійкості. Крім того, рослини, що містять послідовності, що надають стійкості, можуть бути придбані у компанії CPO Wageningen, Postbus 18, 6700 AA Wageningen/Нідерланди, наприклад, зразка BMH. Відповідно, в рамках даного винаходу вперше представлена рослина Beta vulgaris subsp. vulgaris як рослина цукрових буряків, рослина листового буряка, рослина червоного буряка або підсвекольника, рослина кормового буряка, що володіє стійкістю за даним винаходом до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, і, таким чином, охоплюване цим винаходом. Оскільки всі перелічені рослини є культивованими рослинами, культурами або рослинами, придатними для сільськогосподарського вирощування, і мають стійкість за даним винаходом, вони є частиною винаходу. Зокрема, частиною винаходу є такі культури, які містять підземний запасаючий орган, що придатний для використання в як їжі, сировини або промислового джерела цукрів або іншої хімічної сполуки, і які містять стійкість за даним винаходом, і є додатковим аспектом даного винаходу. Запасаючим органом може бути, наприклад, бурякове тіло цукрових буряків, що містить сахарозу, споживане бурякове тіло червоного буряка або кормове бурякове тіло кормового буряка. Підземний запасаючий орган може утворювати більше 50 %, а для цукрових буряків – навіть більш 70 % від загальної біомаси дорослої рослини. Крім того, насіння або посівний матеріал цих рослин є частиною винаходу. Насіння або посівний матеріал можуть бути технічно оброблені, як докладно описано нижче. В даному контексті винахід також включає нуклеїнову кислоту, яка кодує білок відповідно до будь-якого з SEQ ID №№ 3, 6 і 9, при цьому в конкретному варіанті здійснення виключається нуклеїнова кислота, що зустрічається в природі, відповідно до будь-якого з SEQ ID №№ 1, 4 та 7. Крім того, даний винахід належить до рекомбінантної і/або гетерологічної молекули ДНК, яка містить послідовності молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Крім того, дана молекула ДНК має переважно регуляторну послідовність. Отже, вона може бути оперативно пов'язана з цією регуляторної послідовністю або перебувати під впливом цієї регуляторної послідовності. Дана регуляторна послідовність є переважно є промоторною послідовністю і/або іншими послідовностями елементів, що контролюють транскрипцію або трансляцію, наприклад, цис-елементів. Регуляторна послідовність, яка контролює експресію гена, що включає молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, переважно являє собою послідовність, здатну забезпечувати або модулювати експресію в результаті патогенної інфекції. Цей промотор переважно здатний контролювати експресію послідовності ДНК безпосередньо в корінні рослини. Регуляторна послідовність може бути гетерологічною експресуючої послідовності. Перевага такого підходу полягає в тому, що фахівець у даній галузі техніки може краще регулювати швидкість експресії послідовності, що підлягає експресії, тканина, в якій відбувається експресія, та момент часу, в який відбувається експресія, оскільки він вибирає ту регуляторну послідовність, яка найкраще підходить для відповідного варіанта використання. Гетерологічна послідовність ДНК переважно включає нуклеотидну послідовність, яка кодує компонент захисту рослин від патогенів (наприклад: гени стійкості (R-гени) або гени, що кодують ферменти, що беруть участь у передачі сигналу, такі як кінази або фосфатази, та для G-білка, або які кодують патогенний ефектор (які називаються генами авірулентності (Avr-генами))). Гетерологічна послідовність ДНК може бути однією з послідовностей ДНК за даним винаходом. Гетерологічна послідовність ДНК може також додатково кодувати додаткові компоненти захисту рослин від патогенів. Отже, гетерологічна послідовність ДНК може бути сконструйована таким чином, щоб після її транскрипції була утворена поліцистрона мРНК. Крім того, даний винахід належить до поліпептиду, який може бути кодований молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом та її функціонально і/або імунологічно активним фрагментом, а також до антитіла, яке специфічно зв'язується з поліпептидом або з його фрагментом. Поліпептид особливо переважно має амінокислотну послідовність відповідно до будь-якого SEQ ID №№ 3, 6 або 9. Рекомбінантне отримання білків, поліпептидів та фрагментів знайоме фахівцю в даній галузі техніки (Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спрінг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р., або Wingfield P. T., 2008 р., Production of Recombinant Proteins, Current Protocols in Protein Science, 52:5.0:5.0.1–5.0.4). Поліклональні або моноклональні антитіла до білка за даним винаходом можуть бути отримані фахівцем у даній галузі техніки відповідно до відомих способів (E. Harlow та співавт., редактор, Antibodies: A Laboratory Manual (1988 р.)). Отримання моноклональних антитіл, а також фрагментів Fab та F(ab')2, які також корисні для способів виявлення білка, може бути виконано за допомогою різних традиційних способів (Goding, Monoclonal Antibodies: Principles and Practice, стор. 98-118, Нью- Йорк, Academic Press (1983 р.). Потім антитіла можуть бути використані для скринінгу бібліотек експресуючих кДНК з метою ідентифікації ідентичних, гомологічних або гетерологічних генів за допомогою імунологічного скринінгу (Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor, 1989 р., або Ausubel та співавт., 1994 р., Current Protocols in Molecular Biology, John Wiley & Sons), або можуть бути використані для вестерн-блотингу. Зокрема, даний винахід належить до антитіл, які вибірково виявляють поліпептид, що кодується алелем, що надає стійкість до Heterodera за даним винаходом, і, по суті, не виявляють поліпептид, що кодується відповідним чутливим алелем, тобто вони виявляють у 2 рази, переважно в 5 разів і більш переважно в 10 або більше разів менше поліпептидів, що кодуються відповідним чутливим алелем, ніж поліпептидів, що кодуються алелем, що надають стійкість до Heterodera згідно з даним винаходом. У найкращому варіанті здійснення антитіло за даним винаходом відрізняється тим, що воно є синтетичним поліпептидом, який не зустрічається в природі. Крім того, антитіла за даним винаходом можуть бути пов'язані з флуоресцентним барвником, щоб їх можна було використовувати, наприклад, в імуногістохімічному методі і викликати забарвлення антитіл. Як флуоресцентний барвник може використовуватися флуорохром. Антитіла за даним винаходом можуть бути присутніми у зв'язку з іншими сигнальними молекулами. Серед них, наприклад, біотин, радіоізотопи, репортерні ферменти, такі як лужна фосфатаза, або олігонуклеотиди. Додатковим предметом винаходу є вектори або експресійні касети, які включають молекулу нуклеїнової кислоти або молекулу рекомбінантної ДНК за даним винаходом, можливо, під контролем регуляторних елементів і, зокрема, під контролем функціональних регуляторних елементів в рослинах, а також маркерів негативного і/або позитивного відбору. Отже, кістяки вектора гетерологічні молекулі нуклеїнової кислоти даного винаходу, що означає, що такий вектор не зустрічається в природі і не може бути виділений з природи. Вектор являє собою плазміду, косміду, фаг або вектор експресії, вектор трансформаці, човниковий вектор або вектор клонування; він може бути дволанцюговим або одноланцюговим, лінійним або кільцевим; або він може трансформувати прокаріотичний або еукаріотичний організм шляхом інтеграції до його геному або позахромосомно. Молекула нуклеїнової кислоти або молекула ДНК за даним винаходом в експресійному векторі або експресійної касеті переважно функціонально пов'язана з однією або декількома регуляторними послідовностями, які забезпечують транскрипцію та необов'язково експресію в прокаріотичної або еукаріотичної клітині; (Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спрінг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р.). Ці регуляторні послідовності переважно є промоторами або термінаторами, зокрема початковою точкою ініціації транскрипції, місцем зв'язування з рибосомою, сигналом обробки РНК, місцем завершення транскрипції і/або сигналом поліаденілювання. Наприклад, молекула нуклеїнової кислоти знаходиться тут під контролем придатного промотору і/або термінатору. Придатними промоторами можуть бути конститутивні промотори (приклад: промотор 35S з "Cauliflower mosaic virus" (Odell та співавт., Nature, 313 (1985 р.), стор. 810-812); особливо придатними є ті промотори, які є патогенно індукованими (приклад: промотор PR1 з петрушки (Rushton та співавт., EMBO J., 15 (1996 р.), 5,690-5,700)). Особливо підходящими патогенно-індукованими промоторами є синтетичні або химерні промотори, які не зустрічаються в природі, складаються з безлічі елементів і містять мінімальний промотор, і мають щонайменше один цис-регуляторний елемент проти ходу транскрипції від мінімального промотору, при цьому щонайменше один цис-регуляторний елемент є місцем зв'язування для спеціальних факторів транскрипції. Химерні промотори розробляються відповідно до бажаних вимог та індукуються або пригнічуються різними факторами. Приклади таких промоторів можна знайти в WO 00/29592, WO 2007/147395 і WO 2013/091612. Наприклад, придатним термінатором є термінатор нопалін-синтази (Depicker і співавт., J. Mol. Appl. Genet. 1 (1982 р.), стор. 561-573). Придатними промоторами та термінаторами також можуть бути нативний промотор та нативний термінатор. Вектори або експресійні касети додатково містять звичайні індикаторні/репортерні гени або гени стійкості для виявлення перенесення бажаного вектора або молекули ДНК/молекули нуклеїнової кислоти та для відбору особин, які їх містять, оскільки пряме виявлення за допомогою експресії гена здебільшого досить важко. Оскільки молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом сама кодує поліпептид, який надає стійкість до бурякової цистообразующей нематоди, забезпечення наявності додаткового гена стійкості для експресії в рослинних клітинах не обов'язково, але рекомендується з метою швидкої селекції. Прикладами індикаторних/репортерних генів є, наприклад, ген люциферази і ген, що кодує зелений флуоресцентний білок (GFP). Крім того, вони також дозволяють проводити тести на активність і/або регуляцію промотора гена. Прикладами генів стійкості, особливо для трансформацій рослин, є ген неоміцинфосфотрансферази, ген гігроміцинфосфотрансферази або ген, що кодує фосфінотрицинацетилтрансферазу. Додатковими маркерами позитивного відбору можуть бути ферменти, які забезпечують трансформованій рослині селекційну перевагу перед нетрансформованою рослиною, зокрема перевагу в живленні, наприклад, манноза-6-фосфатизомераза або ксилозоізомераза. Однак це не виключає додаткові індикаторні/репортерні гени або гени стійкості, відомі фахівцю в даній галузі техніки. У найкращому варіанті здійснення вектор являє собою рослинний вектор. Крім того, експресійна касета може бути у вигляді експресійної касети, інтегрованої в геном рослини. В іншому аспекті даний винахід належить до клітин, які включають вектори, молекули рекомбінантної ДНК і/або молекули нуклеїнових кислот за даним винаходом. Клітина в сенсі винаходу може бути прокаріотичної (наприклад, бактеріальної) або еукаріотичної клітиною (наприклад, рослинної клітиною або дріжджової клітиною). Клітина переважно являє собою агробактерію, таку як Agrobacterium tumefaciens або Agrobacterium rhizogenes, клітину Escherichia coli або клітину рослини; клітина рослини особливо переважно являє собою клітину рослини роду Beta, виду Beta vulgaris або підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris. Клітина також може бути у вигляді культури. Отже, винахід охоплює також культуру клітин, яка містить такі клітини. Культура клітин переважно являє собою чисту культурою або ізолят, який не містить клітини іншого типу. Фахівцю в даній галузі техніки відомі не тільки численні способи, наприклад, кон'югація або електропорація, за допомогою яких він може вводити молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, молекулу рекомбінантної ДНК і/або вектор або експресійну касету за даним винаходом в агробактерію, так і різноманітні способи трансформації (біологічна трансформація, трансформація, опосередкована агробактеріями), за допомогою яких він може вводити молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, молекулу ДНК і/або вектор даного винаходу в рослинну клітину (Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спрінг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р.) Крім того, даний винахід переважно належить до рослини, стійкої до Heterodera, переважно до рослини виду Beta vulgaris subsp. vulgaris або його частини, що містить молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, що надає стійкості до Heterodera. Рослина, стійка до Heterodera, може містити молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом як трансген або як ендоген. В рамках винаходу вперше були отримані рослини підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris, які містять молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Даний винахід також включає рослини підвиду Beta vulgaris subsp. vulgaris, які містять молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом як ендоген. Таким чином, частина може бути клітиною, тканиною, органом або комбінацією декількох клітин, тканин або органів. Прикладом комбінації кількох органів є квітка чи насіння. Рослина, стійка до Heterodera, за даним винаходом переважно демонструє сильнішу стійкість до Heterodera, зокрема, Heterodera schachtii, ніж відповідна рослина, яка не містить молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом (контрольна рослина). В ідеалі контрольна рослина має генотип, ідентичний генотипу рослини за даним винаходом, і вирощено в ідентичних умовах, але не містить молекули нуклеїнової кислоти, що надає стійкості. Рівень стійкості, наприклад, до патогену роду Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, може бути якісно визначений у рослин роду Beta шляхом визначення оціночних балів (див., наприклад, Приклад 1). Більш висока стійкість проявляється в поліпшенні стійкості щонайменше на один оціночний бал, щонайменше на два оціночних бали і переважно щонайменше на три або більше оціночних балів. Рослинна клітина або рослина, або його частина за даним винаходом, які містять молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, зокрема, рослина роду Beta, переважно виявляє більш високу стійкість до патогену роду Heterodera, зокрема, до Heterodera schachtii, ніж відповідна рослинна клітина або рослина, або її частина, які не містять молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або можуть містити чутливий алельний варіант молекули нуклеїнової кислоти. Рівень стійкості до патогену роду Heterodera, наприклад, Heterodera schachtii, може бути якісно визначений у рослин роду Beta шляхом визначення оцінних балів. Більш висока стійкість проявляється в поліпшенні стійкості щонайменше на один оціночний бал, щонайменше на два оціночних бали і переважно щонайменше на три або більше оціночних балів. У разі трансгенної рослинної клітини, або рослини, або її частини, вони містять молекулу нуклеїнової кислоти або молекулу ДНК за даним винаходом у вигляді трансгену або вектора або експресійної касети за даним винаходом. Такою трансгенною рослинною клітиною або рослиною, або її частиною є, наприклад, рослинна клітина, рослина або її частина, трансформовані переважно стабільно молекулою нуклеїнової кислоти, молекулою ДНК за даним винаходом або вектором, або експресійною касетою за даним винаходом. У найкращому варіанті здійснення молекула нуклеїнової кислоти функціонально пов'язана з однією або декількома регуляторними послідовностями, які забезпечують транскрипцію і необов'язково експресію в рослинній клітині. Загальна структура, що складається з молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом і регуляторної (регуляторних) послідовності (послідовностей), потім являє собою трансген. Такими регуляторними послідовностями є, наприклад, промотор або термінатор. Фахівцю в даній галузі техніки відомі численні функціональні промотори та термінатори, які застосовуються в рослинах. Винахід також включає вакуоль клітини за даним винаходом та речовини вмісту, що в ній запасаються (такі як сахароза). Крім того, винахід також належить до клітинного екстракту з клітини, переважно, з рослинної клітини, дуже переважно з клітини Beta vulgaris і, особливо переважно, з клітини однієї з наступних культур: цукрового буряка, листового буряка або підсвекольника. Жодна рослина не може бути регенерована з клітинного екстракту. Аналогічним чином, винахід охоплює геном рослини, що містить нуклеїнову кислоту за даним винаходом. Жодна рослина не може бути регенерована з геному рослини як такої. Отже, концентрація цукру або сахарози в клітинному екстракті може бути збільшена в порівнянні з клітиною, яка не є клітиною за даним винаходом, але належить до того ж виду або культурі. Це відноситься, зокрема, до умов зараження патогеном роду Heterodera. Винахід також охоплює використання клітинного екстракту для виробництва цукру (цукрози) або для виробництва (сирого) соку, переважно бурякового (сирого) соку. Аналогічним чином, винахід охоплює цукор, зокрема сахарозу, що міститься в клітинах за даним винаходом та їхніх вакуолях. Додатковим аспектом винаходу є насіннєвий матеріал, що містить насіння, яке містить молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом може бути присутньою трансгенно або ендогенно. Насіннєвий матеріал та насіння можуть бути технічно оброблені. Отже, винахід також включає технічно оброблений насіннєвий матеріал і технічно оброблене насіння. Різні варіанти здійснення технічно обробленого насіннєвого матеріалу докладно пояснюються нижче, при цьому термін насіннєвий матеріал також включає насіння: технічно оброблений насіннєвий матеріал може бути присутнім у шліфованому вигляді. Отже, видаляється найзовнішній шар насіння, щоб насіння набувало більш округлу форму. Це корисно при сівбі: оптимально рівномірна форма призводить до рівномірного розподілу зерен насіннєвого матеріалу. Крім того, технічно оброблений насіннєвий матеріал включає дражований насіннєвий матеріал. Таким чином, насіннєвий матеріал поміщають в масу для дражування, яка захищає насіннєвий матеріал, що міститься в ній, і призводить до збільшення маси таким чином, щоб дражований насіннєвий матеріал демонстрував більшу опірність вітровому зносу і, таким чином, був менш схильний до здування вітром, і, в той час, було забезпечено більш точне позиціонування під час сівби. В найкращому варіанті здійснення винаходу всі зерна дражованого насіннєвого матеріалу з партії або одиниці, призначеної для продажу, мають суттєво однакову форму та однакову масу. Можливі відхилення в діаметрі та масі на 5 %. Однак відхилення переважно не перевищують 1 %. Маса для дражування як одного з основних компонентів може містити, наприклад, мінеральну сполуку, таку як, наприклад, глина і/або торф. Додаткові можливі компоненти вказані в US 4,067,141. Крім того, маса для дражування може містити додаткові хімічні речовини, які позитивно впливають на культивацію на практиці. В даному разі це можуть бути речовини, які належать до числа удобрювальних речовин. Крім того, це можуть бути фунгіциди, інсектициди і/або антифідантні речовини. Фунгіциди можуть бути представлені тирамом і/або гімексазолом і/або іншими фунгіцидами. Інсектицид може бути речовиною з групи неонікотиноїдів. Речовина з групи неонікотиноїдів переважно є імідаклоприд (код ATC: QP53AX17) і/або клотіанідин (номер CAS 210880-92-5). Крім того, інсектицид також може являти собою цифлутрин (номер CAS 68359-37-5) або бета-цифлутрин. Дражований насіннєвий матеріал є конкретним варіантом протруєного насіннєвого матеріалу. У цьому контексті технічно оброблений насіннєвий матеріал також включає протруєний насіннєвий матеріал. Однак винахід не обмежується дражованим насіннєвим матеріалом, а, швидше, може відноситися до будь-якої форми протруєного насіннєвого матеріалу. Отже, винахід належить до протруєного насіннєвого матеріалу, який включає дражований насіннєвий матеріал, але не обмежується ним. Таким чином, також включаються сухе протруювання, вологе протруювання та суспензійне протруювання. Таким чином, протруювання також може містити щонайменше один барвник, щоб протруєний насіннєвий матеріал можна було швидко відрізнити від непротруєного насіннєвого матеріалу, і, крім того, була забезпечена добра видимість в довкіллі після посіву. Протруювання також може містити агрохімікати, які описані в контексті маси для дражування. Отже, винахід включає такий протруєний насіннєвий матеріал, при якому протруювання містить щонайменше один антифідантний засіб, такий як інсектицид і/або щонайменше один фунгіцид. Необов'язково може бути застосоване так зване електронне протруювання (протруювання з використанням електричної енергії). Однак електронне протруювання не є протруюванням у строгому сенсі цього слова. Додатковою формою технічно обробленого насіннєвого матеріалу є інкрустований насіннєвий матеріал. У даному контексті також йдеться про те, що називається покриттям, а також про насіннєвий матеріал, оброблений покриттям. Відмінність від дражованого насіннєвого матеріалу полягає в тому, що насіннєві зерна зберігають свою первісну форму, при цьому даний спосіб особливо економічний. Спосіб описаний, наприклад, в ЕР 0334258 А1. Додатковою формою технічно обробленого насіннєвого матеріалу є пророщений або праймірований насіннєвий матеріал. Пророщенний насіннєвий матеріал попередньо обробляють за допомогою попереднього пророщування, а праймированний насіннєвий матеріал попередньо обробляють за допомогою праймінгу ("пророщування"). Перевага попередньо пророщеного та праймірованого насіннєвого матеріалу полягає у більш короткому часі появи сходів. У той же час, момент часу появи сходів після посіву більш сильно синхронізований. Це дозволяє покращити агротехнічну обробку під час вирощування та особливо під час збирання врожаю, та, крім того, збільшує кількість врожаю. При попередньому пророщуванні насіннєвий матеріал пророщують доти, поки корінець не вийде з оболонки насіннєвого матеріалу, і згодом процес зупиняють. При праймінгу процес зупиняється до виходу корінця з оболонки насіннєвого матеріалу. Порівняно з попередньо пророщеним насіннєвим матеріалом насіннєвий матеріал, підданий праймінгу, нечутливий до навантажень, пов'язаних з повторним сушінням, і після такого повторного сушіння має більш тривалий термін зберігання порівняно з попередньо пророщеним насіннєвим матеріалом, для якого повторне сушіння зазвичай не рекомендується. У даному контексті технічно попередньо оброблений насіннєвий матеріал також включає праймирований і повторно висушений насіннєвий матеріал. Процес попереднього пророщування описаний в US 4 905 411 A. Різні варіанти здійснення праймінгу описані в ЕР 0 686 340 А1. На додаток до цього, також можливо дражування насіннєвого матеріалу одночасно з праймінгом в одному процесі. Цей спосіб описаний в ЕР 2002702 В1. Даний винахід охоплює праймирований насіннєвий матеріал, який, крім того, дражований. Технічно оброблений насіннєвий матеріал може бути додатково забезпечений одним або декількома з описаних вище засобів захисту від гербіцидів. Це дозволяє додатково покращити агротехнічну культивацію, оскільки технічно оброблений насіннєвий матеріал може бути розміщений на полі, яке раніше було оброблено гербіцидом і, відповідно, не містить бур'яни. На додаток до цього, винахід також охоплює суміш, що містить насіннєвий матеріал за даним винаходом або насіння за даним винаходом, масу для протруювання, як визначено вище. Отже, маса для протруювання переважно здійснена у вигляді маси для дражування, як визначено вище. При зберіганні насіннєвого матеріалу за даним винаходом переважно вибирати умови зберігання, які не впливають негативно на стабільність або термін зберігання насіннєвого матеріалу. В даному разі коливання вологості, зокрема, можуть мати несприятливий вплив. Частиною винаходу є спосіб зберігання насіннєвого матеріалу в контейнері, який є одночасно водновідштовхуючим і повітропроникним. Такий контейнер може бути виконаний як коробка. Така коробка необов'язково може мати внутрішню пароізоляцію. Якщо коробка виконана у вигляді двошарової коробки, її стабільність збільшується. Насіннєвий матеріал за даним винаходом, який включає такий контейнер і таку коробку, або технічно оброблений насіннєвий матеріал за даним винаходом також є частиною винаходу. Аналогічним чином, частиною винаходу є зберігання насіннєвого матеріалу за даним винаходом або технічно обробленого насіннєвого матеріалу за даним винаходом в такій коробці. В одному варіанті здійснення рослина за даним винаходом є гібридною рослиною або подвійною гаплоїдною рослиною. Гібридні рослини та подвійні гаплоїдні рослини не зустрічаються в природі і не можуть бути виділені із природи. У додатковому варіанті здійснення рослини за даним винаходом молекула нуклеїнової кислоти за даним винаходом присутня у гетерозиготній або гомозиготній формі. У разі гібридної рослини молекула нуклеїнової кислоти також може бути присутня в гемізиготній формі. Винахід також охоплює гібридне насіння і подвійне гаплоїдне насіння, яке містить нуклеїнову кислоту за даним винаходом або поліпептид за даним винаходом. Додатковий варіант здійснення даного винаходу включає рослину, переважно виду Beta vulgaris, яке відрізняється тим, що стійкість до патогену роду Heterodera у цієї рослини додатково підвищена. Наприклад, це може бути реалізовано за допомогою "пірамідування генів", тобто стійкість збільшується з використанням цього ефекту дози. Для цієї мети рослини за даним винаходом, що містять алель, що надає стійкість до Heterodera, піддаються надтрансформації за допомогою цього алелі стійкості, щоб збільшити кількість транскрипції гена в рослині. Альтернативний підхід включає редагування гена/сайт-спрямований мутагенез або опосередковану методикою TILLING модифікацію нативного промотору алелі, що надає стійкість, з метою збільшення швидкості його експресії, або модифікацію самого алелі гена LRR, що надає стійкість, з метою підвищення його активності або стабільності. Такий спосіб підвищення активності за допомогою модифікації гена стійкості описаний, наприклад, в WO 2006/128444 A2 і може бути здійснений за допомогою методик, відомих фахівцю в даній галузі техніки. Додатковий підхід може включати злиття молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом з гетерологічним промотором, який виявляє більш високу активність порівняно з нативним промотором, зокрема, при інфікуванні Heterodera. В іншому варіанті здійснення рослина за даним винаходом додатково, трансгенно або ендогенно, містить другу молекулу нуклеїнової кислоти в іншій позиції в геномі, яка кодує поліпептид, здатний надавати стійкість до Heterodera в рослині, в якій експресується поліпептид. Наприклад, один або кілька генів стійкості або локусів стійкості, які описані в попередньому рівні техніки, можуть, в тій мірі, як вони ще не присутні у вихідному генотипі, бути введені в дану рослину за допомогою схрещування, трансформації, репарації, що спрямовується гомологією, або гомологічної рекомбінації у рослині. До них відноситься, наприклад, ген Hs1pro-1 Б. procumbens (Cai та співавт., Science, 275 (1997 р.), стор. 832-834). Підвищення стійкості може відбуватися за допомогою інтеграції молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом в геном щонайменше однієї клітини рослини виду Beta vulgaris, а також можливої регенерації рослини з рослинної клітини. Інтеграція може відбуватися як шляхом статевого схрещування, наприклад, з одним із вищезгаданих підвидів Beta vulgaris subsp. maritima, та наступної селекції, або за допомогою репарації, що спрямовується гомологією, або гомологічної рекомбінації. Два останні згадані способи переважно підтримуються сайт-спрямованими нуклеазами, які можуть бути обрані з наступних нуклеаз без обмеження ними: нуклеаза CRISPR, включаючи нуклеазу Cas9, CasX, CasY або Cpf1, нуклеаза TALE, цинк-пальцева нуклеаза, мегануклеаза, нуклеаза Аргонавта, ендонуклеаза рестрикції, включаючи FokI або її варіант, рекомбіназа, або дві сайт-специфічні нікуючі ендонуклеази. Альтернативний підхід включає збільшення експресії молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом в рослині. Це може відбуватися за допомогою модифікації нативного промотора, причому модифікація переважно відбувається за допомогою редагування гена або сайт-спрямованого мутагенезу, який опосередковується сайт-спрямованими нуклеазами, і, необов'язково, моделями репарації. Приклади таких нуклеаз вже наводилися вище. Збільшення експресії молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом може також відбуватися за допомогою злиття молекули нуклеїнової кислоти з гетерологічним промотором, який виявляє більш високу активність порівняно з нативним промотором, зокрема після інфікування Heterodera. Злиття також може відбуватися за допомогою сайт-спрямованої нуклеази та моделей репарації, а також за допомогою прямої вставки після дволанцюгового розриву. Як уже згадувалося вище, спосіб посилення стійкості до Heterodera також може призвести до збільшення активності і/або стабільності поліпептиду за даним винаходом за допомогою модифікації нуклеотидної послідовності молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Такий спосіб підвищення активності за допомогою модифікації гена стійкості описаний, наприклад, в WO 2006/128444 A2 і може бути здійснений за допомогою методик, відомих фахівцю в даній галузі техніки. Цей підхід докладно пояснюється нижче. Використовуваний тут термін "сайт-спрямована нуклеаза" (SDN) позначає фермент, здатний індукувати розрив дволанцюгової ДНК у конкретній нуклеотидній послідовності, яка називається "сайтом розпізнавання". Наприклад, SDN може бути обрана з групи, що складається з мегануклеази, ефекторної нуклеази TAL, цинк-пальцевої нуклеази, систем CRISPR, таких як CRISPR/Cas9, CRISPR/Cpf1, CRISPR/CasX або CRISPR/CasY. Ендонуклеази за методом RARE-розщеплення є SDN, які мають сайт розпізнавання переважно приблизно з 14 – 70 послідовних нуклеотидів і, отже, мають дуже низьку частоту розщеплення навіть в більших великих геномах, таких як більшість геномів рослин. Хомінг-ендонуклеази, також звані мегануклеазами, є сімейством таких ендонуклеаз за методом RARE-розщеплення. Вони можуть кодуватися інтронами, незалежними генами або проміжними послідовностями і мати чудові структурні та функціональні властивості, які відрізняють їх від більш класичних ферментів рестрикції, зазвичай з бактеріальних систем рестрикції-модифікації типу II. Їхні сайти розпізнавання мають загальну асиметрію, яка контрастує з характерною діадною симетрією більшості сайтів розпізнавання ферментів рестрикції. Було показано, що кілька хомінг-ендонуклеаз, що кодуються інтронами або інтеїнами, сприяють хомінгу їхніх відповідних генетичних елементів в алельні безінтронні або безінтеїнові сайти. Утворюючи сайт-специфічний дволанцюговий розрив у безінтронних або безінтеїнових алелях, ці нуклеази створюють рекомбіногенні кінці, які беруть участь у процесі перетворення гена, що дублює послідовність, що кодує, і що призводить до вставки інтрону або проміжної послідовності на рівні ДНК. Перелік інших мегануклеаз за методом RARE-розщеплення та їхніх відповідних сайтів розпізнавання наведено в таблиці I у WO 03/004659 (стор. 17-20) (включено до цього документа за допомогою посилання). Крім того, існують способи створення спеціально підібраних ендонуклеаз за методом RARE-розщеплення, які розпізнають практично будь-яку обрану цільову нуклеотидну послідовність. Коротко, химерні ферменти рестрикції можуть бути отримані з використанням гібридів між цинк-пальцевим доменом, призначеним для розпізнавання специфічної нуклеотидної послідовності, та неспецифічним доменом розщеплення ДНК із природного ферменту рестрикції, такого як Fokl. Такі способи описані, наприклад, в WO 03/080809, WO 94/18313 або WO 95/09233 і в Isalan і співавт., 2001 р., Nature Biotechnology, 19, стор. 656-660; Liu та співавт., 1997 р., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 94, 5525-5530). Інший приклад спеціально розроблених ендонуклеаз включає так звані нуклеази TALE (TALEN), які засновані на ефекторах, подібних активаторам транскрипції (TALE) з бактеріального роду Xanthomonas, злитих з каталітичним доменом нуклеази (наприклад, FokI або її варіанту). Специфічність зв'язування ДНК цих TALE визначається варіабельними здвоєними залишками повтору (RVD) тандемно розташованих одиниць повтору 34/35 амінокислот таким чином, що один RVD специфічно розпізнає один нуклеотид у цільовій ДНК. Одиниці повтору можуть бути зібрані для розпізнавання практично будь-яких цільових послідовностей і злиті з каталітичним доменом нуклеази, утворюючи ендонуклеази, специфічні для послідовності (див., наприклад, Boch і співавт., 2009 р., Science, 326: стор. 1509-1512; Moscou і Bogdanove, 2009 р., Science, 326: стор. 1501; та WO 2010/079430, WO 2011/072246, WO 2011/154393, WO 2011/146121, WO 2012/001527, WO 2012/093833, WO 2012/104729, WO 2012/138927, WO 2012/138939). У WO2012/138927 далі описані мономерні (компактні) TALEN та TALEN з різними каталітичними доменами та їх комбінаціями. Нещодавно був описаний новий тип адаптованої ендонуклеазної системи - так званої системи CRISPR / Cas. Система CRISPR у її природному середовищі описує молекулярний комплекс, що містить щонайменше одну невелику та індивідуальну некодуючу РНК у комбінації з нуклеазою Cas або іншою нуклеазою CRISPR, такою як нуклеаза Cpf1 (Zetsche та співавт., Cpf1 Is a Single RNA-Guides Endonuclease of a Class 2 CRISPR-Cas System, Cell, 163, стор. 1-13, жовтень 2015 р.), яка може утворити специфічний дволанцюговий розрив ДНК. В даний час системи CRISPR поділяються на два класи, що включають п'ять типів систем CRISPR, систему типу II, наприклад, що використовує Cas9 як ефектор, і систему типу V, що використовує Cpf1 як ефекторну молекулу (Макарова і співавт., Nature Rev. Microbiol., 2015 р.). У штучних системах CRISPR синтетичну некодуючу РНК і нуклеазу CRISPR і/або необов'язково модифіковану нуклеазу CRISPR, модифіковану для дії як нікази або позбавлену будь-якої функції нуклеази, можна використовувати в комбінації щонайменше з однією синтетичною або штучною гідовою РНК або гРНК, РНК, що поєднує функцію крРНК і/або тракрРНК (Макарова та співавт., 2015 р., див. вище). Імунна відповідь, опосередкована CRISPR/Cas у природних системах, вимагає CRISPR-РНК (крРНК), причому дозрівання цієї гідової РНК, яка контролює специфічну активацію нуклеази CRISPR, значно різниться між різними системами CRISPR, охарактеризованими дотепер. По-перше, інвазивна ДНК, також звана спейсером, інтегрується між двома сусідніми ділянками повтору на проксимальному кінці локусу CRISPR. Системи CRISPR типу II кодують нуклеазу Cas9 як ключовий фермент стадії інтерференції; дана система містить як крРНК, так і трансактивуючу РНК (тракрРНК) як спрямовуючий мотив. Вони гібридизуються і утворюють дволанцюгові (ds) ділянки РНК, які розпізнаються RNaseIII і можуть бути розщеплені для утворення зрілих крРНК. Потім вони, в свою чергу, зв'язуються з молекулою Cas з метою спрямування нуклеази специфічно в ділянку цільової нуклеїнової кислоти. Рекомбінантні молекули гРНК можуть містити як ділянка розпізнавання варіабельної ДНК, так і ділянка взаємодії Cas і таким чином можуть бути специфічно сконструйовані незалежно від конкретної цільової нуклеїнової кислоти та бажаної нуклеази Cas. Як додатковий механізм безпеки в ділянки цільової нуклеїнової кислоти повинні бути присутніми PAM (мотиви, що примикають до протоспейсера); це послідовності ДНК, які випливають безпосередньо з ДНК, розпізнаної комплексом Cas9/РНК. Послідовності PAM для Cas9 зі Streptococcus pyogenes описані як "NGG" або "NAG" (стандартний код нуклеотидів за номенклатурою IUPAC) (Jinek та співавт., A programmable dual-RNA-guided DNA endonuclease in adaptive bacterial immunity, Science, 2012 р. 337: стор. 816-821). Послідовністю PAM для Cas9 з Staphylococcus aureus є "NNGRRT" або "NNGRR(N)". Відомі додаткові варіанти систем CRISPR/Cas9. Отже, Cas9 Neisseria meningitidis розщеплюється в послідовності PAM NNNNGATT. Cas9 Streptococcus thermophilus розщеплюється в послідовності PAM NNAGAAW. Нещодавно був описаний додатковий мотив PAM NNNNRYAC для системи CRISPR Campylobacter (WO 2016/021973 A1). Для нуклеаз Cpf1 було описано, що комплекс Cpf1-крРНК без тракрРНК ефективно розпізнає і розщеплює цільову ДНК, за якою слідує короткий T-багатий PAM, на відміну від зазвичай G-багатих PAM, що розпізнаються системами Cas9 (Zetsche і співавт., див. вище). Крім того, за допомогою модифікованих поліпептидів CRISPR можна отримати специфічні одноланцюгові розриви. Комбіноване використання ніказу Cas з різними рекомбінантними гРНК також може індукувати високоспецифічні дволанцюгові розриви ДНК за допомогою подвійного нікування ДНК. Крім того, при використанні двох гРНК можна оптимізувати специфічність зв'язування ДНК та, відповідно, розщеплення ДНК. При цьому існують додаткові ефектори CRISPR, такі як ефектори CasX та CasY, спочатку описані для бактерій і являють собою додаткові ефектори, які можуть бути використані для цілей геномної інженерії (Burstein та співавт., New CRISPR-Cas systems from uncultivated microbes, Nature, 2017 р., 542, стор. 237-241). Сайт розщеплення SDN належить до точного розташування на ДНК, де індукується розрив дволанцюгової ДНК. Сайт розщеплення може входити або не входити до сайту розпізнавання (збігатися з сайтом розпізнавання) SDN, і, отже, стверджується, що сайт розщеплення SDN розташований на його сайті розпізнавання або поблизу нього. Сайт розпізнавання ферменту SDN, також іноді званий сайтом зв'язування, є нуклеотидною послідовністю, яка (специфічно) розпізнається ферментом SDN та визначає його специфічність зв'язування. Наприклад, мономер TALEN або ZNF має сайт розпізнавання, який визначається їх RVD-повторами або ZF-повторами, відповідно тоді як його сайт розщеплення визначається його доменом нуклеази (наприклад, FokI) і зазвичай розташований поза сайтом розпізнавання. У разі димерних TALEN або ZFN, сайт розщеплення розташований між двома сайтами розпізнавання/зв'язування відповідних мономерів; ця проміжна ділянка ДНК, де відбувається розщеплення, називається ділянкою спейсера. У варіанті здійснення даного винаходу сайт розпізнавання розташований у цільовій ділянки. Фахівець в даній галузі техніки може вибрати SDN, який розпізнає певний сайт розпізнавання і викликає розрив ланцюга в сайті розщеплення в попередньо обраному сайті або поблизу нього, або сконструювати такий SDN. В інших випадках сайт розпізнавання SDN може бути введений в цільовий геном з використанням будь-якого стандартного способу трансформації або шляхом схрещування з організмом, що має сайт розпізнавання SDN у його геномі, і будь-яка бажана ДНК може бути згодом введена сайт розщеплення цього SDN або поблизу нього. В особливо переважному аспекті цього варіанту здійснення в рослинну клітину додатково вводять молекулу нуклеїнової кислоти репарації. Вислів "матриця репарації", що використовується тут, позначає молекулу одноланцюгової або дволанцюгової ДНК, або молекулу РНК, яка використовується як матриця для модифікації геномної ДНК в попередньо обраному сайті поблизу сайту розщеплення або в сайті розщеплення. Вислів "використання як матриця для модифікації геномної ДНК", що використовується тут, означає, що матриця репарації копіюється або інтегрується в попередньо обраний сайт шляхом гомологічної рекомбінації між фланкуючою (фланкуючіми) ділянкою (ділянками) і відповідною (відповідними) ділянкою (ділянками) гомології в цільовому геномі, що фланкує попередньо обраний сайт, необов'язково в комбінації з негомологічною сполукою кінців (NHEJ) на одному з двох кінців матриці репарації (наприклад, якщо є тільки одна фланкуюча ділянка). Інтеграція шляхом гомологічної рекомбінації забезпечить точне з'єднання матриці репарації з цільовим геномом до рівня нуклеотидів, тоді як NHEJ може призвести до невеликих вставок/делецій на кордоні між матрицею репарації та геномною ДНК. Використовуваний тут вислів "редактор основ" позначає білок або його фрагмент, що володіє здатністю опосередкувати цільову модифікацію основи, тобто перетворення основи, яка представляє інтерес, що призводить до точкової мутації, яка представляє інтерес. Переважно щонайменше один базовий редактор в контексті цього винаходу тимчасово або постійно з'єднаний щонайменше з одним SDN, переважно щонайменше з одним нефункціональним SDN або необов'язково з компонентом щонайменше одного (нефункціонального) SDN. Злиття може бути ковалентним і/або нековалентним. У кількох публікаціях показана цільова конверсія основ, в першу чергу цитидину (C) в тімін (T), з використанням нікази CRISPR/Cas9 або нефункціональної нуклеази, пов'язаної з доменом цитидиндезаміназ, каталітичного поліпептиду, аполіпопротеїну B (APOBEC1), що редагує мРНК, отриманого з щура. Дезамінування цитозину (C) каталізується цитидиндезаміназами і призводить до утворення урацилу (U), який має властивості спарювання основ тиміну (T). Більшість відомих цитидиндезаміназ діють на РНК, і ті деякі приклади, які, як відомо, приймають ДНК, вимагають одноланцюгової (ол) ДНК. Дослідження комплексу dCas9-цільової ДНК показують, що щонайменше дев'ять нуклеотидів (nt) зміщеного ланцюга ДНК залишаються неспареними при утворенні комплексу "R-петлі" Cas9 - гідової РНК - ДНК (Jore та співавт., Nat. Struct. Mol. Biol., 18, стор. 529-536 (2011 р.)). Справді, у структурі комплексу R-петлі Cas9 перші 11 nt протоспейсера на зміщеному ланцюзі ДНК не впорядковані, що дозволяє припустити, що їх рух не сильно обмежений. Також було висловлено припущення, що мутації, індуковані Cas9-ніказою в цитозинах у ланцюзі без матриці, можуть бути спричинені їх доступністю для клітинних ферментів цитозиндезаміназ. Було висловлено доказ про те, що підмножина цієї ділянки олДНК в R-петлі може служити ефективним субстратом для цитидиндезамінази, пов'язаної з dCas9, для здійснення прямої програмованої конверсії C в U ДНК (Komor та співавт., див. вище). Нещодавно Goudelli та співавт. ((2017 р.) Programmable base editing A-T to G-C in genomic DNA without DNA cleavage, Nature, 551(7681), 464) описали редактори основ аденіну (ABE), що опосередковують конверсію A•T в G•C геномної ДНК. Вислів "модифікація геному", що використовується тут, означає, що геном змінений щонайменше на один нуклеотид. Це може відбуватися шляхом заміни щонайменше одного нуклеотиду і/або делеції щонайменше одного нуклеотиду і/або вставки щонайменше одного нуклеотиду, за умови, що це призводить до повної зміни щонайменше одного нуклеотиду порівняно з нуклеотидною послідовністю попередньо обраного геномного цільового сайту перед модифікацією, що дозволяє ідентифікувати модифікацію, наприклад, за допомогою таких методик, як секвенування або ПЛР-аналізу тощо, які повинні бути добре відомі фахівцю. Вислів "попередньо обраний сайт" або "попередньо визначений сайт", що використовується тут, вказує на конкретну нуклеотидну послідовність в геномі (наприклад, ядерному геномі), в місце розташування якої бажано вставити, замінити і/або видалити один або кілька нуклеотидів. Це може бути, наприклад, ендогенний локус або конкретна нуклеотидна послідовність в раніше введеної чужорідної ДНК або трансгені, або пов'язана з ними. Попередньо визначений сайт може бути конкретним положенням нуклеотиду, в який (після якого) передбачається здійснити вставку одного або декількох нуклеотидів. Попередньо обраний сайт також може містити послідовність одного або декількох нуклеотидів, які повинні бути обмінені (замінені) або видалені. Вислів "фланкуюча ділянка", що використовується тут, означає ділянку молекули нуклеїнової кислоти репарації з нуклеотидною послідовністю, яка гомологічна нуклеотидної послідовності ділянки ДНК, фланкуючої (тобто розташованої проти перебігу або по перебігу транскрипції) попередньо визначений сайт. Буде зрозуміло, що довжина і відсоток ідентичності послідовностей фланкуючих ділянок повинні бути обрані таким чином, щоб забезпечити гомологічну рекомбінацію між зазначеними ділянками, що фланкують, і їхньою відповідною ділянкою ДНК проти перебігу або по перебігу транскрипції від попередньо визначеного сайту. Ділянка або ділянки ДНК, що фланкують попередньо визначений сайт і гомологічної фланкуючої ділянки або ділянкам ДНК молекули нуклеїнової кислоти репарації, також називаються ділянкою або ділянками гомології в геномної ДНК. Для забезпечення достатньої гомології для рекомбінації, фланкуючі ділянки ДНК молекули нуклеїнової кислоти репарації можуть відрізнятися за довжиною і повинні мати довжину щонайменше близько 10 nt, близько 15 nt або близько 20 nt. При цьому фланкуюча ділянка може бути настільки довгою, наскільки це практично можливо (наприклад, приблизно до 100-150 т.п.н., таких як бактеріальні повні штучні хромосоми (BAC). Переважно фланкуюча ділянка повинна становити приблизно від 50 nt до приблизно 2000 nt, наприклад, близько 100 nt, 200 nt, 500 nt або 1000 nt. Більш того, ділянки, фланкуючі ДНК, яка представляє інтерес, не обов'язково повинні бути ідентичні ділянкам гомології (ділянкам ДНК, фланкуючім попередньо визначений сайт) і можуть мати від приблизно 80 % до приблизно 100 % ідентичності послідовності, переважно від приблизно 95 % до приблизно 100 % ідентичності послідовності з ділянками ДНК, що фланкують попередньо визначений сайт. Чим довша ділянка, що фланкує, тим менш суворі вимоги до гомології. Крім того, для досягнення обміну цільової послідовності ДНК в попередньо визначеному сайті без зміни послідовності ДНК прилеглих послідовностей ДНК, що фланкують послідовності ДНК переважно повинні бути ідентичні розташованим проти перебігу і по перебігу транскрипції ділянкам ДНК, що фланкують попередньо визначений сайт. Вислів "проти перебігу транскрипції", що використовується тут, вказує на місце розташування на молекулі нуклеїнової кислоти, яке знаходиться ближче до 5'-кінця зазначеної молекули нуклеїнової кислоти. Аналогічно термін "по перебігу транскрипції" належить до місця розташування на молекулі нуклеїнової кислоти, яке знаходиться ближче до 3'-кінця зазначеної молекули нуклеїнової кислоти. Щоб уникнути сумнівів, молекули нуклеїнових кислот та їхні послідовності зазвичай представлені у їхньому напрямку від 5' до 3' (зліва направо). Додатковим варіантом здійснення цього винаходу є спосіб отримання рослини, стійкой до Heterodera, який може здійснюватися шляхом трансформації рослинної клітини молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом, рекомбінантною молекулою ДНК або вектором, або експресійною касетою, і регенерації трансгенної рослини з трансформованої рослинної клітини (див. Приклад 3), або шляхом схрещування і селекції, наприклад, з однією з рослин вищезгаданого підвиду Beta vulgaris subsp. maritima. Вектори або експресійні касети, а також способи трансформації рослин описані вище. Спосіб отримання рослини, стійкой до Heterodera, альтернативно включає, як описано вище, введення сайт-спрямованої нуклеази і матриці репарації в клітину рослини, переважно рослини виду Beta vulgaris, в якій сайт-спрямована нуклеаза здатна генерувати щонайменше один одноланцюговий розрив або щонайменше один дволанцюговий розрив ДНК у геномі клітини, переважно проти перебігу і/або по перебігу транскрипції від цільової ділянки, і матриця репарації містить молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Крім того, даний спосіб включає культивування цієї клітини в умовах, які допускають репарацію, що спрямовується гомологією, або гомологічну рекомбінацію, при цьому молекула нуклеїнової кислоти включається з матриці репарації в геном рослини. Крім того, охоплюється регенерація рослини з модифікованої рослинної клітини. В найкращому варіанті здійснення цільова ділянка являє собою алельний варіант молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, причому алельний варіант, якщо він присутній у рослині, не надає стійкості до Heterodera. Було встановлено, що алельний варіант містить ретротранспозони. Як описано у зв'язку з молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом, можуть бути введені заміщення, делеції, вставки, приєднання і/або будь-які інші зміни, які окремо або в комбінаціях фактично змінюють нуклеотидну послідовність, але виконують ту ж функцію, що і вихідна послідовність – в даному випадку, нуклеотидна послідовність алельного варіанта молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Отже, у додатковому варіанті здійснення винахід включає нуклеотидну послідовність, яка являє собою похідну нуклеотидної послідовності алельного варіанту молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або амінокислотну послідовність, яка являє собою похідну амінокислотної послідовності алельного варіанту за даним винаходом. Похідна нуклеотидна або амінокислотна послідовність, яка має щонайменше одне заміщення, делецію, вставку або приєднання однієї або декількох нуклеїнових кислот або амінокислот, при яких функціональність гена зберігається, є похідною нуклеотидної або амінокислотної послідовності. Отже, в нуклеотидну послідовність можуть бути введені заміщення, делеції, вставки, приєднання і/або будь-які інші зміни окремо або в комбінаціях з геном, які фактично змінюють нуклеотидну послідовність, але виконують ту ж функцію, що і вихідна послідовність, з використанням стандартних способів, відомих з попереднього рівня техніки, наприклад, за допомогою сайт-спрямованого мутагенезу, методики TILLING, ПЛР-опосередкованого мутагенезу, хімічно індукованого мутагенезу, редагування геному, редагування основ і т.д. Щодо амінокислотної послідовності, то після модифікації за допомогою вищезгаданого способу, вона також має загальний структурний домен і/або має загальну функціональну активність. Нуклеотидні послідовності або амінокислотні послідовності, які щонайменше на 80 %, щонайменше на 85 %, щонайменше на 90 %, щонайменше на 91 %, щонайменше на 92 %, щонайменше на 93 %, щонайменше на 94 %, щонайменше на 95 %, щонайменше на 96 %, щонайменше на 97 %, щонайменше на 98 %, щонайменше на 99 % або щонайменше на 100 % ідентичні нуклеотидній послідовності або амінокислотної послідовності зазначеного алельного варіанта молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, визначені тут як досить подібні. Відповідно, даний винахід включає нуклеотидну послідовність, яка здатна гібридизуватися в суворих умовах з нуклеотидною послідовністю, яка комплементарна нуклеотидної послідовності алельного варіанта молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом або нуклеотидної послідовності, яка кодує відповідну амінокислотну послідовність. У додатковому найкращому варіанті здійснення спосіб за даним винаходом відрізняється тим, що щонайменше один дволанцюговий розрив відбувається в позиції, яка становить не більше 10000 пар основ, переважно щонайменше 5000 пар основ, більш переважно щонайменше 1000 пар основ проти перебігу і/або по перебігу транскрипції від цільової ділянки, або яка видалена не більш ніж на 10000 пар основ, переважно щонайменше на 5000 пар основ, більш переважно щонайменше на 1000 пар основ від алельного варіанту за даним винаходом. Для фахівця в даній галузі техніки може бути очевидним, що можливе виникнення декількох різних чутливих послідовностей, які походять з молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, але не надають стійкості до Heterodera, так що послідовність, зазначену вище, слід розглядати тільки як приклад послідовності, і даний винахід не обмежується вищезгаданим алельним варіантом молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Зрозуміло, чутливі варіанти молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом можуть містити ретротранспозони не тільки як описано вище, але всі види мутацій, відомі фахівцю в даній галузі техніки і згадані вище в послідовності ДНК або кДНК, або в промоторної ділянці, можуть призводити до чутливих алелів. Як описано вище, при кількісній спадковості QTL (локуса кількісних ознак) в рослину часто привноситься не тільки бажана стійкість до патогену роду Heterodera, але й нерідко небажані ознаки, такі як, наприклад, зниження врожайності внаслідок успадкування додаткових генів, які не пов'язані з позитивною ознакою стійкості. Отже, в найкращому варіанті здійснення введення молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом або вищеописаної комбінації молекул нуклеїнової кислоти за даним винаходом, яка вже сама по собі виявляє домінуючий ефект стійкості, або вектора або експресійної касети, не пов'язано з введенням небажаних ознак, при цьому переважно відсутній негативний вплив на врожайність. Крім того, винахід охоплює рослину, отриману таким способом. Хоча аналізи QTL, які раніше стали відомі з попереднього рівня техніки, могли виявляти фактичні QTL, основні ділянки геному, які показали ефект QTL, також опосередковували недоліки, описані вище, і тому в даному контексті також розглядається "зчеплений вантаж". У той же час QTL і пов'язані з ними ефекти не були описані одноманітно у відповідному попередньому рівні техніки і просто опосередковували слабкий ефект, внаслідок чого використання цих результатів у селекції рослин, стійких до Heterodera, було можливе лише обмеженою мірою і було значною мірою невизначеним. Цілеспрямована селекція та контрольована інтеграція гена стійкості до генного пулу цукрових буряків тепер можливі за рахунок ідентифікації описаного тут гена стійкості. Це забезпечує селекцію та отримання абсолютно нових сортів, стійких до Heterodera, які виявляють високу стійкість до патогену, не надаючи негативного впливу на вихід цукру. Даний винахід також належить до способу ідентифікації і, можливо, отримання стійкої до патогену Heterodera рослини виду Beta vulgaris, який відрізняється тим, що даний спосіб включає етап виявлення присутності і/або експресії молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або поліпептиду за даним винаходом в рослині або її зразку/частини. Присутність і/або експресію молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або поліпептиду за даним винаходом можна перевірити за допомогою стандартних методів, відомих фахівцю в даній галузі техніки, наприклад, за допомогою ПЛР, ОТ-ПЛР або вестерн- блотингу. Крім того, спосіб ідентифікації за даним винаходом також включає виявлення молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом за допомогою виявлення щонайменше одного поліморфізму в послідовності, що надає стійкість, тобто послідовностях молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Як вже було описано вище, фахівцю в даній галузі техніки може бути очевидно, що існує кілька чутливих послідовностей, тобто кілька послідовностей, які кодують алельний варіант молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Отже, найкращий варіант здійснення способу за даним винаходом включає виявлення щонайменше одного поліморфізму з використанням молекулярних маркерів, які виявляють поліморфізми, зокрема, діагностичні поліморфізми. Таке виявлення переважно відбувається з використанням щонайменше одного молекулярного маркера на поліморфізм, зокрема на діагностичний поліморфізм. Фахівцю у даній галузі техніки відомо, які методи маркування слід застосовувати для виявлення відповідного поліморфізму, і як створюються молекулярні маркери для нього (див. Advances in Seed Science and Technology, том I, Vanangamudi та спивавт., 2008 р.). Крім того, даний винахід охоплює молекулярні маркери, які описують або виявляють поліморфізм у послідовностях молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Таким чином, також можливо використовувати маркери, які не розрізняють різні поліморфізми, за умови, що маркери здатні виявляти такий поліморфізм, який зустрічається в молекулі нуклеїнової кислоти за даним винаходом, але не містить чутливого алельного варіанту. Альтернативно або додатково спосіб ідентифікації за даним винаходом включає етап виявлення щонайменше одного маркерного локусу в нуклеотидній послідовності молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. В результаті цього генерується сигнал, наприклад сигнал флуоресценції або підсилювач послідовності. Крім того, попередні способи ідентифікації також є способами селекції рослини, яка виявляє стійкість до Heterodera за даним винаходом. Спосіб селекції включає заключний етап селекції стійкої рослини. У даному контексті даний винахід також включає розробку або отримання молекулярних маркерів, які підходять для виявлення вищезгаданих поліморфізмів стійкого алелю, або конструювання гібридизаційних зондів, які специфічно зв'язуються з нуклеотидною послідовністю молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або отримання пары молекул нуклеїнової кислоти, яка придатна для ампліфікації в ділянці ПЛР, специфічної для молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, і, таким чином, для їх виявлення у рослині або рослинній клітині. Винахід переважно включає спосіб отримання олігонуклеотидів довжиною щонайменше 15, 16, 17, 18, 19 або 20, переважно щонайменше 21, 22, 23, 24 або 25, дуже переважно щонайменше 30, 35, 40, 45 або 50, і особливо переважно щонайменше 100, 200, 300, 500 або 1000 нуклеотидів, які специфічно гібридизуються з нуклеотидною послідовністю молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, або молекулою нуклеїнової кислоти, яка комплементарна їй, або парою молекул нуклеїнової кислоти – переважно, у формі олігонуклеотидів, – яка придатна для приєднання як прямого та зворотного праймера до ділянки, яка специфічна для молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, та для її ампліфікації в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР), або яка придатна для гібридизації як прямого та зворотного праймера з ділянкою в геномі Beta vulgaris, яка в Beta vulgaris має косегрегацію із стійкістю до Heterodera, що надається поліпептидом за даним винаходом, або молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Спосіб отримання олігонуклеотидів спочатку включає в себе етапи, на яких: порівнюють нуклеотидну послідовність молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом з нуклеотидною послідовністю відповідної молекули нуклеїнової кислоти, яка не надає стійкості; ідентифікують відмінності у послідовності між двома нуклеотидними послідовностями; і генерують молекули нуклеїнової кислоти – тут маються на увазі олігонуклеотиди, – які специфічно зв'язуються з молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом, але не з молекулою нуклеїнової кислоти, яка не опосередковує стійкість. Крім того, олігонуклеотид за даним винаходом може бути з'єднаний з флуоресцентним барвником для генерації сигналу флуоресценції, наприклад, при збудженні світлом відповідної довжини хвилі. Як флуоресцентний барвник може використовуватися флуорохром. Олігонуклеотиди за даним винаходом можуть бути спряженні з іншими сполуками, придатними для генерації сигналу. Такі олігонуклеотиди не зустрічаються в природі, а також не можуть бути виділені із природи. Для отримання таких маркованих олігонуклеотидів виконується наступне: ДНК може бути маркована биортогонально. Для цього ДНК може бути маркована in vivo або in vitro аналогами нуклеозидів, які, наприклад, згодом можуть бути пов'язані з флуорофором реакції Штаудінгера. Крім цього, ДНК також може бути хімічно забезпечена флуорофорами. Олігонуклеотиди можуть бути марковані за допомогою синтезу фосфорамідиту за допомогою флуорофорів, які, наприклад, використовуються в кПЛР, секвенуванні ДНК та гібридизації in situ. Крім того, ДНК може бути генерована ферментативно під час полімеразної ланцюгової реакції з флуоресцентними нуклеотидами або бути маркована лігазою або термінальною дезоксинуклеотидилтрансферазою. ДНК також може бути виявлена опосередковано за допомогою біотинілування та флуоресцентного авідину. Для спряження як флуорофори, крім іншого, використовуються флуоресцеїн, флуоресцентні лантаноїди, наночастинки золота, вуглецеві нанотрубки або квантові точки. Одним з найбільш часто використовуваних флуоресцентних речовин є FAM (карбоксифлуоресцеїн). Отже, винахід охоплює олігонуклеотиди і, зокрема, праймери, які мають маркування FAM. FAM переважно представлений у вигляді 6-FAM, проте, при цьому - залежно від бажаної довжини хвилі випромінювання та збудження - можуть використовуватися інші варіанти FAM, наприклад, 5-FAM. Прикладами додаткових флуоресцентних маркерів є AlexaFluor, ATTO, Dabcyl, HEX, Rox, TET, Texas Red та Yakima Yellow. Залежно від галузі застосування олігонуклеотиди можуть бути забезпечені модифікаціями основ або сахарофосфатного кістяка. До них належать, крім іншого, аміно-dT, азид-dT, 2-амінопурин, 5-Br-dC, 2'-дезоксіінозін (INO), 3'-дезокси-A, C, G, 5-мет-dC, 5-OH-мет-dCN6-мет-dA та інші. Крім того, даний винахід належить до маркерного чіпа ("ДНК-чіпу" або мікрочіпу), який містить щонайменше один олігонуклеотид за даним винаходом, придатний для виявлення. Маркерний чіп придатний для застосування в одному або кількох способах виявлення за даним винаходом. Винахід також включає спосіб отримання білка за даним винаходом. Спосіб включає отримання або культивування культури клітин, яка містить будь-який з SEQ ID №№ 2, 5 і 8, та наступну експресію білка, що кодується будь-яким з SEQ ID №№ 2, 5 і 8. Крім того, даний винахід належить до стійкої до Heterodera рослини або її частини, які були ідентифіковані і, якщо застосовно, відібрані за допомогою способу, описаного вище. Зокрема, даний винахід належить до популяції рослин, що включає рослини, які доступні за одним зі способів даного винаходу, як описано вище, і які переважно стійкі до бурякової цистоутворюючої нематоди, і відрізняються присутністю молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Популяція переважно містить щонайменше 10, переважно щонайменше 50, більш переважно щонайменше 100, особливо переважно щонайменше 500 і, зокрема, при сільськогосподарському вирощуванні переважно щонайменше 1000 рослин. Частка рослин у популяції, які не несуть молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом і/або сприйнятливі до зараження Heterodera, зокрема Heterodera schachtii, переважно становить менше 25 %, переважно менше 20 %, більш переважно менше 15 %, ще більш переважно 10 %, і особливо переважно менше 5 %, якщо вона взагалі присутня. За допомогою точного картування, описаного вище, можна ідентифікувати ген (гени) в геномі, що надає (надають) стійкість до Heterodera. Це, у свою чергу, являє собою основу для розробки зондів гібридизації ДНК або генетичних маркерів у цільовій ділянці, за допомогою яких можна виявити ген, що опосередковує стійкість до Heterodera або відрізнити ген, що опосередковує стійкість до Heterodera, від гена, який не надає стійкості. Зонди гібридизації ДНК можуть бути отримані з послідовності гена (генів), що надає (надають) стійкість до Heterodera, і використовуватися для скринінгу геномних банків і/або банків кДНК потрібного організму. Зонди можуть бути використані для ампліфікації ідентифікованих гомологічних генів за допомогою відомого процесу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) і для перевірки гена, що надає стійкість до Heterodera, щодо ендогенної присутності в організмі або його успішного введення гетерологічним способом. У цьому випадку фахівець у даній галузі техніки може вдатися до звичайних способів гібридизації, клонування та секвенування, які, наприклад, перераховані в Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид. Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спринг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р. Фахівець у даній галузі техніки також може синтезувати та використовувати олігонуклеотидні праймери для ампліфікації послідовностей гена (генів), що надає (надають) стійкість до Heterodera. Для досягнення специфічної гібридизації такі зонди повинні бути специфічними і мати довжину щонайменше 15 нуклеотидів, переважно щонайменше 20 нуклеотидів. Докладний посібник з гібридизації нуклеїнових кислот можна знайти в Tijssen, Laboratory Techniques in Biochemistry and Molecular Biology – Hybridization with Nucleic Acid Probes, частина 1, розділ 2, "Огляд принципів гібридизації та стратегія аналізів з використанням зондів нуклеїнових кислот". Elsevier, Нью-Йорк (1993 р.); і в Current Protocols in Molecular Biology, глава 2, Ausubel та співавт., ред., видання Greene Publishing і Wiley Interscience, Нью-Йорк (1995 р.). Отже, предметом даного винаходу є молекула нуклеїнової кислоти довжиною щонайменше 15, 16, 17, 18, 19, або 20, переважно щонайменше 21, 22, 23, 24 або 25, дуже переважно щонайменше 30, 35, 40, 45 або 50, і особливо переважно щонайменше 100, 200, 300, 500 або 1000 нуклеотидів, при цьому дана молекула нуклеїнової кислоти специфічно гібридизується з раніше описаною нуклеотидною послідовністю за даним винаходом, яка містить ген (гени), що надає (надають) стійкість до Heterodera. Сюди також явно входить діапазон від 15 % до 35 % нуклеотидів. Отже, даний винахід також належить до маркерів у вигляді олігонуклеотидів, зокрема, до праймерних олігонуклеотидів. Вони включають молекулу нуклеїнової кислоти довжиною щонайменше 15 нуклеотидів, яка специфічно гібридизується з нуклеотидною послідовністю, визначеною вище. Зокрема, даний винахід охоплює пару молекул нуклеїнової кислоти – переважно у формі олігонуклеотидів або набору, що містить цю пару олігонуклеотидів, – яка придатна для гібридизації як прямий і зворотний праймер до ділянки, яка специфічна для молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом, та для її ампліфікації в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР), або яка придатна як прямий і зворотний праймер для гібридизації з ділянкою в геномі Beta vulgaris, який у Beta vulgaris виявляє косегрегацію зі стійкістю до патогену роду Heterodera, що надається поліпептидом за даним винаходом, або з молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом. Переважно ділянка в геномі Beta vulgaris розташована між маркером s5e3001s02 і маркером s5e4668xxx, фланкована s5e3001s02 маркером і маркером s5e4668xxx або містить хромосомний інтервал між маркером s5e3001s02 і маркером s5e4668xxx. За допомогою даного винаходу також можуть бути досягнуті наступні переваги для селекції і розробки нових стійких ліній рослин роду Beta. Інформація про послідовність, а також ідентифіковані поліморфізми, які дозволяють проводити диференціацію між стійкими та потенційно чутливими алелями розкритого гена, тобто між алелями, що надають стійкості до патогену роду Heterodera, та алелями, які не здатні надавати цю стійкість, дозволяють розробити маркер, який є важливим сприянням для селекціонера, зокрема, щодо розробки оптимізованих елітних ліній без "зчепленого вантажу". Більш того, знання про послідовну структуру можуть бути використані для ідентифікації додаткових генів стійкості, зокрема, до Heterodera, які є, наприклад, гомологічними або ортологічними. Отже, даний винахід також включає спосіб ідентифікації додаткових молекул нуклеїнових кислот, які надають стійкість до патогену роду Heterodera, якщо присутні в рослині, і які кодують поліпептиди або додаткові білки, які здатні надавати стійкість до патогену роду Heterodera в рослині, в якій експресується поліпептид, відповідно. Отже, фахівець у даній галузі техніки може використовувати бази даних, застосовуючи відповідні профілі пошуку та комп'ютерні програми для скринінгу гомологічних послідовностей або для порівняння послідовностей. Більш того, за допомогою звичайних методів молекулярної біології фахівець у даній галузі техніки може самостійно одержати додаткові послідовності ДНК, що кодують білки, стійкі до Heterodera, та використовувати їх у рамках даного винаходу. Наприклад, відповідні гібридизаційні зонди можуть бути отримані з послідовності молекули нуклеїнової кислоти за даним винаходом і використовуватися для скринінгу геномних банків і/або банків кДНК потрібного організму. У цьому випадку фахівець у даній галузі техніки може вдатися до звичайних способів гібридизації, клонування та секвенування, які, наприклад, перераховані в Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид. Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спринг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р. Використовуючи відомі послідовності, фахівець у даній галузі техніки може також синтезувати та використовувати олігонуклеотидні праймери для ампліфікації послідовностей молекул нуклеїнових кислот, що надають стійкості до Heterodera. Отже, в одному варіанті здійснення даний винахід охоплює спосіб ідентифікації молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид, здатний надавати стійкість до Heterodera у виду рослини Beta vulgaris, в якій експресується поліпептид. Отже, спосіб включає порівняння амінокислотної послідовності поліпептиду згідно винаходу, який в Beta vulgaris subsp. vulgaris надає стійкість до патогену роду Heterodera завдяки амінокислотним послідовностям з бази даних послідовностей, або завдяки послідовностям алельних варіантів поліпептиду за даним винаходом в генотипах виду Beta vulgaris. Крім того, спосіб за даним винаходом включає ідентифікацію амінокислотної послідовності або алельного варіанту, який щонайменше на 70 %, переважно щонайменше на 80 % ідентичний амінокислотної послідовності поліпептиду за даним винаходом, а також введення молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує ідентифіковану амінокислотну послідовність або алельний варіант у рослині виду Beta vulgaris; експресію молекули нуклеїнової кислоти у рослині; та необов'язково наступну перевірку стійкості до патогену роду Heterodera. Як описано вище, додаткові білки, що надають стійкість до Heterodera, або їхні кодуючи гени, тобто гомологи, аналоги і ортологи, які щонайменше на 70 %, переважно щонайменше на 80 %, дуже переважно щонайменше на 90 %, особливо переважно щонайменше на 95 % або навіть на 98 % ідентичні амінокислотної послідовності поліпептиду, яка кодується молекулою нуклеїнової кислоти за даним винаходом, можуть бути ідентифіковані за допомогою класичних біоінформаційних підходів (пошук у базі даних та комп'ютерні програми для скринінгу гомологічних послідовностей). Додатковий варіант здійснення винаходу належить до рослини або насіння, що містить нуклеїнову кислоту за даним винаходом, як описано тут, причому рослина або насіння такої рослини має геном, що дозволяє розвивати тіло буряка з мінімальною свіжою масою, що дорівнює 200 г, 250 г, 300 г, г, 400 г, 450 г або 500 г і максимальною масою 100 г, 1100 г, 1200 г, 1300 г, 1400 г, 1500 г, 1600 г, 1700 г, 1800 г, 1900 г або 2000 г. Відповідний генетичний склад для розвитку такого тіла буряка є, наприклад, у наступних сортів: BTS 8629, BTS 8735, BTS 8500, BTS 8767 або BTS 8749. Фахівець у даній галузі техніки знає, як перенести нуклеїнову кислоту за даним винаходом в рослину, що має такий генетичний склад. Насіння в цьому варіанті здійснення може являти собою дражоване насіння. Додатковий варіант здійснення винаходу належить до рослини або насіння, що містить нуклеїнову кислоту за даним винаходом, як описано тут, причому рослина або насіння такої рослини має геном, що дозволяє розвивати тіло буряка з концентрацією сахарози у свіжій масі тіла буряка, щонайменше 10 %, 11 %, 12 %, 13 %, 14 %, 15 %, 16 %, 17 %, 18 %, 19 % або навіть 20 % (відсотків за масою). Відповідний генетичний склад для розвитку такого тіла буряка є, наприклад, у наступних сортів: BTS 8629, BTS 8735, BTS 8500, BTS 8767 або BTS 8749. Фахівець у даній галузі техніки знає, як перенести нуклеїнову кислоту за даним винаходом в рослину, що має такий генетичний склад. Насіння в цьому варіанті здійснення може являти собою дражоване насіння. Отже, термін "гомолог(и)» означає, що відповідні гени (з двох різних видів рослин) мають по суті одну і ту ж функцію та загального предка, і, отже, зазвичай демонструють значну ідентичність у своїх послідовностях нуклеїнових кислот або кодованих амінокислот. При цьому також існує багато генів, які гомологічні один одному, без білкових послідовностей, що призводять до значного парного вирівнювання. На відміну від цього, термін "аналог(и)» описує гени або білки, які (аналогічно) мають ідентичну або подібну функцію, але не створені з однієї і тієї ж структури, тобто не мають спільного предка. У цьому випадку часто неможливо встановити значну ідентичність в їхній нуклеїновій кислоті або амінокислотної послідовності, що кодується, або, у кращому випадку, в конкретних функціональних доменах. У контексті секвенування геному гомологи з метою анотації класифікуються більш точно. З цією метою були введені терміни "ортологія" та "паралогія". Ортологи – це гени, пов'язані через подію видоутворення. Паралоги - це гени, які сягають події дуплікації. Отже, ген, по суті, є гомологом, аналогом або ортологом в сенсі даного винаходу, якщо він здатний надавати рослині стійкість до Heterodera. Для перевірки використовуються способи, які вже описані вище і відомі фахівцю в даній галузі техніки, наприклад, ампліфікація ідентифікованого гомолога або аналога, або ортолога за допомогою ПЛР, клонування у векторах експресії, введення в цільову рослину або рослинну клітину, та перевірка стійкості. Як описано вище, розкрите тут використання алелю стійкого гена в цис- або трансгенетичних підходах відкриває можливість нових стійких видів роду Beta, які, використовуючи ефект дози, виявляють підвищену стійкість, або в яких можна уникнути розриву стійкості і оптимізувати розвиток стійкості за допомогою пірамідування розкритого гена з іншими генами стійкості. Також можливі модифікації гена з використанням методики TILLING або цілеспрямованої інженерії для вироблення нових алелів стійкості. Даний винахід належить до використання в рослині ідентифікованого алелю гена, що надає стійкість до Heterodera, в генетичному або молекулярному пакеті з іншими генетичними елементами, які можуть надавати агрономічно вигідні властивості. Отже, економічна цінність культурних рослин може бути помітно збільшена, у тому сенсі, що, наприклад, показники врожайності підвищуються в порівнянні з рослинами, які мають таку ж генетику, але не забезпечені нуклеїновою кислотою за даним винаходом. Крім того, можуть бути відкриті нові посівні площі для рослин, які раніше були недоступні для вирощування цієї рослини внаслідок біотичних факторів, таких як сильний тиск патогенів. Зокрема, даний винахід належить до використання ідентифікованого алелю гена, що надає стійкість до Heterodera, у способах боротьби з зараженням патогеном Heterodera schachtii при сільськогосподарському або садівничому вирощуванні рослин роду Beta, наприклад, включаючи ідентифікацію та селекцію рослин роду Beta за допомогою одного із способів, описаних вище, і/або культивування обраних таким чином рослин, або їх нащадків. Отже, даний винахід включає спосіб культивування рослин виду Beta vulgaris, що включає на першому етапі отримання стійких до Heterodera рослин виду Beta vulgaris за даним винаходом або отримання рослин виду Beta vulgaris за допомогою способу отримання за даним винаходом, або ідентифікацію і селекцію рослин виду Beta vulgaris за допомогою способу ідентифікації за даним винаходом, який був описаний вище; і включаючи на другому етапі культивування рослин з першого етапу або розміщення насіннєвого матеріалу з рослини з першого етапу або вирощування рослин з першого етапу. Отже, спосіб культивування протидіє зараженню Heterodera культурних рослин. Спосіб культивування може бути частиною способу виробництва цукру. Спосіб виробництва цукру включає етапи способу культивування і додатково, як передостаннього етапу, збір врожаю культурних рослин і, як останнього етапу, екстракцію цукру з вищезгаданих рослин. Спосіб культивування також може бути частиною способу отримання насіннєвого матеріалу. Спосіб отримання насіннєвого матеріалу включає етапи способу культивування і додатково, як передостаннього етапу, яровизацию культурних рослин і, як останнього етапу, екстракцію насіння з вищезгаданих рослин. Екстраговане насіння необов'язково може бути дражовані для отримання дражированного насіннєвого матеріалу виду Beta vulgaris. У цьому випадку йдеться про спосіб отримання дражованого насіннєвого матеріалу. Більш того, спосіб отримання насіннєвого матеріалу може бути розроблений як спосіб отримання насіннєвого матеріалу, стійкого до Heterodera. Спосіб отримання насіннєвого матеріалу, стійкого до Heterodera, включає в себе етапи описаного вище способу отримання насіннєвого матеріалу і додатково, як останнього етапу, перевірку нуклеїнової кислоти за даним винаходом відповідно до описаного тут способу щонайменше в одному з екстрагованих насінин, переважно по щонайменше 0,1 % або щонайменше 1 % екстрагованих насінин. Перевірка особливо переважно здійснюється таким чином, щоб насіння залишалося придатним для проростання. Це означає, що вилучення з насіння ДНК, необхідної для перевірки, не нейтралізує схожість насіння. У такому випадку перевірка нуклеїнової кислоти за даним винаходом по могла бути проведена в особливо великій частки усіх екстрагованих насінин. Наприклад, перевірка може проводитися щонайменше у 2 %, переважно щонайменше у 3 %, особливо переважно щонайменше у 4 % від усіх екстрагованих насінин. Рослини за даним винаходом, їхні клітини або насіння, або насіннєвий матеріал за даним винаходом можуть мати додаткові, агрономічно вигідні властивості або бути забезпечені такими. Одним із прикладів є толерантність або стійкість до гербіцидів, таких як гліфосат, глюфосинат або інгібітори ALS. Переважна стійкість до гліфосату або гербіциду, що інгібує ALS. Конкретний варіант здійснення стійкості до гліфосату розкритий в US 7 335 816 В2. Така стійкість до гліфосату, наприклад, є в насіннєвому матеріалі, що зберігається в NCIMB, Абердін (Шотландія, Сполучене Королівство), за номером доступу NCIMB 41158 або NCIMB 41159. Таке насіння може бути використане для отримання толерантної до гліфосату рослини цукрового буряка. Стійкість до гліфосату може бути передана іншим видам роду Beta шляхом схрещування. Отже, винахід також охоплює рослини, їхні клітини або насіння, або насіннєвий матеріал, що відрізняються тим, що вони містять молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, і, крім того, тим, що фрагмент ДНК геномної ДНК рослини, його частин або насіння може бути ампліфікований за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з першим та другим праймером. Конкретний варіант здійснення стійкості до гербіцидів, що інгібують ALS, розкритий в документі WO 2012/049268 A1. Наприклад, така стійкість до гербіцидів, що інгібують ALS, є в матеріалі, що зберігається в NCIMB, Абердін, Сполучене Королівство, під номером NCIMB 41705. Крім того, така стійкість до ALS-інгібітора може бути отримана за методикою TILLING або шляхом сайт-спрямованого мутагенезу, наприклад, за допомогою редагування генів, наприклад, за допомогою CRISPR/Cas. Отже, винахід також охоплює рослини, їх клітини або насіння, або насіннєвий матеріал, що відрізняються тим, що вони містять молекулу нуклеїнової кислоти за даним винаходом, і, крім того, тим, що вони демонструють мутацію в ендогенному гені ацетолактатсинтази, при цьому ген ацетолактатсинтази кодує білок ацетолактатсинтази, який внаслідок мутації в позиції 569 має амінокислоту, що відрізняється від триптофану. В результаті мутації амінокислота в позиції 569 переважно являє собою аланін, гліцин, ізолейцин, лейцин, метіонін, фенілаланін, пролін, валін або аргінін. Крім того, мутація може бути присутньою як гетерозиготно, так і гомозиготно в рослинах, їхніх клітинах або насінні, або насіннєвому матеріалі. Ми рекомендуємо гомозиготну присутність мутації, оскільки це сприяє більш стабільному або більш інтенсивному фенотиповому виникненню стійкості. З попереднього рівня техніки фахівцю в даній галузі техніки відомі численні додаткові гербіциди та їх застосування. З метою забезпечення відповідної толерантності рослин він може звернутися до попереднього рівня техніки для отримання знань про те, які генетичні елементи повинні використовуватися, та яким чином. Додатковим прикладом агрономічно вигідної властивості є додаткова стійкість до патогенів, причому патогенами можуть бути, наприклад, комахи, віруси, нематоди, бактерії або гриби. Наприклад, широкий захист рослини від патогенів може бути досягнутий за рахунок комбінації різних стійкостей/толерантностей до патогенів, оскільки генетичні елементи можуть проявляти адитивні ефекти між собою. Наприклад, фахівцю в даній галузі техніки відомі різні гени такої стійкості як генетичні елементи. Наприклад, в US 2016/0152999 A1 розкрито ген стійкості RZ до захворювання Rhizomania. Це захворювання викликає збудник "вірус некротичного пожовтіння жилок буряка". Декілька видів стійкості до хвороб, що містяться в одній рослині, здійснюють синергічний вплив один на одного. Якщо рослина вперше заражається патогеном, його імунна система зазвичай буває ослаблена, і епідерміс як зовнішній бар'єр часто буває пошкоджений, внаслідок чого зростає ймовірність подальших інфекцій. Додатковим прикладом агрономічно вигідної властивості є стійкість до холоду чи морозостійкість. Рослини, які виявляють цю властивість, можуть бути посіяні вже на початку року або можуть залишатися в полі довше, що може призвести, наприклад, до збільшення врожайності. У цьому випадку фахівець у даній галузі техніки також може звернутися до попереднього рівня техніки для пошуку відповідних генетичних елементів. Додатковими прикладами агрономічно вигідних властивостей є ефективність використання води, ефективність використання азоту та врожайність. Генетичні елементи, які можуть бути використані для надання таких властивостей, можуть бути знайдені на попередньому рівні техніки. Крім того, фахівцю в даній галузі техніки відомі різні модифікації для захисту від патогенів. На додаток до сімейств R-генів, які часто описуються, можна ефективно використовувати підхід Avr/R, комплементацію гена Avr (WO 2013/127379), автоактивация R-гена (WO 2006/128444) або підхід HIGS (індукований хазяїном сайленсинг генів) (наприклад, WO 2013/050024). Зокрема, автоактивация R-гена може бути важлива для цього винаходу. Для цього необхідно створити нуклеїнову кислоту, яка кодує автоактивований білок стійкості для утворення стійкості до патогенів у рослин. Потім ця нуклеїнова кислота містить лише обмежену частину гена стійкості NBS-LRR, такого як wb-R-ген, яка простягається по перебігу транскрипції від 5'-кінця кодуючої ділянці гена стійкості NBS-LRR до початку кодування домену NBS гена стійкості NBS-LRR. У цьому контексті також включений спосіб, який містить етап видалення тієї ділянки нуклеїнової кислоти за даним винаходом, яка кодує N-кінцеву ділянку і яка починається з p-петлі в домені NBS і продовжується до кінця N-кінцевої ділянки. Білки стійкості, які кодуються такими вкороченими нуклеїновими кислотами, зазвичай є автоактивованими, оскільки ці білки стійкості викликають імунну реакцію в рослині навіть у відсутність асоційованого патогену і, таким чином, підвищують базовий імунітет рослини. Крім того, включені така укорочена нуклеїнова кислота по даному винаходу та поліпептид, який вона кодує. Крім того, винахід також включає використання алелю гена, що надає стійкість до Heterodera, ідентифікованого описаним вище способом, для комбінації з однією з попередніх модифікацій або з генетичним елементом, описаним вище, який може передавати рослині одну або кілька агрономічно вигідних властивостей. На додаток до рослини за даним винаходом, даний винахід також належить до насіння або нащадків, або до органу, частини рослини, тканини або її клітини при виробництві продуктів, які зазвичай виробляють з екологічно стійких сировинних матеріалів, таких як харчові продукти і корми для тварин, переважно цукор або сироп (меляса), при цьому меляса також використовується для промислового застосування, наприклад, у виробництві спирту або як живильне середовище для виробництва біотехнологічних продуктів, у виробництві матеріалів або речовин для хімічної промисловості, наприклад, очищених хімікатів, фармацевтичних препаратів або їхніх прекурсорів, діагностичних засобів, косметичних засобів, біоетанолу або біогазу. Приклад використання цукрового буряка як біогенний сировинний матеріал у біогазових установках описаний у заявці DE 10 2012 022 178 A1; див., наприклад, пункт 10. Наступні приклади пояснюють винахід, але не обмежують предмет винаходу. Якщо не зазначено інше, використано стандартні методи молекулярної біології; див., наприклад, Sambrook та співавт., Molecular Cloning: A Laboratory Manual, 3-е вид., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Колд-Спрінг-Харбор, Нью-Йорк, 2001 р., Fritsch та співавт., Cold Spring Harbor Laboratory Press: 1989 р.; Mayer та співавт., Immunochemical Methods in Cell and Molecular Biology, ред., Academic Press, Лондон, 1987 р., і Weir та співавт., Handbook of Experimental Immunology, томи I-IV, Blackwell, ред., 1986 р. Деякі з найбільш важливих послідовностей за даним винаходом докладно пояснені нижче: - SEQ ID № 1: послідовність геномної ДНК гена LLR2, що надає стійкість до Heterodera, з Beta vulgaris. maritima. - SEQ ID № 2: послідовність кДНК гена LLR2, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він не зустрічається в природі. - SEQ ID № 3: амінокислотна послідовність білка LLR2, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він кодується іSEQ ID № 1 або SEQ ID № 2. - SEQ ID № 4: послідовність геномної ДНК гена LLR1, що надає стійкість до Heterodera, з Beta vulgaris. maritima. - SEQ ID № 5: послідовність кДНК гена LLR1, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він не зустрічається в природі. - SEQ ID № 6: амінокислотна послідовність білка LLR1, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він кодується іSEQ ID № 4 або SEQ ID № 5. - SEQ ID № 7: послідовність геномної ДНК гена LLR3, що надає стійкість до Heterodera, з Beta vulgaris. maritima. - SEQ ID № 8: послідовність кДНК гена LLR3, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він не зустрічається в природі. - SEQ ID № 9: амінокислотна послідовність білка LLR3, що надає стійкість до Heterodera, оскільки він кодується іSEQ ID № 7 або SEQ ID № 8. - SEQ ID № 10: аллельна версія молекулярного маркера s5e3001s02, що надає стійкість - SEQ ID № 11: чутлива аллельна версія молекулярного маркера s5e3001s02 - SEQ ID № 12: аллельна версія молекулярного маркера s5e4668xxx, що надає стійкість - SEQ ID № 13: чутлива аллельна версія молекулярного маркера s5e4668xxx Молекулярний маркер s5e3001s02 та молекулярний маркер s5e4668xxx є зовнішніми фланкуючіми маркерами ділянки, що надає стійкість, яка містить гени, що надають стійкість, за SEQ ID № 1 і/або SEQ ID № 4. Додаткові молекулярні маркери, придатні для ідентифікації генів стійкості SEQ ID № 1 і/або SEQ ID № 4, або для ідентифікації геномних ділянок, що кодують поліпептид, що надає стійкість, за SEQ ID № 3 або SEQ ID № 6, наведені в табл. 4. Маркери також можуть бути використані для розрізнення між алельною версією генів, що надає стійкість, за даним винаходом і алельною версією цих генів, яка не надає стійкості. Таблиця 4 МаркерSEQ ID №Алельний варіант, що надає стійкостіs5e4355xxx14ніs5e4355xxx15такs5e7304s0116ніs5e7304s0117такs5e3316xxx18ніs5e3316xxx19такs5e3735xxx20такs5e3735xxx21ніs5p8662s0122такs5p8662s0123ніs5e4282xxx24ніs5e4282xxx25такs5e5857s0126такs5e5857s0127ніs5e5006xxx28ніs5e5006xxx29такs5p4394s0130ніs5p4394s0131такs5e5974s0132ніs5e5974s0133такs5e5869s0134такs5e5869s0135ніs5e5976s0136такs5e5976s0137ніs5p4361s0138ніs5p4361s0139такs5e5865s0140ніs5e5865s0141такs5p2211s0142ніs5p2211s0143такs5e5868s0144ніs5e5868s0145такs5e5890s0146ніs5e5890s0147такsxi0735s0148ніsxi0735s0149такs5e5894s0150такs5e5894s0151ніs5e5893s0152такs5e5893s0153ніs5p4401d0154такs5p4401d0155ніs5e5883s0156такs5e5883s0157ніs5e5887s0158ніs5e5887s0159такs5e5888s0160ніs5e5888s0161такs5e4503s0262такs5e4503s0263ніs5e4503xxx64такs5e4503xxx65ніs5e4021xxx66ніs5e4021xxx67такs5e5771s0568такs5e5771s0569ніs5e5771s0170ніs5e5771s0171такs5e5771s0272ніs5e5771s0273такs5e5771s0374такs5e5771s0375ніs5e3504xxx76ніs5e3504xxx77такs5e2943xxx78ніs5e2943xxx79такs5e2730xxx80такs5e2730xxx81ніs5e5182s0382ніs5e5182s0383такs5e6157s0284такs5e6157s0285ніs5e6157s0386такs5e6157s0387ні ПРИКЛАДИ Приклад 1: Проведення тесту на нематоду 1) Рослини за даним винаходом висівали в тепличний торф'яний субстрат 2) Рослини пересаджували після появи сходів у стадії сім'ядолей у пластикові ящики (розміром приблизно 2*1*15 см), місткістю приблизно 30 мл, заповнені кварцовим піском у вигляді окремих рослин (одна рослина на ящик). Як альтернатива саджанці з тканинної культури можуть бути перенесені безпосередньо в пластикові ящики. Умови температури та освітлення: 16/8 годин світла/темряви зі зміною температури 23 °C/12 °C. 3) За тиждень після пересадки імітували зараження шляхом застосування 600 личинок Heterodera schachtii. 4) Оцінка рослин та кількості цист проводилася під бінокуляром за 4 тижня після зараження. Приклад 2: Збір генів Локус стійкості розташований на хромосомі 5, і цільова ділянка була зменшена в кілька етапів картування до фланкуючих маркерів s5e5864s01 (інтегрована генетична карта: 9,17 сМ) та s5e4503s02 (9,74 см), що охоплюють фізичну відстань 11934 п.о. на еталонній фізичній карті (ZR_BPMv7 – чутлива до моногермії еталонна послідовність). Під час скринінгу BAC стійкої донорської лінії були ідентифіковані три клони BAC для цільової ділянки генома. Клони BAC були секвеновані з використанням методу PacBio (Fichot, Erin B., та R. Sean Norman. Microbial phylogenetic profiling with the Pacific Biosciences sequencing platform. Microbiome 1.1 (2013 р.): 10). Цей спосіб дозволяє одержувати більш довгі контиги послідовностей контигів і, таким чином, полегшує подальше складання контигів, згенерованих з геномних ділянок, що містять послідовності, що повторюються. Була зібрана стійка послідовність без проломів, що дозволяє проводити порівняння послідовностей між стійким і чутливим еталонним генотипом і розробляти нові маркери в цільовій ділянці. На новому етапі точного картування з використанням доступних рекомбінантів цільова ділянка була зменшена до двох нових фланкуючих маркерів, що охоплюють ділянку послідовності 26484 п.о. у стійкого та 39587 п.о. у чутливих генотипів. Зменшена цільова ділянка містить лише 9 анотованих генів. Серед цих генів три тандемно повторювані гени LRR були ідентифіковані як потенційні причинні гени-кандидати для стійкості до NRBMH (LRR1, LRR2 та LRR3 (фігура 1)). Цільова ділянка демонструє високий рівень складності: а) стійка послідовність містить велику дуплікацію послідовності; b) гени LRR демонструють подібність послідовностей; c) у чутливих генотипах кілька ретротранспозонів вбудовані в цільову ділянку. Зважаючи на складність послідовності збірка послідовностей RR та ss була дуже трудомісткою і дуже складною процедурою. У межах зменшеної цільової ділянки було виявлено п'ять рекомбінацій, і 180 нащадків цих рекомбінантів були фенотиповані. Фенотипи визначалися за допомогою інтенсивних статистичних методів (t-критерій, степеневий аналіз). Вибірка, що складається з 10 рослин на відсоток збігів, серед цих п'яти рекомбінантів була проаналізована з використанням специфічних домінантних маркерів, розроблених для трьох генів LRR. Вдалося протестувати на функціональність три гена LRR. Ген LRR1 як приблизний результат не показує жодних суперечливих даних в жодному з рекомбінантів, тобто всі рекомбінанти, що несуть ген LRR1, є стійкими. Процес "клонування на основі карти" включав наступні етапи: генетичне точне картування, фізичне картування, аналіз послідовності WHG (всього геному), побудова декількох великих сегрегуючих популяцій, рекомбінантний скринінг, розробка маркера в цільовій ділянці, порівняльне секвенування BAC в стійкому генотипі, аналіз послідовностей стійкого та чутливого генотипу, біоінформатичні аналізи, прогнозування білків, порівняння білків. Наступні етапи мали вирішальне значення для даного винаходу: точне картування у поєднанні з інтенсивним фенотипуванням, ідентифікація та секвенування стійких клонів BAC, розробка домінантних маркерів для трьох генів LRR, аналіз послідовностей, та порівняння послідовностей і білків між RR (стійкими) та ss (чутливими) генотипами. Приклад 3: Введення гена, що надає стійкість, як трансген за допомогою трансформації гена в Beta vulgaris subsp. vulgaris Трансгенний підхід до отримання рослин, стійких до Heterodera, застосовувався не тільки для альтернативної перевірки гена (генів) LRR як гена (генів), що надає (надають) стійкість, але і як засіб отримання трансгенних подій стійкості, які надають нову стійкість до Heterodera або покращують вже існуючу стійкість до Heterodera. Ген LRR, якій представляє інтерес, був клонований в бінарний вектор pZFN-nptII (фігура 2) за допомогою наступних стандартних процедур клонування: всередині Т-ДНК цього вектора була клонована кДНК гена стійкості між дуплікованим промотором CaMV 35S і термінатором нопалінсинтази (NOS), з метою забезпечення високого конститутивного рівня експресії гена стійкості у трансгенній рослині. Крім того, Т-ДНК включає ген неоміцинфосфотрансферази II (nptII), який надає стійкість до ряду аміноглікозидних антибіотиків, таких як канаміцин або паромоміцин. Ці стійкості до антибіотиків були використані для відбору трансгенних рослинних клітин та тканин. Промотор NOS і термінатор pAG7 фланкують ген nptII. Крім того, кістяк бінарного вектора містить джерело ColE1 та pVS1 для реплікації плазміди в Escherichia coli або Agrobacterium tumefaciens. Ген aadA надає стійкості до стрептоміцину/спектиноміцину для відбору бактерій. Плазміду pZFN-nptII-LRR трансформували в штамі агробактерії AGL-1 за допомогою стандартної процедури. Трансформацію цукрового буряка проводили відповідно до Lindsey & Gallois (1990 р.), Transformation of sugarbeet (Beta vulgaris) by Agrobacterium tumefaciens, Journal of experimental botany, 41.5, стор. 529-536). Для цього як вихідний матеріал використовували "мікророзмножені пагони" генотипу 04E05B1DH5, який несе виключно чутливі алелі ідентифікованого гена. Пагони розмножували у відповідному середовищі відповідно до Lindsey & Gallois (1990 р.). З метою індукування максимально великої кількості меристем, "пагони" переносили в інше середовище (див. Lindsey & Gallois (1990 р.) і інкубували в темному місці протягом декількох тижнів при температурі приблизно 30 °C. Штам агробактерії AGL-1 з вектором pZFN-nptII-LRR культивували у додатковому середовищі (див. Lindsey & Gallois (1990 р.)), додатково забезпеченою відповідними антибіотиками для відбору. Зрізи меристемної тканини на основі пагіна, що обробляється, інкубували з агробактерією протягом декількох годин у додатковому середовищі (див. Lindsey & Gallois (1990 р.)). Експлантати рослин та агробактерії спільно культивували в темному місці протягом щонайменше 2 днів у середовищі (див. Lindsey & Gallois (1990 р.)), а потім інокульовані експлантати інкубували в темному місці протягом приблизно 2 тижнів у додатковому середовищі (див. Lindsey & Gallois (1990 р.)). Після цього експлантати були розмножені додатково в додатковому середовищі (див. Lindsey & Gallois (1990 р.)) і субкультивовані з метою забезпечення можливості відбору трансгенної тканини. Потім листовий матеріал екстрагували із зелених зростаючих "пагонів" і досліджували за допомогою ПЛР на наявність трансгену. Відповідні "пагони" були вкорінені і згодом перенесені в теплицю для отримання насіннєвого матеріалу Т1. Стійкість до Heterodera в рослинах T1 може бути протестована згодом за допомогою протоколу, описаного в прикладі 1. Результати наведено у табл. 1–3. Таблиця 1:ЛініяГенотипКількість цист, підрахованих на промитому корінні кожної окремої рослини∑рослинсередня кількість цист∑рослин не більше ніж з 30 цистамиAчутливий гібрид78837063614246535857702354375943507245333521541Bгомозиготна стійка лінія – зразок7161811132114121716242313177147111211201420Cконтроль трансформації835462641252341316145483828334755181342132925348Dконтроль трансформації47382192924241034323541403319304450533449384752312534,58Eконтроль трансформації36>6040254864554>605044>605344305853404344221726344525-6Fконтроль трансформації31343724341729252948342334344241434740322728245325349Gсегрегуюча конструкція SEQ ID № 221145161123190010-10Hсегрегуюча конструкція SEQ ID № 233836453235191651392215431923221119432023162525-18Iсегрегуюча конструкція SEQ ID № 233242025242342252224153117101017192214342420212125-20Jсегрегуюча конструкція SEQ ID № 219223011141314361838672415320251817176192014625-23Kсегрегуюча конструкція SEQ ID № 22010288525357511791731151134019-17Lсегрегуюча конструкція SEQ ID № 5463636>6060582944432125281338423441083316518383425-10Mсегрегуюча конструкція SEQ ID № 5>605419305624>603044>603440>60181639>60>6051>60>60452225-7Nсегрегуюча конструкція SEQ ID № 526283632452730574458118>603746>6019391419581832161425-12Oсегрегуюча конструкція SEQ ID № 5532730263141373834225017521446433417-6Pсегрегуюча конструкція SEQ ID № 52613131162851119322347848301828515349445050461425-12Qсегрегуюча конструкція SEQ ID № 5174612491912533442923727129418-13Rсегрегуюча конструкція SEQ ID № 534443121>60>605742546142>604838>6019391419581832161425-7Sсегрегуюча конструкція SEQ ID № 53222316245029181761412581810251939151122241425-18Tсегрегуюча конструкція SEQ ID № 519136122389374249551758393425295122>605320132925-11Uсегрегуюча конструкція SEQ ID № 536563943434028211821165920133611123423391918301325-16Vсегрегуюча конструкція SEQ ID № 5353447212333161325485435241426362735436333243925-10Wсегрегуюча конструкція SEQ ID № 563334712433324425133523194182817344036332220925-14Xсегрегуюча конструкція SEQ ID № 51116>601326154720513820272324913273317104293125-17Yсегрегуюча конструкція SEQ ID № 549132414343216112526243216152711518626261129525-20 Оскільки нематоди вражають кореневу тканину, до аналізу, показаного у таблицях, були включені лише рослини, які показували типовий розвиток коренів. Сегрегуючі рослини є самовідтворення гетерозиготних трансгенних регенерантів. Очікувана фенотипічна сегрегація становить 3 (стійких) до 1 (чутливого). Рослини з 30 або менш цистами вважаються фенотипно стійкими, і відповідні значення в табл. 1 виділено жирним шрифтом. Оскільки слід очікувати певного стандартного відхилення, для статистичної оцінки було отримано досить велику кількість ліній та окремих особин. Таблиця 2ЛініяГенотипСпіввідношення рослин не більше ніж з 30 цистами (рослин із стійким фенотипом) щодо загальної кількості рослин [%]Aчутливий гібрид4,8Bгомозиготна стійка лінія – зразок100Cконтроль трансформації32Dконтроль трансформації32Eконтроль трансформації24Fконтроль трансформації36Gсегрегуюча конструкція SEQ ID № 2100Hсегрегуюча конструкція SEQ ID № 272Iсегрегуюча конструкція SEQ ID № 280Jсегрегуюча конструкція SEQ ID № 292Kсегрегуюча конструкція SEQ ID № 289Lсегрегуюча конструкція SEQ ID № 540Mсегрегуюча конструкція SEQ ID № 528Nсегрегуюча конструкція SEQ ID № 548Oсегрегуюча конструкція SEQ ID № 535Pсегрегуюча конструкція SEQ ID № 548Qсегрегуюча конструкція SEQ ID № 572Rсегрегуюча конструкція SEQ ID № 528Sсегрегуюча конструкція SEQ ID № 572Tсегрегуюча конструкція SEQ ID № 544Uсегрегуюча конструкція SEQ ID № 564Vсегрегуюча конструкція SEQ ID № 540Wсегрегуюча конструкція SEQ ID № 556Xсегрегуюча конструкція SEQ ID № 568Yсегрегуюча конструкція SEQ ID № 580 У табл. 2 показаний відсоток рослин не більше ніж з 30 цистами, які вважаються фенотипно стійкими рослинами. Лінія А є типово чутливою лінією, і лише 4,8 % протестованих особин показали стійкий фенотип. Лінія B є лінією, відомою своєю гарною стійкістю. 100 % протестованих особин лінії В показали стійкий фенотип. Оскільки тільки певні лінії адаптовані до застосування для генетичної трансформації, лінії, використовувані для перетворень, також були протестовані на стійкість (в нетрансгенному стані): протестовані чотири лінії C-F показали 24-36 % фенотипічно стійких особин. Таблиця 3ГенотипСереднє співвідношення рослин, що демонструють стійкий фенотип по всіх лініях [%]чутливий гібрид 4,8гомозиготна стійка лінія – зразок100контроль трансформації 31сегрегуюча конструкція SEQ ID № 286,6сегрегуюча конструкція SEQ ID № 551,6конструкція SEQ ID № 2 з поправкою на сегрегацію~ 100конструкція SEQ ID № 5 з поправкою на сегрегацію~ 86,6 Внаслідок сегрегації статистично очікується, що 25 % трансформантів не є носіями гена стійкості. Зважаючи на це, значення 75 % фенотипно стійких рослин буде дорівнювати 100 % стійкості, що надається відповідним трансгеном. Отже, останні два рядки табл. 3 показують статистично скориговані значення (множення на коефіцієнт 1,33). Значення табл. 3 показують значне збільшення кількості рослин, що мають стійкий фенотип, після трансформації SEQ ID № 2 і SEQ ID № 5 порівняно з контрольною групою трансформації Перелік послідовностей