ПОЛІСПЕЦИФІЧНІ АНТИТІЛА, ЩО МІСТЯТЬ ТІЛЬКИ ВАЖКІ ЛАНЦЮГИ, З МОДИФІКОВАНИМИ КОНСТАНТНИМИ ОБЛАСТЯМИ ВАЖКОГО ЛАНЦЮГА

1. Виділене поліспецифічне антитіло, яке містить: першу поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, що містить мутовану константну область IgG4 людини, яка містить мутації S228P, F234A, L235A і T366W; і другу поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, яка містить мутовану константну область IgG4 людини, яка містить мутації S228P, F234A, L235A, T366S, L368A та Y407V; де виділене поліспецифічне антитіло додатково містить: перший зв'язувальний фрагмент, що має специфічність зв'язування відносно CD3, що містить: варіабельний домен важкого ланцюга, який містить послідовність CDR1, що містить послідовність SEQ ID NO: 36, послідовність CDR2, що містить послідовність SEQ ID NO: 37, і послідовність CDR3, що містить послідовність SEQ ID NO: 38; і варіабельний домен легкого ланцюга, який містить послідовність CDR1, що містить послідовність SEQ ID NO: 39, послідовність CDR2, що містить послідовність SEQ ID NO: 40, і послідовність CDR3, що містить послідовність SEQ ID NO: 41; і другий зв'язувальний фрагмент, що має специфічність зв'язування відносно CD19. 2. Виділене поліспецифічне антитіло за п. 1, яке відрізняється тим, що в мутованій константній області IgG4 людини другої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга відсутній домен CH1. 3. Виділене поліспецифічне антитіло за п. 1 або 2, яке відрізняється тим, що мутована константна область IgG4 людини першої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга містить послідовність SEQ ID NO: 73 або 55, а мутована константна область IgG4 людини другої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга містить послідовність SEQ ID NO: 72 або 54. 4. Виділене поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-3, яке відрізняється тим, що: варіабельний домен важкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність, яка має щонайменше 95 % ідентичності з SEQ ID NO: 42; і варіабельний домен легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність, яка має щонайменше 95 % ідентичності з SEQ ID NO: 43. 5. Виділене поліспецифічне антитіло за п. 4, яке відрізняється тим, що: варіабельний домен важкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність SEQ ID NO: 42; і варіабельний домен легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність SEQ ID NO: 43. 6. Виділене поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-5, яке відрізняється тим, що другий зв'язувальний фрагмент містить одну варіабельну область важкого ланцюга в одновалентній або двовалентній конфігурації. 7. Виділене поліспецифічне антитіло за п. 6, яке відрізняється тим, що перша поліпептидна субодиниця легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить константний домен легкого ланцюга. 8. Фармацевтична композиція, яка містить поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-7. 9. Полінуклеотид, який кодує поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-7. 10. Вектор, який містить полінуклеотид за п. 9. 11. Клітина, яка містить вектор за п. 10. 12. Спосіб одержання поліспецифічного антитіла за будь-яким із пп. 1-7, який включає культивування клітини за п. 11 в умовах, придатних для експресії поліспецифічного антитіла, і виділення поліспецифічного антитіла з клітини. 13. Поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-7 для застосування для лікування захворювання або порушення у індивіда, який цього потребує. 14. Фармацевтична композиція за п. 8 для застосування для лікування захворювання або порушення у індивіда, який цього потребує. 15. Поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-7 для застосування в терапії для лікування індивіда, який має захворювання або порушення, що характеризується експресією CD19, де лікування включає введення зазначеному індивіду, який цього потребує, ефективної дози зазначеного поліспецифічного антитіла. 16. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою дифузну В-великоклітинну лімфому (ДВВКЛ). 17. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ). 18. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою неходжкінську лімфому (НХЛ). 19. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою системний червоний вовчак (СЧВ). 20. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою ревматоїдний артрит (РА). 21. Поліспецифічне антитіло за п. 15, яке відрізняється тим, що захворювання являє собою розсіяний склероз (РС). 22. Набір для лікування захворювання або порушення у індивіда, який цього потребує, що містить поліспецифічне антитіло за будь-яким із пп. 1-7. 23. Набір за п. 22, який додатково містить щонайменше один додатковий реагент. 24. Набір п. 23, який відрізняється тим, що щонайменше один додатковий реагент містить хіміотерапевтичний лікарський засіб. 25. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула, яка зв'язується з CD3 людини і CD19 людини, яка містить: (і) першу поліпептидну субодиницю, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49; (іі) другу поліпептидну субодиницю, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, при цьому перша і друга поліпептидні субодиниці разом утворюють перший зв'язувальний фрагмент, який зв'язується з CD3 людини і (ііі) третю поліпептидну субодиницю, яка зв'язується з CD19 людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 67. 26. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 25, яка відрізняється тим, що перша поліпептидна субодиниця містить легкий ланцюг. 27. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 25, яка відрізняється тим, що друга поліпептидна субодиниця містить важкий ланцюг. 28. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 25, яка відрізняється тим, що третя поліпептидна субодиниця містить одновалентний важкий ланцюг. 29. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 28, яка відрізняється тим, що одновалентний важкий ланцюг містить варіабельну область тільки з важкого ланцюга в одновалентній конфігурації. 30. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 28, яка відрізняється тим, що в одновалентному важкому ланцюзі відсутній домен CH1. 31. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула, яка зв'язується з CD3 людини і CD19 людини, яка містить: (і) першу поліпептидну субодиницю, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49; (іі) другу поліпептидну субодиницю, яка містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, при цьому перша і друга поліпептидні субодиниці разом утворюють перший зв'язувальний фрагмент, який зв'язується з CD3 людини і (ііі) третю поліпептидну субодиницю, яка зв'язується з CD19 людини, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 78. 32. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 31, яка відрізняється тим, що перша поліпептидна субодиниця містить легкий ланцюг. 33. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 31, яка відрізняється тим, що друга поліпептидна субодиниця містить важкий ланцюг. 34. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 31, яка відрізняється тим, що третя поліпептидна субодиниця містить одновалентний важкий ланцюг. 35. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 34, яка відрізняється тим, що одновалентний важкий ланцюг містить варіабельну область тільки з важкого ланцюга в одновалентній конфігурації. 36. Біспецифічна триланцюгова антитілоподібна молекула за п. 34, яка відрізняється тим, що в одновалентному важкому ланцюзі відсутній домен CH1. 37. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4, яке містить: (i) перше плече зв'язування, яке зв'язується з CD3 людини; і (ii) друге плече зв'язування, яке зв'язується з CD19 людини, де перше плече зв'язування містить перший важкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, і легкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49; і де друге плече зв'язування містить одновалентний другий важкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 67. 38. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 37, яке відрізняється тим, що друге плече зв'язування не містить легкого ланцюга. 39. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 37, яке відрізняється тим, що одновалентний другий важкий ланцюг містить варіабельну область тільки з важкого ланцюга в одновалентній конфігурації. 40. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 37, яке відрізняється тим, що в одновалентному важкому ланцюзі відсутній домен CH1. 41. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4, яке містить (i) перше плече зв'язування, яке зв'язується з CD3 людини; і (ii) друге плече зв'язування, яке зв'язується з CD19 людини, де перше плече зв'язування містить перший важкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, і легкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49; і де друге плече зв'язування містить одновалентний другий важкий ланцюг, що містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 78. 42. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 41, яке відрізняється тим, що друге плече зв'язування не містить легкого ланцюга. 43. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 41, яке відрізняється тим, що одновалентний другий важкий ланцюг містить варіабельну область тільки з важкого ланцюга в одновалентній конфігурації. 44. Людське моноклональне біспецифічне антитіло IgG4 за п. 41, яке відрізняється тим, що в одновалентному важкому ланцюзі відсутній домен CH1.

ПЕРЕХРЕСНЕ ПОСИЛАННЯ НА СПОРІДНЕННІ ЗАЯВКИ Ця заявка витребовує пріоритет дати подання за попередньою заявкою на [патент США № 63/017589, поданою 29 квітня 2020 р.], а також попередньою заявкою на [патент США № 63/108796, поданою 2 листопада 2020 р.], описи кожної з яких повністю включені в цей документ шляхом посилання. ПЕРЕЛІК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ Ця заявка містить Перелік послідовностей, поданий в електронному вигляді в форматі XML і в повному обсязі включений в цей документ за допомогою посилання. Зазначена копія XML, створена [14 вересня 2022 р., називається 60792_00035WO01_(TNO-0018-WO)_SL.xml і має розмір 141442 байтів]. ОБЛАСТЬ ТЕХНІКИ Цей винахід стосується людських поліспецифічних антитіл, що містять тільки важкі ланцюги (наприклад, UniAb™), які мають модифіковані константні області важкого ланцюга, що надають корисні властивості. Цей винахід також стосується способів отримання таких антитіл, композицій, включно з фармацевтичними композиціями, що містять такі антитіла, та їх застосування для лікування порушень, що характеризуються експресією однієї або більше мішеней зв’язування, описаних у цьому документі. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Модифіковані області Fc Досягнення в галузі білкової інженерії призвели до успішного виробництва та клінічного застосування поліспецифічних антитіл, що мають афінність зв’язування з двома або більше мішенями. Однак через їхню гетеродимерну природу необхідно вживати відповідних заходів для полегшення належного спарювання бажаної комбінації зв’язувальних послідовностей і, отже, поліпептидних субодиниць у поліспецифічному антитілі. [Wang et al., mAbs 10:8, 1226-1235 (2018)]. Один із підходів, що дозволяють обійти проблему неправильно спарених поліпептидних субодиниць, відомий як «виступи-в-западини» (KiH), і він спрямований на форсування парування двох різних важких ланцюгів антитіл шляхом введення мутацій в домени СН2 та/або СН3 для модифікації поверхні взаємодії. В одному ланцюгу амінокислоти з об’ємним бічним ланцюгом замінюються амінокислотами з короткими бічними ланцюгами, утворюючи «западину». І навпаки, амінокислоти з великими бічними ланцюгами вбудовують в інший важкий ланцюг для створення «виступу». При спільній експресії цих двох важких ланцюгів спостерігається більш високий вихід утворення гетеродимеру («виступ-западина») в порівнянні з утворенням гомодимеру («западина-западина» або «виступ-виступ») через більш сприятливу стабільність пари «виступ-западина» [Ridgway, J.B., et al, Protein Eng. 9 (1996) 617-621; і WO 96/027011]. Хоча ця стратегія здається привабливою для отримання бажаного гетеродимеру, інші властивості одержуваних поліспецифічних антитіл значною мірою залежать від конкретної амінокислотної послідовності області Fc, а саме ефекторні функції, такі як, наприклад, комплемент-залежна цитотоксичність (КЗЦ) і антитілозалежна клітинна цитотоксичність (АЗКЦ). Крім того, активність ефекторної функції може індукувати вироблення цитокінів, що може призвести до «цитокінового шторму», небажаних запальних відповідей. [Gupta et al., Journal of Interferon & Cytokine Research 40:1, 19-23 (2019)]. Відповідно, в певних умовах існує необхідність зменшити або повністю усунути ефекторні функції, наприклад, щоб уникнути пошкодження або загибелі імунної клітини (наприклад, Т-клітини), з якою зв'язується поліспецифічне антитіло, та/або щоб уникнути небажаного вироблення цитокінів та виникаючих небажаних запальних відповідей. Крім того, введення амінокислотних модифікацій у білок може мати серйозні недоліки, а саме індукувати у пацієнта імунну відповідь проти білка на основі присутності ненативних послідовностей. Таким чином, розробка поліспецифічних антитіл вимагає виявлення послідовностей, які за загальною структурою дуже схожі на структуру антитіл, що зустрічаються в природі (як-от IgA, IgD, IgE, IgG або IgM), з мінімальним відхиленням від нативних послідовностей, але які забезпечують можливість успішного включення модифікацій, що дозволяють одночасно досягти цілей полегшення бажаної гетеродимеризації, а також зниження або усунення однієї або більше ефекторних функцій. Щоб збалансувати ці конкуруючі вимоги, винахідники зосередилися на Fc IgG4, нативна послідовність якого, як відомо, має відносно низький рівень активності ефекторної функції. Crescioli et al., Curr Allergy Asthma Rep 16:7 (2016). Однак, незважаючи на цю ймовірну перевагу, відомо, що IgG4 піддається реакції обміну ланцюгів in vivo через його особливу послідовність шарнірної області, яка створює додаткові труднощі для досягнення бажаної гетеродимеризації. [Labrijn et al., Nature Biotechnology 27, 767-71 (2009)]. Таким чином, існує потреба в модифікованих послідовностях константної області важкого ланцюга, які забезпечують бажану гетеродимеризацію, включають модифікації, які знижують або усувають ефекторні функції, і водночас включають модифікації, які зменшують або усувають реакції обміну ланцюгами в IgG4. Описані в цьому документі молекули вирішують ці та інші проблеми. АНТИТІЛА, ЩО МІСТЯТЬ ТІЛЬКИ ВАЖКІ ЛАНЦЮГИ У звичайному антитілі IgG асоціація важкого ланцюга і легкого ланцюга частково обумовлена гідрофобною взаємодією між константною областю легкого ланцюга і константним доменом CH1 важкого ланцюга. Існують додаткові залишки в каркасній області 2 (FR2) і каркасній області 4 (FR4), які також роблять внесок у цю гідрофобну взаємодію між важким і легким ланцюгами. Відомо, однак, що сироватка верблюжих (підгрупа Tylopoda, яка включає верблюдів, дромадерів і лам) містить основний тип антитіл, що складаються виключно з парних H-ланцюгів (антитіла, що містять тільки важкі ланцюги або UniAbs™). UniAb™ Camelidae (Camelus dromedarius, Camelus bactrianus, Lama glama, Lama guanaco, Lama alpaca і Lama vicugna) мають унікальну структуру, що складається з одного варіабельного домену (VHH), шарнірної області та двох константних доменів (CH2 і CH3), які високогомологічні доменам СН2 і СН3 класичних антитіл. Дані UniAb™ не мають першого домену константної області (CH1), який присутній в геномі, але видаляється під час процесингу мРНК. Відсутність домену CH1 пояснює відсутність легкого ланцюга в UniAbs™, оскільки цей домен є місцем приєднання константного домену легкого ланцюга. Такі UniAbs™природним чином еволюціонували для додання антигензв’язувальної специфічності та високої афінності трьома CDR зі звичайних антитіл, або їх фрагментів [Muyldermans, 2001; JBiotechnol 74:277-302; Revets et al., 2005; Expert Opin Biol Ther 5:111-124]. Хрящові риби, як-от акули, також виробили особливий тип імуноглобуліну, позначений як IgNAR, позбавлений легких поліпептидних ланцюгів і повністю складається з важких ланцюгів. Молекулами IgNAR можна маніпулювати за допомогою молекулярної інженерії с отримання варіабельного домену одного поліпептиду з важким ланцюгом (vNAR) [(Nuttall et al. Eur. J. Biochem. 270, 3543-3554 (2003); Nuttall et al. Function and Bioinformatics 55, 187-197 (2004); Dooley et al., Molecular Immunology 40, 25-33 (2003)]. Здатність антитіл, що містять тільки важкі ланцюги, позбавлених легкого ланцюга, зв’язувати антиген була встановлена в 1960-х роках [Jaton et al. (1968) Biochemistry, 7, 4185-4195]. Важкий ланцюг імуноглобуліну, фізично відокремлений від легкого ланцюга, зберіг 80% антигензв’язувальної активності відносно тетрамерного антитіла. [Sitia et al. (1990) Cell, 60, 781–790] продемонстрували, що видалення домену CH1 з перегрупованого гену μ миші призводить до отримання антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, позбавленого легкого ланцюга, в клітинній культурі ссавців. Антитіла, що виробляються, зберігали специфічність зв’язування VH і ефекторні функції. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, з високою специфічністю й афінністю можуть утворюватися проти різних антигенів за допомогою імунізації [van der Linden, R.H., et al. Biochim. Biophys. Acta. 1431, 37–46 (1999)] і частина VHH може бути легко клонована і експресована в дріжджових грибах [Frenken, L. G. J., et al. J. Biotechnol. 78, 11-21 (2000)]. Їх рівні експресії, розчинності та стабільності значно вище, ніж у класичних фрагментів F(ab) або Fv [Ghahroudi, M. A. et al. FEBS Lett. 414, 521-526 (1997)]. Миші, у яких локус легкого (L) ланцюги L (лямбда) та/або локуси L-ланцюга L і k (каппа) були піддані функціональному сайленсингу, і антитіла, що продукуються такими мишами, описані в [патентах США № 7541513 та 8367888]. Рекомбінантне продукування антитіл, що містять тільки важкий ланцюг, у мишей і щурів було описано, наприклад, в [WO2006008548]; публікації заявки на [патент США № 20100122358; Nguyen et al., 2003, Immunology; 109(1), 93-101; Briiggemann etal., Crit. Rev. Immunol.; 2006, 26(5):377-90; and Zou et al., 2007, J Exp Med; 204(13): 3271–3283]. Отримання нокаутних щурів за допомогою мікроін’єкцій ембріонам цинк-пальцевої нуклеази описано в [Geurts et al., 2009 Science, 325(5939):433]. Розчинні антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, і трансгенні гризуни, які містять гетерологічний локус важкого ланцюга, який продукує такі антитіла, описані в [патентах США № 8883150 та 9365655]. Структури CAR-T, що містять однодоменні антитіла в якості зв’язувального (націлювального) домену, описані, наприклад, в [Iri-Sofla et al., 2011, Experimental Cell Research 317:2630-2641 і Jamnani et al., 2014, Biochim Biophys Acta, 1840:378-386]. Антиген дозрівання В-клітин (ВСМА) BCMA, також відомий як член суперсімейства фактора некрозу пухлини 17 (TNFRSF17) (UniProt Q02223), являє собою рецептор клітинної поверхні, що експресується виключно на плазматичних клітинах та плазмобластах. BCMA являє собою рецептор двох лігандів у суперсімействі факторів некрозу пухлин (TNF): APRIL (ліганд, що індукує проліферацію, також відомий як TNFSF13; TALL-2 і TRDL-1; ліганд із високою афінністю до BCMA) і фактор активації B-клітин (BAFF) (також відомий як BLyS; TALL-1; THANK; zTNF4; TNFSF20 та D8Ertd387e, ліганд із низькою афінністю до ВСМА). APRIL та BAFF є факторами росту, які зв'язують BCMA та сприяють виживаності плазмоцитів. ВСМА також високо експресується на злоякісних плазмоцитах при множинні мієломи людини (ММ). Антитіла, що зв’язуються з BCMA, описані, наприклад, у [Gras et al., 1995, Int. Immunol. 7:1093-1106, WO200124811 і WO200124812]. Антитіла до BCMA, які перехресно реагують з TACI, описані у WO 2002/066516. Біспецифічні антитіла до BCMA і CD3 описані, наприклад, у [US 2013/0156769 A1 і US 2015/0376287 AL]. Повідомлялося, що кон’югат антитіла до BCMA з MMAE або з MMAF вибірково індукує знищення клітин множинної мієломи [Tai et al., Blood 2014, 123(20): 3128-38). Ali et al., Blood 2016, 128(13): 1688-700] повідомили, що в клінічному дослідженні [#NCT02215967] Т-клітини з химерними антигенними рецепторами (CAR), націленими на BCMA, призвели до ремісії множинної мієломи у пацієнтів-людей. PSMA PSMA, також відомий як простатоспецифічний мембранний антиген і глутаматкарбоксипептидаза II (UniProt Q04609), являє собою трансмембранний білок типу II, який володіє активністю N-ацетилованої альфа-зв'язаної кислої дипептидази, фолатгідролази та дипептидилпептидази. Він кодується геном FOLH1 у людини і складається з цитоплазматичного домену з 19 амінокислот, трансмембранної частини з 24 амінокислот і позаклітинної частини з 707 амінокислот. Білок є ферментативно активним в якості нековалентного гомодимеру. PSMA експресується в тканині епітелію передміхурової залози і його експресія посилюється в злоякісному новоутворенні передміхурової залози і в новій судинній мережі солідних пухлин. Він також експресується на низьких рівнях у нормальних тканинах, як-от мозок, нирки і слинні залози, але його надмірна експресія в злоякісній тканині передміхурової залози робить його привабливою мішенню для терапевтичного лікування злоякісного новоутворення передміхурової залози. Він також може бути актуальним для терапії або візуалізації солідних пухлин, враховуючи його високу експресію в злоякісних новоутворених судинах. Моноклональні антитіла, кон’югати антитіло-лікарський засіб і Т-клітини з химерним антигенними рецептором, націлені на PSMA, були описані в контексті лікування метастатичного злоякісного новоутворення передміхурової залози [Hernandez-Hoyos et al 2016, PMID: 27406985, DiPippo et al 2014, PMID: 25327986, Serganova et al 2016, PMID: 28345023]. Крім того, радіонуклідні кон’югати, специфічні для PSMA, досліджують щодо візуалізації та лікування раку передміхурової залози [наприклад, Hofman et al., 2018 PMID: 29752180]. CD19 CD19, також відомий як поверхневий антиген B-лімфоцитів B4 (UniProt P15391), являє собою рецептор клітинної поверхні, який експресується на всіх людських B-клітинах, але не виявлений на плазматичних клітинах. CD19 являє собою трансмембранний білок, який рекрутує цитоплазматичні сигнальні білки до мембрани та діє у складі комплексу CD19/CD21, знижуючи поріг сигнальних шляхів B-клітинного рецептора. CD19 має відносно великий цитоплазматичний хвіст із 240 амінокислот. Позаклітинні Ig-подібні домени розділені потенційно дисульфід-зв'язаним не-Ig-подібним доменом та сайтами приєднання N-зв’язаних вуглеводів. Цитоплазматичний хвіст містить щонайменше дев'ять залишків тирозину біля С-кінця, деякі з яких, як було показано, були фосфорильовані. Поряд із CD20 і CD22 обмежена експресія CD19 в лінії B-клітин робить його привабливою мішенню для терапевтичного лікування В-клітинних злоякісних новоутворень. Було описано безліч моноклональних антитіл та кон'югатів антитіло-лікарський засіб, специфічних до CD19 (наприклад, Naddafi et al. 2015, PMC4644525). Крім того, Т-клітини з химерним антигенним рецептором до CD19 були схвалені для лікування лейкозу [наприклад Sadelain et al. 2017, PMID: 29245005]. СУТНІСТЬ ВИНАХОДУ Аспекти винаходу стосуються виділених поліспецифічних антитіл, що містять: першу поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, що містить мутантну константну область IgG4 людини, яка містить мутації S228P, F234A, L235A та T366W; та другу поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, що містить мутантну константну область IgG4 людини, яка містить мутації S228P, F234A, L235A, T366S, L368A та Y407V. У деяких варіантах здійснення в мутованій константній області IgG4 людини першої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга або в мутованій константній області IgG4 людини другої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга відсутній домен CH1. У деяких варіантах здійснення мутантна константна область IgG4 людини першої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга містить послідовність SEQ ID NO: 73 або 55, а мутована константна область IgG4 людини другої поліпептидної субодиниці важкого ланцюга містить послідовність SEQ ID NO: 72 або 54. У деяких варіантах здійснення поліспецифічні антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу додатково містять перший зв’язувальний фрагмент, який має специфічність зв'язування відносно CD3, що містить: варіабельний домен важкого ланцюга, який містить послідовність CDR1, що містить послідовність SEQ ID NO: 36, CDR2, що містить послідовність SEQ ID NO: 37, і послідовність CDR3, що містить послідовність SEQ ID NO: 38; і варіабельний домен легкого ланцюга, який містить послідовність CDR1, що містить послідовність SEQ ID NO: 39, послідовність CDR2, що містить послідовність SEQ ID NO: 40, і послідовність CDR3, що містить послідовність SEQ ID NO: 41. У деяких варіантах здійснення послідовності CDR1, CDR2 і CDR3 у варіабельному домені важкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента присутні в каркасній області VH людини; і послідовності CDR1, CDR2 і CDR3 у варіабельному домені легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента присутні в каркасній області V-каппа людини. У деяких варіантах здійснення варіабельний домен важкого ланцюга першого зв'язувального фрагменту містить послідовність, яка має щонайменше 95% ідентичності з SEQ ID NO: 42; і варіабельний домен легкого ланцюга першого зв'язувального фрагменту містить послідовність, яка має щонайменше 95% ідентичності з SEQ ID NO: 43. У деяких варіантах здійснення варіабельний домен важкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність SEQ ID NO: 42; і варіабельний домен легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить послідовність SEQ ID NO: 43. У деяких варіантах здійснення поліспецифічні антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу додатково містять другий зв'язувальний фрагмент, що має специфічність зв'язування з білком, відмінним від CD3. У деяких варіантах здійснення другий зв'язувальний фрагмент містить одну варіабельну область важкого ланцюга в одновалентній або двовалентній конфігурації. У деяких варіантах здійснення перший зв'язувальний фрагмент містить поліпептидну субодиницю легкого ланцюга і поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, а другий зв'язувальний фрагмент містить поліпептидну субодиницю важкого ланцюга. У деяких варіантах здійснення поліпептидна субодиниця легкого ланцюга першого зв'язувального фрагмента містить константний домен легкого ланцюга. У деяких варіантах здійснення, білок, відмінний від CD3, являє собою пухлиноасоційований антиген (TAA) або пухлиноспецифічний антиген (TSA). У деяких варіантах здійснення ТАА являє собою антиген дозрівання В-клітин (BCMA). У деяких варіантах здійснення ТАА являє собою CD19. У деяких варіантах здійснення ТАА являє собою простат-специфічний мембранний антиген (PSMA). Аспекти винаходу включають фармацевтичні композиції, що містять поліспецифічне антитіло, як описано в цьому документі, полінуклеотиди, що кодують поліспецифічне антитіло, як описано в цьому документі, вектори, що містять такі полінуклеотиди, і клітини, що містять такі вектори. Аспекти винаходу включають способи отримання поліспецифічного антитіла, як описано в цьому документі, що включають вирощування клітини, як описано в цьому документі, в умовах, придатних для експресії поліспецифічного антитіла, та виділення поліспецифічного антитіла із клітини. Аспекти винаходу включають способи лікування, що включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози поліспецифічного антитіла або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. Аспекти винаходу включають застосування поліспецифічного антитіла, описаного в цьому документі, у приготуванні лікарського препарату для лікування захворювання або порушення індивіда, який потребує цього. Аспекти винаходу включають способи лікування захворювання або стану, що характеризується експресією BCMA, які включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози поліспецифічного антитіла або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. У певних варіантах здійснення захворювання являє собою автоімунне захворювання. У деяких варіантах здійснення захворювання являє собою злоякісне новоутворення. У деяких варіантах здійснення злоякісне новоутворення являє собою мієлому. У деяких варіантах здійснення мієлома являє собою множинну мієлому. Аспекти винаходу включають способи лікування захворювання або стану, що характеризується експресією PSMA, які включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози поліспецифічного антитіла або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. У деяких варіантах здійснення захворювання являє собою злоякісне новоутворення. У деяких варіантах здійснення злоякісне новоутворення являє собою рак передміхурової залози. Аспекти винаходу включають способи лікування захворювання або стану, що характеризується експресією CD19, які включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози поліспецифічного антитіла або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. У деяких варіантах здійснення порушення являє собою дифузну великоклітинну В-клітинну лімфому (ДВКЛ). У деяких варіантах здійснення порушення являє собою гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ). У деяких варіантах здійснення порушення являє собою неходжкінську лімфому (НХЛ). У деяких варіантах здійснення порушення являє собою системний червоний вовчак (СЧВ). У деяких варіантах здійснення порушення являє собою ревматоїдний артрит (РА). У деяких варіантах здійснення порушення являє собою розсіяний склероз (МС). Аспекти винаходу включають набори для лікування захворювання або порушення у індивіда, який потребує цього, що містять поліспецифічне антитіло або фармацевтичну композицію, описану в цьому документі, і інструкції із застосування. У деяких варіантах здійснення набір додатково містить щонайменше один додатковий реагент. У деяких варіантах здійснення щонайменше один додатковий реагент включає хіміотерапевтичний лікарський засіб. Аспекти винаходу включають біспецифічні триланцюгові антитілоподібні молекули, що містять: першу поліпептидну субодиницю, яка містить: варіабельний домен легкого ланцюга (VL), що містить послідовність SEQ ID NO: 43; і константний домен легкого ланцюга (CL); другу поліпептидну субодиницю, яка містить: варіабельний домен важкого ланцюга (VH), що містить послідовність SEQ ID NO: 42; і константний домен важкого ланцюга (CH), що містить послідовність SEQ ID NO: 72 або 73; при цьому варіабельний домен легкого ланцюга та варіабельний домен важкого ланцюга разом утворюють перший зв'язувальний фрагмент, що має специфічність зв'язування з CD3; і третю поліпептидну субодиницю, що містить: варіабельну область, яка містить тільки важкі ланцюги, в одновалентній або двовалентній конфігурації, яка має специфічність зв'язування з білком, відмінним від CD3; і константний домен важкого ланцюга (CH), що містить послідовність SEQ ID NO: 54 або 55. У деяких варіантах здійснення третя поліпептидна субодиниця містить варіабельну область, що містить тільки важкі ланцюги, в двовалентній конфігурації, яка має специфічність зв'язування з BCMA. Аспекти винаходу включають біспецифічні триланцюгові антитілоподібні молекули, що містять: першу поліпептидну субодиницю, яка містить послідовність SEQ ID NO: 49; другу поліпептидну субодиницю, що містить послідовність SEQ ID NO: 56; і третю поліпептидну субодиницю, що містить послідовність SEQ ID NO: 58. Аспекти винаходу включають фармацевтичні композиції, що містять описану в цьому документі триланцюгову антитілоподібну молекулу, полінуклеотиди, що кодують описану в цьому документі триланцюгову антитілоподібну молекулу, вектори, що містять такі полінуклеотиди, і клітини, що містять такі вектори. Аспекти винаходу включають способи отримання триланцюгової антитілоподібної молекули, описаної в цьому документі, які включають вирощування клітини, описаної в цьому документі, в умовах, придатних для експресії триланцюгової антитілоподібної молекули, і виділення триланцюгової антитілоподібної молекули з клітини. Аспекти винаходу включають способи лікування, що включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози триланцюгової антитілоподібної молекули, або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. Аспекти винаходу включають застосування триланцюгової антитілоподібної молекули, описаної в цьому документі, у приготуванні лікарського препарату для лікування захворювання або порушення індивіда, який потребує цього. Аспекти винаходу включають способи лікування захворювання або стану, що характеризується експресією BCMA, які включають введення індивіду, який потребує цього, ефективної дози триланцюгової антитілоподібної молекули або фармацевтичної композиції, описаної в цьому документі. У певних варіантах здійснення захворювання являє собою автоімунне захворювання. У деяких варіантах здійснення захворювання являє собою злоякісне новоутворення. У деяких варіантах здійснення злоякісне новоутворення являє собою мієлому. У деяких варіантах здійснення мієлома являє собою множинну мієлому. Аспекти винаходу включають набори для лікування захворювання або порушення у індивіда, який потребує цього, що містять триланцюгову антитілоподібну молекулу або фармацевтичну композицію, описану в цьому документі, і інструкції із застосування. У деяких варіантах здійснення набір додатково містить щонайменше один додатковий реагент. У деяких варіантах здійснення щонайменше один додатковий реагент включає хіміотерапевтичний лікарський засіб. Ці та інші аспекти будуть додатково пояснені в подальшій частині опису, включно з прикладами. КОРОТКИЙ ОПИС ГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ На Фіг. 1, панелі A-C, показані різні поліспецифічні антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 2, панелі A-B, показані зображення аналізів методом ДСН-ПААГ-електрофорезу в невідновлювальних умовах різних молекул антитіл, очищених за допомогою хроматографії на основі білка A. На Фіг. 3, панелі А, показано зображення аналізу методом ДСН-ПААГ-електрофорезу в невідновлювальних умовах різних молекул антитіл, очищених за допомогою хроматографії на основі білка A. На панелі B показано зображення аналізу методом ДСН-ПААГ-електрофорезу в невідновлювальних умовах тих самих молекул антитіл, що і на панелі A. На Фіг. 4, панелі A-D представлені графіки, які зображують взаємодії Fc-гамма-рецептор-антитіло для різних молекул антитіл IgG1 відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 5, панелі A-E представлені графіки, які зображують взаємодії Fc-гамма-рецептор-антитіло для різних молекул антитіл IgG4 відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 6, панелі A-D представлені графіки, які зображують взаємодії Fc-гамма-рецептор-антитіло для різних молекул антитіл IgG1 відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 7, панелі A-E представлені графіки, які зображують взаємодії Fc-гамма-рецептор-антитіло для різних молекул антитіл IgG4 відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 8, панелі A, представлений графік, що демонструє зв’язування клітин з PSMA людини. На Фіг. 8, панелі B, представлений графік, що демонструє зв’язування клітин із PSMA яванського макака. На Фіг. 9 представлений графік, який зображує опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин із використанням нестимульованих Т-клітин. На Фіг. 10 представлений графік, який зображує опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин із використанням попередньо активованих Т-клітин. На Фіг. 11 представлений графік, який зображує відсоток специфічного лізису PSMA-негативних клітин DU145 залежно від концентрації поліспецифічних антитіл у присутності попередньо активованих Т-клітин. На Фіг. 12 представлений графік, який демонструє зв’язування біспецифічних антитіл до PSMAxCD3 з позитивними і негативними за PSMA клітинами. На Фіг. 13 представлений графік, який демонструє опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин. На Фіг. 14, панелі A, представлений графік, який зображує опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин залежно від концентрації антитіла. На панелі B представлений графік, який зображує вивільнення цитокіну (IFN-γ) залежно від концентрації антитіла. На панелі C представлений графік, який зображує вивільнення цитокіну (IL-2) залежно від концентрації антитіла. На Фіг. 15, панелі A, представлений графік, який зображує проліферацію Т-клітин залежно від концентрації антитіла. На панелі B представлений графік, який зображує проліферацію Т-клітин залежно від концентрації антитіла. На панелі C представлений графік, який зображує відношення CD8 до CD4 для проліферованих Т-клітин. На панелі D представлений графік, який зображує відношення CD8 до CD4 для проліферованих Т-клітин. На Фіг. 16 представлений графік, який зображає інгібування зростання пухлини 22Rvl в моделі ксенотрансплантату пухлини. На Фіг. 17 представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для біспецифічних антитіл, наведених у легенді. На Фіг. 18 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для біспецифічних антитіл, наведених у легенді. На Фіг. 19 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для біспецифічних антитіл, наведених у легенді. На Фіг. 20 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для біспецифічних антитіл, наведених у легенді. На Фіг. 21 панелі A-D представлено декілька графіків, які зображують опосередкований біспецифічним антитілом лізис пухлинних клітин. Біспецифічні антитіла до CD3xBCMA аналізували на здатність знищувати три різні BCMA+ пухлинні клітини та одну BCMA-негативну лінію клітин за допомогою перенаправлення активованих первинних Т-клітин. У цьому експерименті клітини пухлини змішували з активованими пан-Т-клітинами у співвідношенні 10:1 E:T разом із додаванням біспецифічного антитіла. На панелі А показано знищення клітин RPMI-8226, на панелі В показано знищення клітин NCI-H929, на панелі С показано знищення клітин U-266, а на панелі D показано знищення клітин K562, негативний контроль. По осі X показана концентрація використаного антитіла, а по осі Y показаний % лізису пухлинних клітин через 6 годин після додавання антитіла. На Фіг. 22 панелі A-D представлено декілька графіків, які зображують опосередковане біспецифічним антитілом вивільнення IL-2. Рівень вивільнення цитокіну IL-2 вимірювали після того, як Т-клітини людини у стані спокою культивували з різними лініями пухлинних клітин і зростаючими дозами біспецифічного антитіла до CD3xBCMA. На панелі A показано вивільнення IL-2, яке стимулюється клітинами RPMI-8226, на панелі B показано вивільнення IL-2, яке стимулюється клітинами NCI-H929, на панелі C показано вивільнення IL-2, яке стимулюється клітинами U-266, а на панелі D показано вивільнення IL-2, яке стимулюється клітинами К562, негативний контроль. На Фіг. 23 панелі A-D представлено декілька графіків, які зображують опосередковане біспецифічним антитілом вивільнення IFN-γ. Рівень вивільнення цитокіну IFN-γ вимірювали після того, як Т-клітини людини у стані спокою культивували з різними лініями пухлинних клітин і зростаючими дозами біспецифічного антитіла до CD3xBCMA. На панелі A показано вивільнення IFN-γ, яке стимулюється клітинами RPMI-8226, на панелі B показано вивільнення IFN-γ, яке стимулюється клітинами NCI-H929, на панелі C показано вивільнення IFN-γ, яке стимулюється клітинами U-266, а на панелі D показано вивільнення IFN-γ, яке стимулюється клітинами К562, негативний контроль. На Фіг. 24 показано зображення аналізу методом ДСН-ПААГ-електрофорезу в невідновлювальних умовах різних молекул антитіл, очищених за допомогою хроматографії на основі білка A. На Фіг. 25 представлена таблиця, яка демонструє % ВМВ молекул, % мономерів та % НМВ молекул зі зразків зазначених конструкцій після очищення. На Фіг. 26, панелі A-D , представлені графіки, які зображують взаємодії Fc-гамма-рецептор-антитіло для різних молекул антитіл IgG4 відповідно до варіантів здійснення винаходу. На Фіг. 27, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічних антитіл до CD3xBCMA, наведених у легенді. На Фіг. 28, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічних антитіл до CD3xBCMA, наведених у легенді. На Фіг. 29, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічного антитіла до CD3xBCMA, наведених у легенді. На Фіг. 30, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічних антитіл до CD3xPSMA, наведених у легенді. На Фіг. 31, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічних антитіл до CD3xPSMA, наведених у легенді. На Фіг. 32, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічного антитіла до CD3xPSMA, наведених у легенді. На Фіг. 33, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічного антитіла до CD3xCD19, наведених у легенді. На Фіг. 34, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічного антитіла до CD3xCD19, наведених у легенді. На Фіг. 35, панелі A та B, представлені графіки, які зображують %CD4+CD69+ T-клітин (панель A) та %CD8+CD69+ T-клітин (панель B) залежно від концентрації біспецифічного антитіла до CD3xCD19, наведених у легенді. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ПЕРЕВАЖНИХ ВАРІАНТІВ ЗДІЙСНЕННЯ При практичному здійсненні цього винаходу застосовують, якщо не вказано інше, традиційні способи молекулярної біології (включно з рекомбінантними способи), мікробіології, клітинної біології, біохімії та імунології, які відомі фахівцям у цій області техніки. Такі способи детально описані в літературі, наприклад, [“Molecular Cloning: A Laboratory Manual”, second edition (Sambrook et al., 1989); “Oligonucleotide Synthesis” (M. J. Gait, ed., 1984); “Animal Cell Culture” (R. I. Freshney, ed., 1987); “Methods in Enzymology” (Academic Press, Inc.); “Current Protocols in Molecular Biology” (F. M. Ausubel et al., eds., 1987, and periodic updates); “PCR: The Polymerase Chain Reaction”, (Mullis et al., ed., 1994); “A Practical Guide to Molecular Cloning” (Perbal Bernard V., 1988); “Phage Display: A Laboratory Manual” (Barbas et al., 2001); Harlow, Lane and Harlow, Using Antibodies: A Laboratory Manual: Portable Protocol No. I, Cold Spring Harbor Laboratory (1998); і Harlow and Lane, Antibodies: A Laboratory Manual, Cold Spring Harbor Laboratory; (1988)]. Коли наводиться діапазон значень, слід розуміти, що цей винахід охоплює кожне проміжне значення з точністю до десятого знака нижньої межі, якщо в контексті явно не вказано інше, між верхньою та нижньою межею цього діапазону, а також будь-яке інше зазначене або проміжне значення в такому зазначеному діапазоні. Верхні та нижні межі цих менших діапазонів можуть бути незалежно включені в менші діапазони і також включені в цей винахід із урахуванням будь-якої спеціальним чином виключеної межі в зазначеному діапазоні. Якщо зазначений діапазон включає одну або обидві межі, діапазони, що виключають одну або обидві ці включені межі, також включені в цей винахід. Якщо не вказано інше, залишки антитіл у цьому документі нумеруються відповідно до системи нумерації Kabat [наприклад, Kabat et al. Sequences of Immunological Interest. 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, Md. (1991)]. Для забезпечення повного розуміння цього винаходу в подальшому детальному описі викладені численні конкретні деталі. Однак для фахівця в цій області техніки буде очевидно, що цей винахід може застосовуватися на практиці і без однієї або більше зазначених конкретних деталей. В інших випадках загальновідомі відмінні ознаки і процедури, добре відомі фахівцям у цій області техніки, які не були описані, щоб уникнути труднощів розуміння винаходу. Усі наведені в цьому документі посилання, включно з патентними заявками і публікаціями, включені в цей документ за допомогою посилання в повному обсязі. I. Визначення Під терміном «що містить» мається на увазі, що перераховані елементи необхідні для композиції/способу/набору, однак для формування композиції/способу/набору і тому подібного в межах формули винаходу можуть бути включені й інші елементи. Під терміном «що складається по суті з» мається на увазі обмеження меж описаної композиції або способу зазначеними матеріалами або поетапними діями, що не надають істотного впливу на основну і нову характеристику(-и) об’єкта винаходу. Під терміном «що складається з» мається на увазі виключення будь-якого елементу, поетапної дії або інгредієнта, не зазначеного в формулі винаходу, з композиції, способу або набору. Залишки антитіл у цьому документі нумеруються відповідно до системи нумерації Kabat і системи нумерації EU. Система нумерації Kabat, як правило, використовується для позначення залишку в варіабельному домені (приблизно залишки 1–113 важкого ланцюга) [наприклад, Kabat et al. Sequences of Immunological Interest. 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, Md. (1991)]. «Система нумерації EU» або «індекс EU», зазвичай використовується для позначення амінокислотного залишку в константній області важкого ланцюга імуноглобуліну (наприклад, індекс EU, представлений в Kabat et al., раніше). «Індекс EU відповідно до Kabat» стосується нумерації залишків EU людського антитіла IgG1. Якщо не вказано інакше, посилання на номери залишків у варіабельному домені антитіл означають нумерацію залишків за системою нумерації Kabat. Якщо не вказано інакше, посилання на номери залишків у константному домені антитіл означають нумерацію залишків за системою нумерації EU. «Антитіло» або «імуноглобулін» стосуються молекули, що містить щонайменше один важкий ланцюг і один легкий ланцюг, де аміно-кінцевий домен важкого і легкого ланцюгів має варіабельну послідовність, тому зазвичай його зазвичай називають варіабельним доменом, або варіабельний домен важкого ланцюга (VH) або варіабельний домен легкого ланцюга (VH). Ці два домени зазвичай зв’язуються з утворенням області специфічного зв’язування, хоча, як буде обговорюватися в цьому документі, специфічне зв’язування також може бути отримано з варіабельними послідовностями тільки важких ланцюгів, а в цій області техніки відомий і використовуються різні неприродні конфігурації антитіл. «Функціональне» або «біологічно активне» антитіло або антигензв’язувальна молекула (включно з антитілами, що містять тільки важкі ланцюги, і поліспецифічні (наприклад, біспецифічні) триланцюгові антитілоподібні молекули (TCA, описані в цьому документі)) є молекулою, здатною надавати одну або більше своїх природних активностей дій в структурних, регуляторних, біохімічних або біофізичних подіях. Наприклад, функціональне антитіло або інша зв’язувальна молекула, наприклад, TCA, може мати здатність специфічно зв’язувати антиген, а зв’язування може, в свою чергу, викликати або змінювати клітинну або молекулярну подію, таку як передача сигналу або ферментативна активність. Функціональне антитіло або інша зв’язувальна молекула, наприклад, TCA, також може блокувати лігандну активацію рецептора або діяти в якості агоніста або антагоніста. Здатність антитіла або іншої зв’язувальної молекули, наприклад, TCA, проявляти одну або більше своїх природних активностей, залежить від кількох факторів, включно з правильним фолдингом і складанням поліпептидних ланцюгів. Термін «антитіло» може стосуватися повнорозмірного важкого ланцюга, повнорозмірного легкого ланцюга, інтактної молекули імуноглобуліну; або імунологічно активної частини будь-якого з цих поліпептидів, тобто поліпептиду, який містить антигензв’язувальний сайт, який імуноспецифічно зв’язує антиген мішені, що становить інтерес, або її частини, причому такі мішені включають, але не обмежуються ними, ракові клітини або клітини, які виробляють аутоімунні антитіла, пов’язані з аутоімунним захворюванням. Описаний в цьому документі імуноглобулін може бути будь-якого типу (наприклад, IgG, IgE, IgM, IgD і IgA), класу (наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA1 і IgA2) або підкласу молекули імуноглобуліну, включно з сконструйованими підкласами зі зміненими Fc-частинами, які забезпечують зниження або посилення активності ефекторних клітин. Легкі ланцюги розглянутих антитіл можуть бути легкими ланцюгами каппа (V-каппа) або легкими ланцюгами лямбда (V-лямбда). Імуноглобуліни можуть бути отримані з будь-яких видів. В одному аспекті імуноглобулін має переважно людське походження. Термін «моноклональне антитіло» в цьому документі стосується антитіла, отриманого з популяції значною мірою однорідних антитіл, тобто окремі антитіла в композиції популяції є ідентичними, за винятком мутацій, що відбуваються з природних причин, які можуть бути присутніми в невеликих кількостях. Моноклональні антитіла є високоспецифічними і спрямовані проти одного антигенного сайту. Крім того, на відміну від препаратів звичайних (поліклональних) антитіл, які зазвичай включають різні антитіла, спрямовані проти різних детермінант (епітопів), кожне моноклональне антитіло спрямоване проти одиночної детермінанти на антигені. Моноклональні антитіла відповідно до цього винаходу можуть бути отримані гібридомним методом, вперше описаним у Kohler et al. (1975) Nature 256:495, а також можуть бути отримані за допомогою методів отримання рекомбінантного білка [див., наприклад, патент США № 4816567]. Термін «варіабельний» що використовується у зв'язку з антитілами, стосується того факту, що певні частини варіабельних доменів антитіл значна відрізняються за послідовністю серед антитіл і використовуються в зв’язуванні та специфічності кожного конкретного антитіла відносно його конкретного антигена. У той самий час варіабельність не є рівномірно розподіленою за варіабельними доменами антитіл. Вона зосереджена в трьох сегментах варіабельних доменів як легкого, так і важкого ланцюга, що називаються гіперваріабельними областями. Більш консервативні фрагменти варіабельних доменів називаються каркасними областями (FR). Кожний з варіабельних доменів нативних важких і легких ланцюгів містить чотири FR, які переважно приймають конфігурацію бета-складки, з'єднаних трьома гіперваріабельними областями, які утворюють петлі, що з'єднують структуру бета-листа, а в деяких випадках — утворюють частину структури бета-складки. Гіперваріабельні області кожного ланцюга об’єднані один із одним в безпосередній близькості за допомогою FR і, разом із гіперваріабельними областями іншого ланцюга, беруть участь в утворенні антигензв’язувального сайту антитіл [див. Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991)]. Константні домени не беруть безпосередньої участі у зв’язуванні антитіла з антигеном, однак виявляють різні ефекторні функції, наприклад, участь антитіла в антитілозалежній клітинно-опосередкованій цитотоксичності (АЗКЦ). Термін «гіперваріабельна область» при застосуванні в цьому документі, стосується амінокислотних залишків антитіла, які відповідають за зв’язування антигену. Гіперваріабельна область зазвичай містить амінокислотні залишки з «області, що визначає комплементарність» або «CDR» (наприклад, залишки 31–35 (H1), 50–65 (H2) і 95–102 (H3) в варіабельному домені важкого ланцюга; [Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5th Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991)] та/або залишки із залишків «гіперваріабельної петлі» 26–32 (H1), 53–55 (H2) і 96–101 (H3) в варіабельному домені важкого ланцюга; Chothia і Lesk J. Mol. Biol. 196:901-917 (1987)). У деяких варіантах здійснення «CDR» означає область антитіла, що визначає комплементарність, як визначено в [Lefranc, MP et al., IMGT, the international ImMunoGeneTics database, Nucleic Acids Res., 27:209-212 (1999)]. Залишки «каркасної області» або «FR» являють собою залишки варіабельного домену, відмінні від залишків гіперваріабельної області/CDR, як визначено в цьому документі. Ілюстративні позначення CDR показані в цьому документі, проте спеціаліст у цій області техніки зрозуміє, що зазвичай використовується низка визначень CDR, включно з визначенням Kabat [див. «Zhao et al. A germline knowledge based computational approach for determining antibody complementarity determining regions.» Mol Immunol. 2010;47:694–700], яке засноване на змінності послідовності та є найбільш часто використовуваним. Визначення Чотіа засноване на розташуванні областей замкненої структури [Chothia et al. “Conformations of immunoglobulin hypervariable regions.” Nature. 1989; 342:877-883]. Альтернативні визначення CDR, що становлять інтерес, включають, без обмеження, ті, які розкриті [Honegger, "Yet another numbering scheme for immunoglobulin variable domains: an automatic modeling and analysis tool." J Mol Biol. 2001;309:657-670; Ofran et al. “Automated identification of complementarity determining regions (CDRs) reveals peculiar characteristics of CDRs and B-cell epitopes.” J Immunol. 2008;181:6230–6235; Almagro «Identification of differences in the specificity-determining residues of antibodies that recognize antigens of different size: implications for the rational design of antibody repertoires». J Mol Recognit. 2004;17:132–143; і Padlanet al. «Identification of specificity-determining residues in antibodies». Faseb J. 1995;9:133–139], вміст кожного з яких включено в цей документ в повному обсязі за допомогою посилання. Терміни «антитіло, що містить тільки важкі ланцюги» і «антитіло, що складається з важких ланцюгів» використовуються в цьому документі як взаємозамінні та стосуються в найширшому сенсі антитіл , або однієї або більше частин антитіла, наприклад, одного або більше плечей антитіла, в яких відсутній легкий ланцюг звичайного антитіла. Терміни, зокрема, включають, без обмеження, гомодимерні антитіла, що містять антигензв’язувальний домен VH і константні домени CH2 і CH3, за відсутності домену CH1; функціональні (антигензв’язувальні) варіанти таких антитіл, розчинні варіанти VH, Ig-NAR, що містять гомодимер одного варіабельного домену (V-NAR) і п’яти C-подібних константних доменів (C-NAR), та їх функціональні фрагменти; і розчинні однодоменні антитіла (sUniDab™). В одному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену варіабельної області, що складається з каркасної області 1, CDR1, каркасної області 2, CDR2, каркасної області 3, CDR3 і каркасної області 4. У ще одному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену щонайменше частини шарнірної області та доменів CH2 і CH3. У ще одному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену щонайменше частини шарнірної області та домену CH2. У додатковому варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену, щонайменше частини шарнірної області та домену CH3. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, у яких домен СН2 і/або СН3 укорочений, також включені в цей документ. У додатковому варіанті здійснення важкий ланцюг складається з антигензв’язувального домену і щонайменше одного домену CH (CH1, CH2, CH3 або CH4), але без шарнірної області. Антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, може бути в формі димеру, в якому два важкі ланцюги дисульфідно зв’язані один із одним, ковалентно або нековалентно зв’язані один із одним. Антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, може належати до підкласу IgG, але також у цьому документі включені антитіла, що належать до інших підкласів, як-от підклас IgM, IgA, IgD і IgE. У конкретному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, має підтип IgG1, IgG2, IgG3 або IgG4, зокрема підтип IgG1. В одному варіанті здійснення антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, в цьому документі використовуються в якості зв’язувального (націлювального) домену химерного антигенного рецептору (CAR). Визначення конкретно включає людські антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які продукуються щурами, трансгенними за імуноглобуліном людини, (UniRat™), звані UniAb™. Варіабельні області (VH) UniAb™ називають UniDabs™, і є універсальними будівельними блоками, які можуть бути зв’язані з областями Fc або сироватковим альбуміном для розробки нових терапевтичних засобів із поліспецифічністю, підвищеною ефективністю і збільшеним періодом напівжиття. Оскільки гомодимерні UniAb™ позбавлені легкого ланцюга і, отже, домену VL, антиген розпізнається одним єдиним доменом, тобто варіабельним доменом важкого ланцюга антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, (VH або VHH). Використовуваний в цьому документі термін «інтактний ланцюг антитіла» являє собою ланцюг, що містить повнорозмірну варіабельну область і повнорозмірну константну область (Fc). Інтактне «стандартне» антитіло містить інтактний легкий ланцюг та інтактний важкий ланцюг, а також константний домен легкого ланцюга (CL) і константні домени важкого ланцюга, CH1, шарнір, CH2 і CH3 для IgG, що секретується. Інші ізотипи, як-от IgM або IgA, можуть мати різні домени CH. Константні домени можуть являти собою константні домени нативної послідовності (наприклад, константні домени людської нативної послідовності) або їх варіанти амінокислотної послідовності. Інтактне антитіло може мати одну або більше «ефекторних функцій», які стосуються тієї біологічної активності, яка притаманна константній області Fc (області Fc з нативною послідовністю або області Fc з варіантною амінокислотною послідовністю) антитіла. Приклади ефекторних функцій антитіла включають зв’язування C1q; комплементзалежну цитотоксичность; зв’язування з Fc-рецептором; антитілозалежу клітинно-опосередковану цитотоксичність (АЗКЦ); фагоцитоз; і зниження кількості рецепторів клітинної поверхні. Варіанти константної області включають ті, які змінюють ефекторний профіль, зв'язування з Fc-рецепторами, тощо. Залежно від амінокислотної послідовності Fc (константного домену) їх важких ланцюгів, антитіла та різні антигензв’язувальні білки можуть бути визначені в різні класи. Існує п’ять основних класів областей Fc важкого ланцюга: IgA, IgD, IgE, IgG і IgM, і деякі з них можуть бути додатково розділені на «підкласи» (ізотипи), наприклад, IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA, і IgA2. Константні домени Fc, які відповідають різним класам антитіл, можуть позначатися α, β, ε, γ , і μ, відповідно. Структури субодиниць і тривимірні конфігурації різних класів імуноглобулінів добре відомі в цій області. Форми Ig включають шарнірні модифікації або безшарнірні форми [Roux et al (1998) J. Immunol. 161:4083-4090; Lund et al (2000) Eur. J. Biochem. 267:7246-7256; US 2005/0048572; US 2004/0229310]. Легкі ланцюги антитіл від будь-яких видів хребетних можна віднести до одного з двох типів, званих K (каппа) і λ (лямбда), на основі амінокислотних послідовностей їх константних доменів. Антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу можуть містити послідовності легкого каппа-ланцюга або послідовності легкого лямбда-ланцюга. «Функціональна область Fc» володіє «ефекторною функцією» області Fc з нативною послідовністю. Необмежувальні приклади ефекторних функцій включають зв’язування C1q; КЗЦ; зв’язування з Fc-рецептором; АЗКЦ; АЗКФ; зниження кількості рецепторів на поверхні клітини (наприклад, В-клітинного рецептора), тощо. Такі ефекторні функції зазвичай вимагають, щоб область Fc взаємодіяла з рецептором, наприклад, рецепторами FcyRI; FcyRIIA; FcyRIIBl; FcyRIIB2; FcyRIIIA; FcyRIIIB і FcRn з низькою афінністю; і можуть бути оцінені за допомогою різних аналізів, відомих у цій області техніки. «Мертвий» або «підданий сайленсингу» Fc являє собою Fc, який був мутований для збереження активності відносно, наприклад, продовження періоду напівжиття в сироватці, але який не активує Fc-рецептор з високою афінністю, або який має зниженому афінність до Fc-рецептора. «Область Fc з нативною послідовністю» містить амінокислотну послідовність, ідентичну амінокислотній послідовності області Fc, що зустрічається в природі. Людські області Fc з нативною послідовністю включають, наприклад, область Fc людського IgG1 з нативною послідовністю (не-A- і A-алотипи); область Fc людського IgG2 з нативною послідовністю; область Fc людського IgG3 з нативною послідовністю; і область Fc людського IgG4 з нативною послідовністю, а також їх природні варіанти. «Варіант області Fc» містить амінокислотну послідовність, яка відрізняється від послідовності області Fc з нативною послідовністю в силу щонайменше однієї модифікації амінокислоти, переважно однієї або більше амінокислотних замін. Переважно варіант області Fc має щонайменше одну амінокислотну заміну в порівнянні з областю Fc нативної послідовності або областю Fc вихідного поліпептиду, наприклад, від близько однієї до близько десяти амінокислотних замін, як-от 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 амінокислотних замін і переважно від близько однієї до близько п’яти амінокислотних замін в області Fc нативної послідовності або в області Fc вихідного поліпептиду. Варіант області Fc в цьому документі переважно буде мати щонайменше близько 80% гомології з областю Fc з нативною послідовністю і/або з областю Fc вихідного поліпептиду, і найбільш переважно щонайменше близько 90% гомології з ними, більш переважно щонайменше близько 95% гомології з ним. Амінокислотна послідовність Fc IgG4 людини (UniProtKB № P01861) представлена в цьому документі як SEQ ID NO: 45. Підданий сайленсингу IgG1 описаний, наприклад, в [Boesch, AW, et al., «Highly parallel characterization of IgG Fc binding interactions». MAbs, 2014. 6(4): p. 915–27], опис якого повністю включено в цей документ за допомогою посилання. Можливі й інші варіанти Fc, включно з, але не обмежуючись, варіантом, в якому видалена область, здатна утворювати дисульфідний зв’язок, або в якому видалені певні амінокислотні залишки на N-кінці нативного Fc, або залишок метіоніну доданий до нього. Таким чином, у деяких варіантах здійснення одна або більше Fc-частин антитіла можуть містити одну або більше мутацій в шарнірній області для усунення дисульфідного зв'язку. У ще одному варіанті здійснення шарнірна область Fc може бути видалена повністю. У ще одному варіанті здійснення антитіло може містити варіант Fc. Крім того, варіант Fc може бути сконструйований для видалення або істотного зниження ефекторних функцій шляхом заміни (мутації), видалення або додавання амінокислотних залишків для здійснення зв’язування комплементу або зв’язування Fc-рецептора. Наприклад, без обмеження, делеція може відбуватися в сайті зв’язування комплементу, такому як сайт зв’язування C1q. Способи отримання таких похідних послідовностей Fc-фрагмента імуноглобуліну описані в міжнародних патентних публікаціях [№ WO 97/34631 і WO 96/32478]. Крім того, Fc-домен може бути модифікований фосфорилюванням, сульфуванням, ацилюванням, глікозилюванням, метилюванням, фарнезилюванням, ацетилюванням, амідуванням, тощо. У деяких варіантах здійснення антитіло містить варіантну послідовність домену CH3 IgG4 людини, що містить мутацію T366W, яка необов’язково може називатися в цьому документі послідовністю виступу CH3 IgG4. У деяких варіантах здійснення антитіло містить варіантну послідовність домену CH3 IgG4 людини, що містить мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V, яка необов’язково може називатися в цьому документі послідовністю западини CH3 IgG4. Описані в цьому документі мутації CH3 IgG4 можна використовувати будь-яким придатним способом, щоб помістити «виступ» на першій константній області важкого ланцюга першого мономеру в димері антитіла і «западину» в другій константній області другого важкого ланцюга другого мономера в димері антитіла, сприяючи тим самим правильному спаровуванню (гетеродимеризації) бажаної пари поліпептидних субодиниць важкого ланцюга в антитілі. У деяких варіантах здійснення антитіло містить поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, що містить варіантну область Fc IgG4 людини, що містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ). У деяких варіантах здійснення антитіло містить поліпептидну субодиницю важкого ланцюга, що містить варіантну область Fc IgG4 людини, що містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Термін «антитіло, що містить область Fc» стосується антитіла, яке містить область Fc. С-кінцевий лізин (залишок 447 відповідно до системи нумерації EU) області Fc може бути видалений, наприклад, під час очищення антитіла або шляхом конструювання рекомбінантної нуклеїнової кислоти, що кодує антитіло. Відповідно, антитіло, яке має область Fc згідно з винаходом, може включати антитіло з або без K447. Аспекти винаходу включають антитіла, що містять варіабельну область тільки важкого ланцюга, в одновалентній або двовалентній конфігурації. Використовуваний в цьому документі термін «одновалентна конфігурація», який використовується щодо домену варіабельної області тільки важкого ланцюга, означає, що присутній тільки один домен варіабельної області тільки важкого ланцюга, який має єдиний сайт зв’язування (див. Фіг. 1, панель А, права частина антитіла). Навпаки, термін «двовалентна конфігурація», який використовується щодо домену варіабельної області тільки важкого ланцюга, означає, що присутні два домени варіабельної області тільки важкого ланцюга (кожен із яких має один сайт зв’язування) і з’єднані лінкерною послідовністю (див.Фіг. 1, панелі B і C, праві плечі антитіл). Необмежувальні приклади лінкерних послідовностей додатково обговорюються в цьому документі й включають, без обмеження, послідовності GS різної довжини. Коли варіабельна область тільки важкого ланцюга має двовалентну конфігурацію, кожен із двох доменів варіабельної області тільки важкого ланцюга може мати афінність зв’язування з одним і тим самим антигеном або з різними антигенами (наприклад, з різними епітопами на одному і тому самому білку; з двома різними білками, тощо). Однак, якщо спеціально не вказано інше, варіабельна область тільки важкого ланцюга, позначена як така, що перебуває в «двовалентній конфігурації», як передбачається, містить два ідентичні домени варіабельної області тільки важкого ланцюга, з’єднані лінкерною послідовністю, при цьому кожен з двох ідентичних доменів варіабельних областей тільки важкого ланцюга, мають афінність зв’язування з одним і тим самим цільовим антигеном. Аспекти винаходу включають антитіла, які мають поліспецифічні конфігурації, які включають, без обмеження, біспецифічні, триспецифічні, тощо. Велика розмаїтість способів і конфігурацій білків відома і використовується для отримання біспецифічних моноклональних антитіл (бсмкАт), триспецифічних антитіл, тощо. Були розроблені різні способи отримання полівалентних штучних антитіл шляхом рекомбінантного злиття варіабельних доменів двох або більше антитіл. У деяких варіантах здійснення перший і другий антигензв’язувальний домен на поліпептиді з’єднані поліпептидним лінкером. Одним необмежувальним прикладом такого поліпептидного лінкера є GS-лінкер, що має амінокислотну послідовність з чотирьох залишків гліцину, за якими йде один залишок серину, і в якому послідовність повторюється n разів, де n є цілим числом від 1 до близько 10, наприклад, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 або 9. Необмежувальні приклади таких лінкерів включають GGGGS (SEQ ID NO: 70) (n=l) і GGGGSGGGGS (SEQ ID NO: 71) (n=2). Також можна використовувати інші придатні лінкери, які описані, наприклад, в [Chen et al., Adv Drug Deliv Rev. 2013 October 15; 65(10): 1357–69], опис якого повністю включено в цей документ за допомогою посилання. Термін «триланцюгова антитілоподібна молекула» або «ТСА» використовується в цьому документі для позначення антитілоподібних молекул, що містять, складаються по суті або складаються з трьох поліпептидних субодиниць, дві з яких містять, складаються по суті з або складаються з одного важкого і одного легкого ланцюга моноклонального антитіла, або функціональних антигензв’язувальних фрагментів таких ланцюгів антитіла, що містять антигензв’язувальну область і щонайменше один домен СН. Ця пара важкий ланцюг/легкий ланцюг має специфічність зв'язування відносно першого антигену. Третя поліпептидна субодиниця включає, складається по суті з або складається з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, що містить Fc-частину, яка містить домени CH2 і/або CH3, і/або CH4, за відсутності домену CH1, і один або більше антигензв’язувальних доменів (наприклад, два антигензв’язувальні домени), який зв’язує епітоп другого антигену або інший епітоп першого антигену, причому такий зв’язувальний домен отриманий з або має ідентичність послідовності з варіабельною областю важкого або легкого ланцюга антитіла. Частини такої варіабельної області можуть кодуватися сегментами гена VH і/або VL, сегментами гену D і JH, або сегментами гену JL. Варіабельні області можуть кодуватися реаранжованими сегментами генів VHDJH, VLDJH, VHJL або VLJL. У сполуці, яка зв’язує ТСА, використовується «антитіло, що містить тільки важкі ланцюги», або «антитіло, що складається тільки з важких ланцюгів», або «поліпептид, що містить тільки важкі ланцюги», які, як використовується в цьому документі, означають одноланцюгове антитіло, що містить константні області важкого ланцюга CH2 і/або CH3, і/або CH4, але без домену CH1. В одному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену, щонайменше частини шарнірної області та доменів CH2, і CH3. У ще одному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену щонайменше частини шарнірної області та домену CH2. У додатковому варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, складається з антигензв’язувального домену, щонайменше частини шарнірної області та домену CH3. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, у яких домен СН2 і/або СН3 укорочений, також включені в цей документ. У додатковому варіанті здійснення важкий ланцюг складається з антигензв’язувального домену і щонайменше одного домену CH (CH1, CH2, CH3 або CH4), але без шарнірної області. Антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, може бути в формі димеру, в якому два важкі ланцюги зв’язані дисульфідним зв’язком, інші в іншому випадку ковалентно або нековалентно зв’язані один з одним, і може необов’язково включати асиметричну поверхню взаємодії між одним або більше доменами CH, щоб полегшити правильне спаровування між поліпептидними ланцюгами. Антитіло з важких ланцюгів може належати до підкласу IgG, але сюди також включені антитіла, що належать до інших підкласів, як-от підклас IgM, IgA, IgD і IgE. У конкретному варіанті здійснення антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, належить до підтипу IgG1, IgG2, IgG3 або IgG4, зокрема підтипу IgG1 або підтипу IgG4. Необмежувальні приклади сполуки, яка зв’язує ТСА, описані, наприклад, в [WO2017/223111 і WO2018/052503], опису яких повністю включені в цей документ за допомогою посилання. Антитіло, що складається тільки з важких ланцюгів складають майже четверту частину антитіл IgG, які продукуються тваринами сімейства верблюжих, наприклад, верблюдами і ламами (Hamers-Casterman C., et al. Nature. 363, 446-448 (1993)). Ці антитіла утворені двома важкими ланцюгами, але позбавлені легких ланцюгів. Як наслідок, варіабельна ділянка зв’язування антигену називається доменом VHH, і вона являє собою найменший природний, інтактний антигензв’язувальний сайт, що має довжину всього близько 120 амінокислот [Desmyter, A., et al. J. Biol. Chem. 276, 26285- 26290 (2001)]. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, з високою специфічністю й афінністю можуть генеруватись проти різних антигенів за допомогою імунізації [van der Linden, RH, et al. Biochim. Biophys. Acta. 1431, 37-46 (1999)], і частина VHH може бути легко клонована і експресована в дріжджових грибах [Frenken, L.G.J., et al. J. Biotechnol. 78, 11-21 (2000)]. Їх рівні експресії, розчинності та стабільності значно вище, ніж у класичних фрагментів F(ab) або Fv [Ghahroudi, M. A. et al. FEBS Lett. 414, 521-526 (1997)]. Також було показано, що у акул є один VH-подібний домен в своїх антитілах, що називається VNAR. [Nuttall et al. Eur. J. Biochem. 270, 3543-3554 (2003); Nuttall et al. Function and Bioinformatics 55, 187-197 (2004); Dooley et al., Molecular Immunology 40, 25-33 (2003)]. Термін «CD3» стосується білкового мультисубодиничного комплексу CD3 людини. Мультисубодиничний комплекс білка CD3 складається з 6 різних поліпептидних ланцюгів. Вони включають ланцюг CD3y (SwissProt P09693), ланцюг CD35 (SwissProtP04234), два ланцюги CD3a (SwissProt P07766), і один ланцюг гомодимера CD3 (SwissProt 20963), і який асоційований з альфа- і бета-ланцюгами Т-клітинного рецептора. Термін «CD3» включає будь-який варіант CD3, ізоформу та гомолог в інших видах, які експресуються природним чином у клітинах (включаючи Т-клітини) або може бути експресований на клітинах трансфікованих генами або кДНК, яка кодує зазначені пептиди, якщо не зазначено інше. «Антитіло до BCMA x CD3» являє собою поліспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, як-от біспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, яке містить дві різні антигензв'язувальні області, одна з яких специфічно зв’язується з антигеном BCMA, а інша специфічно зв'язується з антигеном CD3. «Антитіло до PSMA x CD3» являє собою поліспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, як-от біспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, яке містить дві різні антигензв’язувальні області, одна з яких специфічно зв'язується з антигеном PSMA, а інша специфічно зв'язується з антигеном CD3. «Антитіло до CD19 x CD3» являє собою поліспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, як-от біспецифічне антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги, яке містить дві різні антигензв’язувальні області, одна з яких специфічно зв’язується з антигеном CD19, а інша специфічно зв'язується з антигеном CD3. Використовуваний у цьому документі термін «BCMA» стосується антигену дозрівання B-клітин людини, також відомого як BCMA, CD269 і TNFRSF17 (UniProt Q02223), який є членом суперсімейства рецепторів некрозу пухлин, переважно експресованих у диференційованих плазматичних клітинах. Позаклітинний домен ВСМА складається, згідно з UniProt, з амінокислот 1–54 (або 5–51). Терміни «антитіло до BCMA, яке містить тільки важкі ланцюги» і «антитіло проти BCMA, яке містить тільки важкі ланцюги» використовуються в цьому документі для позначення антитіла, яке містить тільки важкі ланцюги, як визначено вище, яке імуноспецифічно зв’язується з ВСМА. Використовуваний в цьому документі термін «PSMA» стосується трансмембранного білку типу II, який має активність N-ацетильованої альфа-зв’язаної кислої дипептидази, фолатгідролази і дипептидилпептидази. Термін «PSMA» включає білок PSMA людини і будь-якого відмінного від людини виду тварин і, зокрема, включає PSMA людини, а також PSMA відмінних від людини ссавців. Використовуваний в цьому документі термін «PSMA людини» включає будь-які варіанти, ізоформи і видові гомологи PSMA людини (UniProt Q04609), незалежно від його джерела або способу отримання. Таким чином, «PSMA людини» включає PSMA людини, природно експресований клітинами, і PSMA, експресований на клітинах, трансфікованих геном PSMA людини. Терміни «антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, до PSMA», «антитіло, що складається тільки з важких ланцюгів, до PSMA», «анти-PSMA антитіло, що містить тільки важкі ланцюги» і «антитіло до PSMA, що складається тільки з важких ланцюгів» використовуються в цьому документі як взаємозамінні для позначення антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, як визначено вище, для імуноспецифічного зв’язування з PSMA, включно з PSMA людини, як визначено вище. Визначення включає, без обмеження, людські антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які продукуються трансгенними тваринами, як-от трансгенні щури або трансгенні миші, які експресують імуноглобулін людини, включно з UniRat™, які продукують людські антитіла UniAb™ до PSMA, як визначено вище. Терміни «CD19» та «кластер диференціювання 19» у контексті цього документа стосуються молекули, що експресується у всіх фазах розвитку В-клітин до термінального диференціювання в плазматичні клітини. Термін «CD19» включає білок CD19 людини та будь-якого виду відмінної від людини тварини і, зокрема, включає CD19 людини, а також CD19 відмінних від людини ссавців. Використовуваний в цьому документі термін «CD19 людини» включає будь-які варіанти, ізоформи і видові гомологи CD19 людини (UniProt P15391), незалежно від його джерела або способу отримання. Таким чином, «CD19 людини» включає CD19 людини, природно експресований клітинами, і CD19, експресований на клітинах, трансфікованих геном CD19 людини. Терміни «антитіло до CD19, що містить тільки важкі ланцюги», «антитіло до CD19, що складається тільки з важких ланцюгів», «анти-CD19 антитіло, що містить тільки важкі ланцюги» і «антитіло до CD19, що складається тільки з важких ланцюгів» використовуються в цьому документі як взаємозамінні для позначення антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, як визначено вище, для імуноспецифічного зв’язування з CD19, включно з CD19 людини, як визначено вище. Визначення включає, без обмеження, людські антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які продукуються трансгенними тваринами, як-от трансгенні щури або трансгенні миші, які експресують імуноглобулін людини, включно з UniRat™, які продукують людські антитіла до CD19 UniAb™, як визначено вище. «Відсоток (%) ідентичності амінокислотних послідовностей» відносно еталонної поліпептидної послідовності визначається як відсоткова частка амінокислотних залишків у кандидатній послідовності, які є ідентичними з амінокислотними залишками в еталонній поліпептидній послідовності, після вирівнювання послідовностей і внесення, у разі потреби, гепів для досягнення максимальної ідентичності послідовностей, але без урахування будь-яких консервативних замін як частини ідентичності послідовностей. Вирівнювання з метою визначення відсотка ідентичності амінокислотних послідовностей може здійснюватися різними способами, які відомі спеціалістам у цій області техніки, наприклад, із використанням загальнодоступних комп’ютерних програм, як-от програмні забезпечення BLAST, BLAST-2, ALIGN або Megalign (DNASTAR). Фахівці в цій галузі техніки можуть визначити відповідні параметри для вирівнювання послідовностей, зокрема будь-які алгоритми, необхідні для досягнення максимального вирівнювання по всій довжині порівнюваних послідовностей. Однак для цілей цього винаходу значення % ідентичності амінокислотних послідовностей генеруються з використанням комп’ютерної програми порівняння послідовностей ALIGN-2. «Виділеним» антитілом є таке, яке було ідентифіковано та відокремлено і/або вилучено з компонента його природного середовища. Забруднюючий компонент природного оточення являє собою речовини, які впливають на діагностичне або терапевтичне застосування антитіла, і можуть включати ферменти, гормони та інші білкові або небілкові розчинені речовини. У переважних варіантах здійснення антитіло буде очищено (1) до більше 95% за масою антитіла, як визначено методом Лоурі, і найбільш переважно більше 99% за масою (2) до ступеня, достатнього для отримання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності, використовуючи секвенатор із обертальною склянкою, або (3) до гомогенності шляхом ДСН-ПААГ-електрофорезу в відновлювальних або невідновлюваних умовах із використанням барвника Кумасі синього або, більш переважно, барвника на основі срібла. Виділене антитіло включає антитіло in situ в рекомбінантних клітинах, оскільки щонайменше один компонент природного середовища антитіла буде відсутнім. Зазвичай, однак, виділене антитіло буде отримано за допомогою щонайменше одного етапу очищення. Антитіла за цим винаходом включають поліспецифічні антитіла. Поліспецифічні антитіла мають більше ніж одну специфічність зв’язування. Термін «поліспецифічний», зокрема, включає «біспецифічний» і «триспецифічний», а також афінність незалежного специфічного зв’язування вищого порядку, таку як поліепітопна специфічність вищого порядку, а також тетравалентні антитіла і фрагменти антитіл. Терміни «поліспецифічне антитіло», «поліспецифічне антитіло, що містить тільки важкі ланцюги», «поліспецифічне антитіло, що складається тільки з важких ланцюгів» і «поліспецифічне антитіло UniAb™» використовуються в цьому документі в найширшому сенсі й охоплюють всі антитіла з більше ніж однією специфічністю зв’язування. Поліспецифічні антитіла за цим винаходом конкретно включають антитіла, які імуноспецифічно зв'язуються з двома або більше епітопами, що не перекриваються, на білку BCMA, білку PSMA або білку CD19, як-от білок BCMA людини, білок PSMA людини або білок CD 19 людини (т.е. двовалентний або біпаратопний). Поліспецифічні антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, за цим винаходом також конкретно включають антитіла, що імуноспецифічно зв’язуються з епітопом на білку BCMA, білку PSMA або білку CD19, як-от білок BCMA людини, білок PSMA людини або білок CD19 людини, і з епітопом на іншому білку, як-от, наприклад, білок CD3, як-от білок CD3 людини (тобто двовалентний і біпаратопний). Поліспецифічні антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, за цим винаходом також конкретно включають антитіла, що імуноспецифічно зв’язуються з двома або більше епітопами, що не перекриваються або частково перекриваються, на білку BCMA, білку PSMA, або білку CD19, як-от білок BCMA людини, білок PSMA людини або білок CD19 людини, і з епітопом на іншому білку, як-от, наприклад, білок CD3, як-от білок CD3 людини (тобто тривалентний і біпаратопний). «Епітоп» являє собою ділянку на поверхні молекули антигену, з яким зв’язується одна молекула антитіла. Зазвичай антиген має кілька або багато різних епітопів і вступає в реакцію з багатьма різними антитілами. Термін, зокрема, включає лінійні епітопи і конформаційні епітопи. «Епітопне картування» являє собою процес ідентифікації сайтів зв’язування або епітопів антитіл на їх цільових антигенах. Епітопи антитіл можуть бути лінійними або конформаційними епітопами. Лінійні епітопи утворені безперервною послідовністю амінокислот у білку. Конформаційні епітопи утворюються з амінокислот, які є переривчастими в послідовності білка, але які об’єднуються при згортанні білка в його тримірну структуру. Термін «поліепітопна специфічність» стосується здатності специфічно зв’язуватися з двома або більше різними епітопами на одній або різних мішенях. Як зазначено вище, цей винахід конкретно включає антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, з поліепітопною специфічністю, тобто. антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які зв’язуються з одним або більше епітопами, що не перекриваються, на білку BCMA, білку PSMA або білку CD19, як-от білок BCMA людини, білок PSMA людини або білок CD19 людини; і антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, які зв'язуються з одним або більше епітопами на білку BCMA, білку PSMA або білку CD19 і з епітопом на іншому білку, як-от, наприклад, білок CD3. Термін «епітоп(-и), що не перекриваються» або «неконкурентний епітоп(-и)» антигену визначається в цьому документі як такий, що означає епітоп(-и), які розпізнаються одним членом пари антигенспецифічних антитіл, але не іншим членом. Пари антитіл або антигензв’язувальні області, націлені на один і той самий антиген на поліспецифічному антитілі, які розпізнають епітопи, що не перекриваються, не конкурують за зв’язування з цим антигеном і здатні одночасно зв’язувати цей антиген. Антитіло зв’язує «по суті той самий епітоп», що й еталонне антитіло, коли два антитіла розпізнають ідентичні або епітопи, що стерично перекриваються. Найбільш широко використовуваними і швидкими способами для визначення того, чи зв’язуються два епітопи з ідентичними епітопами або епітопами, що стерично перекриваються, є аналізи конкурентного зв’язування, які можуть бути налаштовані в усій кількості різних форматів із використанням або міченого антигену, або міченого антитіла. Зазвичай антиген іммобілізують в 96-лунковому планшеті, і здатність немічених антитіл блокувати зв’язування мічених антитіл вимірюють з використанням радіоактивних або ферментних міток. Термін «валентний», в контексті цього документа, стосується зазначеної кількості сайтів зв’язування в молекулі антитіла. «Одновалентне» антитіло має один сайт зв’язування. Таким чином, одновалентне антитіло також є моноспецифічним. «Полівалентне» антитіло має два або більше сайтів зв’язування. Таким чином, терміни «двовалентний», «тривалентний» і «чотиривалентний» стосуються наявності двох сайтів зв’язування, трьох сайтів зв’язування і чотирьох сайтів зв’язування, відповідно. Таким чином, біспецифічне антитіло за цим винаходом є щонайменше двовалентним і може бути двовалентним, чотиривалентним або іншим чином багатовалентним. Двовалентне антитіло відповідно до варіантів здійснення винаходу може мати два сайти зв’язування з одним і тим самим епітопом (тобто двовалентне, монопаратопне) або з двома різними епітопами (тобто двовалентне, біпаратопне). Відома велика різноманітність способів і конфігурацій білка і використовується для отримання біспецифічних моноклональних антитіл (бсмкАт), триспецифічних антитіл тощо. Термін «триланцюгова антитілоподібна молекула» або «ТСА» використовується в цьому документі для позначення антитілоподібних молекул, що включають, складаються по суті або складаються з трьох поліпептидних субодиниць, дві з яких містять, складаються по суті з або складаються з одного важкого ланцюга і одного легкого ланцюга моноклонального антитіла, або функціональних антигензв’язувальних фрагментів таких ланцюгів антитіла, що містять антигензв’язувальну область і щонайменше один домен СН. Ця пара важкий ланцюг/легкий ланцюг має специфічність зв'язування відносно першого антигену. Третя поліпептидна субодиниця містить, складається по суті або складається з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, що містить Fc-частину, що містить домени СН2 і/або СН3, і/або СН4, за відсутності домену СН1, і антигензв’язувальний домен, який зв’язує епітоп другого антигену або інший епітоп першого антигену, причому такий зв’язувальний домен походить з або має ідентичність послідовності з варіабельною областю важкого або легкого ланцюга антитіла. Частини такої варіабельної області можуть кодуватися сегментами гена VH і/АБО VL, сегментами гену D і JH, або сегментами ГЕНУ JL. Варіабельні області можуть кодуватися реаранжованими сегментами генів VHDJH, VLDJH, VHJL або VLJL. У білку TCA використовується антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, як визначено вище. Термін «химерний антигенний рецептор» або «CAR» використовується в цьому описі в найширшому сенсі для позначення сконструйованого рецептора, який прищеплює бажану специфічність зв’язування (наприклад, антигензв’язувальну область моноклонального антитіла або іншого ліганда) до трансмембранного і внутрішньоклітинного сигнального домену. Зазвичай рецептор використовується для щеплення специфічності моноклонального антитіла на Т-клітину для створення химерних антигенних рецепторів (CAR). [J Natl Cancer Inst, 2015; 108(7):dvj439; і Jackson et al., Nature Reviews Clinical Oncology, 2016; 13:370-383]. CAR-T-клітини являють собою Т-клітини, які були генетично модифіковані для продукції штучного Т-клітинного рецептора для застосування в імунотерапії. В одному варіанті здійснення «CAR-T-клітина» означає терапевтичну Т-клітину, що експресує трансген, який кодує один або більше химерних антигенних рецепторів, що складаються мінімально з позаклітинного домену, трансмембранного домену і щонайменше одного цитозольного домену. Термін «людське антитіло» використовується в цьому документі для включення антитіл, що мають варіабельні і константні області, отримані з послідовностей імуноглобулінів зародкової лінії людини. Людські антитіла за цим документом можуть включати амінокислотні залишки, які не кодуються послідовностями імуноглобуліну зародкової лінії людини, наприклад, мутації, введені за допомогою випадкового або сайт-специфічного мутагенезу in vitro або за допомогою соматичної мутації in vivo. Термін «людське антитіло», зокрема, включає антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які мають послідовності варіабельної області важкого ланцюга людини, які продукуються трансгенними тваринами, як-от трансгенні щури або миші, зокрема UniAbTM, які продукуються UniRats™, як визначено вище. Під «химерним антитілом» або «химерним імуноглобуліном» мається на увазі молекула імуноглобуліну, що містить амінокислотні послідовності щонайменше з двох різних локусів Ig, наприклад, трансгенне антитіло, що містить частину, кодовану локусом Ig людини, і частину, кодовану локусом Ig щура. Химерні антитіла включають трансгенні антитіла з нелюдськими областями Fc або штучними областями Fc, і людські ідіотипи. Такі імуноглобуліни можуть бути виділені з тварин згідно з цим винаходом, які були сконструйовані для отримання таких химерних антитіл. Використовуваний в цьому документі термін «ефекторна клітина» стосується імунної клітини, яка бере участь в ефекторній фазі імунної відповіді, на відміну від когнітивної та активаційної фаз імунної відповіді. Деякі ефекторні клітини експресують специфічні Fc-рецептори і виконують специфічні імунні функції. У деяких варіантах здійснення ефекторна клітина, як-от природна клітина-кілер, здатна індукувати антитілозалежну клітинну цитотоксичність (АЗКЦ). Наприклад, моноцити і макрофаги, які експресують FcR, беруть участь в специфічному знищенні клітин-мішеней і презентації антигенів іншим компонентам імунної системи або зв’язуванні з клітинами, які презентують антигени. У деяких варіантах здійснення ефекторна клітина може фагоцитувати антиген-мішень або клітину-мішень. «Ефекторні клітини людини» являють собою лейкоцити, які експресують рецептори, як-от Т-клітинні рецептори або FcR, і виконують ефекторні функції. Переважно, такі клітини експресують щонайменше FcγRIII і здійснюють ефекторну функцію АЗКЦ. Приклади лейкоцитів людини, які опосередковують АЗКЦ, включають природні клітини-кілери (NK), моноцити, цитотоксичні Т-клітини і нейтрофіли; причому NK-клітини є переважними. Ефекторні клітини можуть бути виділені з нативного джерела, наприклад, із крові або PBMC, як описано в цьому документі. Термін «імунна клітина» використовується в цьому документі в найширшому сенсі, включно з, але не обмежуючись, клітинами мієлоїдного або лімфоїдного походження, наприклад, лімфоцитами (як-от В-клітини і Т-клітини, включно з цитолітичними Т-клітинами (CTL)), клітинами кілерами, природними клітинами-кілерами (NK), макрофагами, моноцитами, еозинофілами, поліморфноядерними клітинами, як-от нейтрофіли, гранулоцити, тучні клітини і базофіли. «Ефекторні функції» антитіла стосуються такої біологічної активності, яка стосується області Fc (області Fc з нативною послідовністю або області Fc з варіантною амінокислотною послідовністю) антитіла. Приклади ефекторних функцій антитіла включають зв’язування Clq; комплемент-залежну цитотоксичність (КЗЦ); зв’язування з Fc-рецептор; антитілозалежну клітинно-опосередковану цитотоксичність (АЗКЦ); фагоцитоз; зниження експресії рецепторів поверхні клітини, (наприклад, B-клітинний рецептор, BCR), тощо. «Антитілозалежна клітинно-опосередкована цитотоксичність» і «АЗКЦ» відповідають опосередкованій клітинами реакції, в якій неспецифічні цитотоксичні клітини, які експресують Fc-рецептори (FcR) (наприклад, природні клітини-кілери (NK), нейтрофіли і макрофаги), розпізнають зв’язане антитіло на цільовій клітині й, таким чином, призводять до лізису клітини-мішені. Первинні клітини, що опосередковують АЗКЦ, природні клітини-кілери, експресують тільки FcγRIII, тоді як моноцити експресують FcγRI, FcγRII та FcγRIII. дані з експресії FcR на гемопоетичних клітинах узагальнені в таблиці 3 на сторінці 464 публікації Ravetch and Kinet, Annu. Rev. Immunol 9:457-92 (1991). Для оцінки активності АЗКЦ молекули, що становить інтерес, може бути проведений аналіз АЗКЦ in vitro, описаний в [патенті США № 5500362 або 5821337]. Ефекторні клітини, придатні для такого аналізу, включають мононуклеарні клітини периферичної крові (PBMC) і природні клітини-кілери (NK). В якості альтернативи або доповнення АЗКЦ-активність молекули, яка становить інтерес, можна оцінити in vivo, наприклад, на тваринній моделі, наприклад, згідно з описом у публікації [Clynes et al. PNAS (USA) 95:652-656 (1998)]. «Комплементзалежна цитотоксичність» або «КЗЦ» стосується здатності молекули лізувати мішень в присутності комплементу. Шлях активації комплементу ініціюється зв’язуванням першого компоненту системи комплементу (C1q) з молекулою (наприклад, антитілом), що утворює комплекс із розпізнаваним антигеном. Для оцінки активації комплементу може бути виконаний аналіз КЗЦ, наприклад, як [описано в Gazzano-Santoro et al., J. Immunol. Methods 202:163 (1996)]. Термін «афінність зв’язування» стосується сили сумарних загальних нековалентних взаємодій між одиночним сайтом зв'язування молекули (наприклад, антитіла) та її партнера зі зв'язування (наприклад, антигену). Якщо не вказано інше, використовуваний у цьому документі термін «афінність зв’язування» стосується дійсної афінності зв’язування, яка відображає взаємодію в співвідношенні 1:1 між членами зв’язувальної пари (наприклад, антитілом і антигеном). Афінність молекули X до її партнеру Y в цілому можна виразити константою дисоціації (Kd). Афінність може бути виміряна звичайними методами, відомими в цій галузі техніки. Низькоафінні антитіла зазвичай зв’язують антиген повільно і схильні легко дисоціювати, тоді як високоафінні антитіла зазвичай зв’язують антиген швидше і мають тенденцію залишатися зв’язаними. Використовуваний в цьому документі термін «Kd» або «значення Kd» стосується константи дисоціації, визначеної методом біошарової інтерферометрії з використанням приладу Octet QK384 [Fortebio Inc., Menlo Park, штат Каліфорнія] в кінетичному режимі. Наприклад, сенсори до мишачих Fc завантажують зі злитим із мишачим Fc антигеном, й потім занурюють в лунки, що містять антитіла, для вимірювання залежних від концентрації швидкостей асоціації (kon). Швидкості дисоціації антитіл (koff) вимірюють на останній стадії, коли сенсори занурюють в лунки, які містять тільки буфер. Kd являє собою співвідношення koff/kon. [Детальніше див. Concepcion, J, et al., Comb Chem High Throughput Screen, 12(8), 791-800, 2009]. Терміни «лікування», «лікувати» тощо використовуються в цьому документі для позначення досягнення бажаного фармакологічного і/або фізіологічного ефекту. Ефект може бути профілактичним з точки зору повного або часткового запобігання захворювання або його симптомів та/або може бути терапевтичним з точки зору часткового або повного лікування захворювання та/або несприятливого явища, пов’язаного з цим захворюванням. У контексті цього документу термін «лікування» охоплює будь-яке лікування захворювання у ссавців, і включає: (а) запобігання появі захворювання у суб'єкта, який може бути схильний до захворювання, але у якого це захворювання ще не діагностували; (b) інгібування захворювання, тобто припинення його розвитку; або (c) полегшення захворювання, тобто регресію захворювання. Терапевтичний агент може бути введений до, під час або після початку захворювання або травми. Лікування захворювання, що триває, при якому лікування стабілізує або зменшує небажані клінічні симптоми пацієнта, представляють особливий інтерес. Таке лікування бажано проводити до повної втрати функції в уражених тканинах. Терапія у суб’єкта може бути проведена під час симптоматичної стадії захворювання, і в деяких випадках після симптоматичної стадії захворювання. Термін «терапевтично ефективна кількість» означає кількість активного агента, необхідну для додання терапевтичного ефекту у суб'єкта. Наприклад, «терапевтично ефективна кількість» являє собою кількість, яка викликає, послаблює або іншим чином викликає поліпшення патологічних симптомів, прогресування захворювання або фізіологічних станів, пов’язаних із захворюванням, або яке підвищує стійкість до порушення. Використовуваний в цьому документі термін «рак передміхурової залози» стосується злоякісної пухлини залозистого походження в передміхуровій залозі. Термін «характеризується експресією PSMA» в широкому сенсі стосується будь-якого захворювання або порушення, при якому експресія PSMA зв’язана або залучена в один або більше патологічних процесів, які характерні для цього захворювання або порушення. Такі порушення включають, але не обмежуються ними, рак передміхурової залози. Терміни «В-клітинні новоутворення» або «зрілі В-клітинні новоутворення» в контексті цього винаходу включають, але не обмежуються ними, всі лімфолейкози і лімфоми, хронічний лімфолейкоз, гострий лімфобластний лейкоз, пролімфоцитарний лейкоз, лімфобластний лейкоз із В-клітин-попередників, лейкоз волоскових клітин, дрібноклітинну лімфоцитарну лімфому, В-клітинну пролімфоцитарну лімфому, В-клітинний хронічний лімфоцитарний лейкоз, лімфому з мантійних клітин, лімфому Беркітта, фолікулярну лімфому, дифузну великоклітинну В-клітинну лімфому (ДВКЛ), множинну мієлому, лімфоплазмацитарну лімфому, лімфому маргінальної зони селезінки, плазмоклітинне новоутворення, наприклад, плазмоклітинну мієлому, плазмоцитому, хворобу відкладення моноклональних імуноглобулінів, хворобу важких ланцюгів, MALT-лімфому, вузлову B-клітинну лімфому з клітин краєвої зони, внутрішньосудинну великоклітинну В-клітинну лімфому, первинну випотну лімфому, лімфоматоїдний гранулематоз, неходжкінську лімфому, лімфому Ходжкіна, волосатоклітинний лейкоз, первинну випотну лімфому та СНІД-асоційовану неходжкінську лімфому. Термін «характеризується експресією CD19» в широкому сенсі стосується будь-якого захворювання або порушення, при якому експресія CD19 зв’язана або залучена в один або більше патологічних процесів, які характерні для цього захворювання або порушення. Такі порушення включають, але не обмежуються ними, В-клітинні новоутворення. Термін «характеризується експресією BCMA» в широкому сенсі стосується будь-якого захворювання або порушення, при якому експресія BCMA зв’язана або залучена в один або більше патологічних процесів, які характерні для цього захворювання або порушення. Такі порушення включають, але не обмежуються ними, В-клітинні новоутворення. Терміни «суб’єкт», « індивід» і «пацієнт» використовуються в цьому документі як взаємозамінні для позначення ссавця, якого оцінюють щодо лікування і/або який піддається лікуванню. В одному варіанті здійснення ссавець є людиною. Терміни «суб’єкт», «індивід» і «пацієнт» охоплюють, без обмеження, індивідів, які мають злоякісне новоутворення, індивідів з автоімунними захворюваннями, патогенними інфекціями тощо. Суб’єктами можуть бути люди, але також можуть бути й інші ссавці, зокрема ті ссавці, які можуть бути використані в якості лабораторних моделей захворювань людини, наприклад, миша, щур тощо. Термін «фармацевтична композиція» стосується препарату, який перебуває в такій формі, щоб забезпечити біологічну активність активного інгредієнта, щоб бути ефективною, і яка не містить будь-яких додаткових компонентів, які є неприйнятно токсичними для суб'єкта, якому буде вводитися композиція. Такі композиції є стерильними. «Фармацевтично прийнятні ексципієнти» (носії, ад’юванти) є такими, які резонно можуть вводитися суб’єкту-ссавцю і забезпечувати ефективну дозу використовуваного активного інгредієнта. «Стерильна» композиція є асептичною або вільною від, або практично не містить будь-яких живих мікроорганізмів та їхніх спор. «Заморожена» композиція є композицією при температурі нижче 0 °C. «Стабільна» композиція являє собою композицію, в якій білок по суті зберігає свою фізичну стабільність, і/або хімічну стабільність, і/або біологічну активність при зберіганні. Переважно, композиція практично повністю зберігає свою фізичну або хімічну стабільність, а також свою біологічну активність. Період зберігання загалом обраний на основі терміну придатності композиції. Різноманітні техніки для вимірювання стабільності білка відомі в цій області техніки і розглянуті, наприклад, в [Peptide and Protein Drug Delivery, 247-301. Vincent Lee Ed., Marcel Dekker, Inc., New York, N.Y., Pubs. (1991) і Jones. A. Adv. Drug Delivery Rev. 10: 29-90) (1993)], наприклад. Стабільність може бути виміряна при вибраній температурі для вибраного періоду часу. Стабільність може бути оцінена якісно та/або кількісно різними способами, включно з оцінкою утворення агрегатів (наприклад, з використанням ексклюзійної хроматографії, шляхом вимірювання каламутності та/або шляхом візуального контролю); шляхом оцінки гетерогенності заряду за допомогою катіонообмінної хроматографії, ізоелектричного фокусування зображення (icIEF) або електрофорезу в капілярній зоні; аналіз N-кінцевої або C-кінцевої послідовності; мас-спектрометричний аналіз; аналіз методом електрофорезу в поліакриламідному гелі з додецилсульфатом натрію для порівняння відновленого та інтактного антитіла; аналіз пептидної карти (наприклад, триптичний або LYS-C); оцінку біологічної активності або антигензв’язувальної функції антитіла; тощо. Нестабільність може включати в себе одне або більше з такого: агрегація, дезамідування (наприклад, дезамідування Asn), окиснення (наприклад, окиснення Met), ізомеризація (наприклад, ізомеризація Asp), відсікання/гідроліз/фрагментація (наприклад, фрагментація шарнірної області), утворення сукциніміду, неспарений цистеїн(-и), подовження N-кінця, процесингу C-кінця, відмінності глікозилювання, тощо. II. Детальний опис Антитіла до BCMA Цей винахід стосується декількох сімейств близькоспоріднених антитіл, які зв’язуються з BCMA людини. Варіабельні області антитіл цих сімейств описані в публікаціях [патентів США №№ US20190352412, US20200157232 та US20200048348, а також у публікаціях РСТ №№ WO2018237037 і WO2019006072], описи яких повністю включені в цей документ шляхом посилання. Необмежувальний вибір репрезентативних послідовностей варіабельних доменів важкого ланцюга антитіла до BCMA представлений нижче в таблиці 1. Таблиця 1: Амінокислотні послідовності варіабельного домену антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, до BCMAІдентифікаційний номер клонуSEQ_aa_FRl_FR4SEQ ID NO: 308635EVQLLESGGGLVQAGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYHCAKQGENDGPFDYRGQGTLVTVSS92 308636EVQVLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQPPGKGMEWVSGIRGSDGSTFYADSVKG RFTISRDNATNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGGNDGPFDYRGQGTLVTVSS87 308806EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTISSYGMSWVRQAPGKGVEWVSG IRGSDGTTYYADSVKGRFTISRDSSRNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGGNDGPFDHRGQGTLVTVSS88 308837EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNATNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGGNDGPFDYRGQGTLVTVSS89 308902EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGENDGPFDHRGQGTLVTVSS90 308912EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQPPGKGMEWVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNAKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGGNDGPFDYRGQGTLVTVSS91 Послідовність антитіла до BCMA може бути вибрана з представлених у цьому документі для розробки і терапевтичних цілей або іншого застосування, включно з, але не обмежуючись, використанням в якості поліспецифічного, наприклад, біспецифічного антитіла. У деяких варіантах здійснення запропоновані біспецифічні або поліспецифічні антитіла, які можуть мати будь-яку з конфігурацій, обговорюваних у цьому документі, включно з, але не обмежуючись, TCA. Біспецифічні антитіла містять щонайменше варіабельну область важкого ланцюга антитіла, специфічного для білка, відмінного від ВСМА. Коли білок за винаходом являє собою біспецифічне антитіло, одна зв'язувальна частина є специфічною для BCMA людини, в той час як інша частина може бути специфічною для клітин-мішеней, пухлиноасоційованих антигенів, антигенів-мішеней, наприклад, інтегринів тощо, антигенів патогенів, білків контрольних точок тощо. Клітини-мішені конкретно включають в себе ракові клітини, як-от гематологічні пухлини, наприклад, В-клітинні пухлини, як описано вище. В обсяг винаходу входять різні формати біспецифічних антитіл, включно з, але без обмеження, одноланцюговими поліпептидами, дволанцюговими поліпептидами, триланцюговими поліпептидами, чотириланцюговими поліпептидами та кратними ним поліпептидами. У цьому документі біспецифічні антитіла включають біспецифічні антитіла до Т-клітин, які зв'язуються з ВСМА, який вибірково експресується на плазматичних клітинах (РС) і множинній мієломі (ММ), а також із CD3 (антитіла до ВСМА x CD3). Такі антитіла індукують сильне опосередковане Т-клітинами знищення клітин, що несуть BCMA, і можуть бути використані для лікування пухлин, зокрема гемобластозів, як-от В-клітинні пухлини, як обговорюється далі в цьому документі. У переважному варіанті здійснення біспецифічне антитіло являє собою TCA, яка містить: домен VH до CD3, який спарений з варіабельним доменом легкого ланцюга (VL), де домен VH і домен VL разом мають афінність зв'язування з CD3; варіабельний домен важкого ланцюга антитіла, що складається тільки з важких ланцюгів, яке має афінність зв'язування з BCMA, в одновалентній або двовалентній конфігурації; і варіант домену Fc IgG4 людини, який містить першу послідовність константної області важкого ланцюга, яка містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ), і другу послідовність константної області важкого ланцюга, який містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Цей варіант або модифікований домен Fc IgG4 запобігає небажаному обміну Fab, знижує ефекторну функцію антитіла, а також сприяє гетеродимеризації поліпептидних субодиниць важкого ланцюга з утворенням біспецифічного антитіла. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить важкий ланцюг до CD3, що містить i) SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 58, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 59, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить важкий ланцюг до CD3, що містить i) SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 58, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 56, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 59, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 58. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 59. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 58, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 56, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 59, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить важкий ланцюг до CD3, що містить i) SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне антитіло, яке містить моноклональне антитіло IgG4 людини, яке містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 76, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічне моноклональне антитіло IgG4 людини, що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 77, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу (TCA), яка містить важкий ланцюг до CD3, що містить i) SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 76, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), яка містить i) важкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 75, ii) легкий ланцюг до CD3, що містить SEQ ID NO: 49; і iii) важкий ланцюг BCMA, що містить SEQ ID NO: 77, при цьому біспецифічне антитіло не містить легкий ланцюг до BCMA. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 76. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 77. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 76, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення цей винахід включає біспецифічну триланцюгову антитілоподібну молекулу на основі моноклонального IgG4 людини (TCA), що містить (i) перше зв'язувальне плече, яке зв'язується з CD3 людини, і (ii) друге зв'язувальне плече, яке зв'язується з BCMA людини, причому зазначене перше зв'язувальне плече містить перший важкий ланцюг і легкий ланцюг, і зазначене друге зв'язувальне плече містить двовалентний другий важкий ланцюг, при цьому зазначений перший важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 75, зазначений легкий ланцюг включає амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 49, і зазначений двовалентний другий важкий ланцюг містить амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 77, і при цьому зазначене друге зв’язувальне плече не містить легкий ланцюг. Антитіла до CD 19 Цей винахід стосується сімейства близькоспоріднених антитіл, які зв’язуються з CD19 людини. Варіабельні області антитіл цього сімейства описані у публікації [PCT № WO2020018922], опис якої повністю включено до цього документу за допомогою посилання. Послідовність антитіла до CD19 може бути вибрана з представлених у цьому документі для розробки і терапевтичних цілей або іншого застосування, включно з, але не обмежуючись, використанням в якості поліспецифічного, наприклад, біспецифічного антитіла. У деяких варіантах здійснення запропоновані біспецифічні або поліспецифічні антитіла, які можуть мати будь-яку з конфігурацій, обговорюваних у цьому документі, включно з, але не обмежуючись, TCA. Біспецифічні антитіла містять щонайменше варіабельну область важкого ланцюга антитіла, специфічного для білка, відмінного від CD 19. Коли білок за винаходом являє собою біспецифічне антитіло, одна зв'язувальна частина є специфічною для CD19 людини, в той час як інша частина може бути специфічною для клітин-мішеней, пухлиноасоційованих антигенів, антигенів-мішеней, наприклад, інтегринів ітощо, антигенів патогенів, білків контрольних точок тощо. Клітини-мішені конкретно включають в себе ракові клітини, як-от гематологічні пухлини, наприклад, В-клітинні пухлини, як описано вище. В обсяг винаходу входять різні формати біспецифічних антитіл, включно з, але без обмеження, одноланцюговими поліпептидами, дволанцюговими поліпептидами, триланцюговими поліпептидами, чотириланцюговими поліпептидами та кратними ним поліпептидами. Біспецифічні антитіла в цьому документі, зокрема, включають біспецифічні антитіла до Т-клітин, що зв'язуються з CD19, який селективно експресуються на зрілих клітинах, і CD3 (антитіла до CD19 x CD3). Такі антитіла індукують сильне опосередковане Т-клітинами знищення клітин, що експресують CD19, і їх можна використати для лікування пухлин, зокрема, гематологічних пухлин, як-от В-клітинні пухлини, як обговорюється далі в цьому документі. У переважному варіанті здійснення біспецифічне антитіло являє собою TCA, яка містить: домен VH до CD3, який спарений з варіабельним доменом легкого ланцюга (VL), де домен VH і домен VL разом мають афінність зв'язування з CD3; варіабельний домен важкого ланцюга антитіла, що складається тільки з важких ланцюгів, яке має афінність зв'язування з CD19, в одновалентній або двовалентній конфігурації; і варіант домену Fc IgG4 людини, який містить першу послідовність константної області важкого ланцюга, що містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ), і другу послідовність константної області важкого ланцюга, яка містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Цей варіант або модифікований домен Fc IgG4 запобігає небажаному обміну Fab, знижує ефекторну функцію антитіла, а також сприяє гетеродимеризації поліпептидних субодиниць важкого ланцюга з утворенням біспецифічного антитіла. Антитіла до PSMA Цей винахід стосується сімейства близькоспоріднених антитіл, які зв’язуються з PSMA людини. Прикладами антитіл цього сімейства є представлені послідовності варіабельної області важкого ланцюга (VH) SEQ ID NO: 24-54, наведені у таблиці 2. Сімейства антитіл забезпечують низку переваг, які сприяють застосуванню їх в якості клінічного(-их) терапевтичного(-их) агента(-ів). Антитіла включають членів з діапазоном афінностей зв’язування, що дозволяють вибирати конкретну послідовність з бажаною афінністю зв’язування. Таблиця 2 Амінокислотні послідовності варіабельного домену антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, до PSMA Ідентифікаційний номер клонуSEQ_aa_FRl_FR4SEQ ID NO:325920QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSSYYWGWIRQPPGKGLEWIGSIDYSGYTYYNPSLQSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFDYRGQGTLVTVSS1346181QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLEWIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFDYR GQGTLVTVSS2346165QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSSYYWGWIRQPPGKGLEWIGSVDYSGYTYYNPSLQSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFDYR GQGTLVTVSS3346172QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSSYYWGWIRQPPGKGLEWIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFDYR GQGTLVTVSS4326109QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSNSYYWGWIRQSPGKGLEWLGSIYDSGSTHYNPSLKSRVIISGDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYYCARHKAATADFDYRG QGTLVTVSS5325867QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFRSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDYSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYDSLDYRGQGTLVTVSS6325742QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDYSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYDSLDYRGQGTLVTVSS7325748QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS8325940QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFIFRSYGMHWVRQAPGKGPEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS9325836QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFRSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDYSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYDSLDYRGQGTLVTVSS10326027QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFRSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYDSLDYRGQGTLVTVSS11326087QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFIFRSYGMHWVRQAPGKGPEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYDSLDYRGQGTLVTVSS12326084QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYYSLDYRGQGTLVTVSS13326028QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFRSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVISYDGSNKYYADSVKGRFTISRDYSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYDSLDYRGQGTLVTVSS14345497QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS15326029QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEWVAVISYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRVGYYYETSGYYSLDYRGQGTLVTVSS16345461QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFTSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS17345493QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS18345436QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS19345443QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLFLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS20345490QVQLVESGGGLVKPGGSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS21345482QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDSSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS22345485QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFRSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTMYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS23345463QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFIFRSYGMHWVRQAPGKGPEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS24325932QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS25345505QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFTFISYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS26345508QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGPEWVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS27345480QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS28326116QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVISYDGSNKYYADSVKGRFTISRDYSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYDSSGYDSLDYRGQGTLVTVSS29345509QVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTMYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS30345444QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFTFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS31345421QVQLVESVGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS32345447QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEGVAVISYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS33345510QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGLEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTMYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS34345438QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSSYGMHWVRQAPGKGPEWVAVIWYDGSNKYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSS35 У переважному варіанті здійснення біспецифічне антитіло являє собою TCA, яка містить: домен VH до CD3, який спарений з варіабельним доменом легкого ланцюга (VL), де домен VH і домен VL разом мають афінність зв'язування з CD3; варіабельний домен важкого ланцюга антитіла, що складається тільки з важких ланцюгів, яке має афінність зв'язування з PSMA, в одновалентній або двовалентній конфігурації; і варіант домену Fc IgG4 людини, який містить першу послідовність константної області важкого ланцюга, яка містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ), і другу послідовність константної області важкого ланцюга, який містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Цей варіант або модифікований домен Fc IgG4 запобігає небажаному обміну Fab, знижує ефекторну функцію антитіла, а також сприяє гетеродимеризації поліпептидних субодиниць важкого ланцюга з утворенням біспецифічного антитіла. Триланцюгові антитілоподібні молекули до CD3 x білку-мішені (TCA) У деяких варіантах здійснення представлені біспецифічні або поліспецифічні антитіла, які можуть мати будь-яку з конфігурацій, що обговорюються в цьому документі, включно з, без обмеження, біспецифічною триланцюговою антитілоподібною молекулою. У деяких варіантах здійснення поліспецифічне антитіло може містити пару важкий ланцюг/легкий ланцюг, який має специфічність зв’язування відносно першого антигену (наприклад, CD3), і важкий ланцюг з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги. У деяких варіантах здійснення важкий ланцюг антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, містить Fc-частину, яка містить домени CH2 і/або CH3 і/або CH4, за відсутності домену CH1. В одному конкретному варіанті здійснення біспецифічне антитіло містить пару важкий ланцюг/легкий ланцюг, який має специфічність зв'язування відносно антигену на ефекторній клітині (наприклад, білок CD3 на Т-клітині), і важкий ланцюг з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, що містить антигензв’язувальний домен, який має специфічність зв’язування відносно BCMA, PSMA або CD19. У переважному варіанті здійснення біспецифічне антитіло являє собою TCA, яка містить: домен VH до CD3, який спарений з варіабельним доменом легкого ланцюга (VL), де домен VH і домен VL разом мають афінність зв'язування з CD3; варіабельний домен важкого ланцюга антитіла, що складається тільки з важких ланцюгів, яке має афінність зв'язування з BCMA, PSMA або CD19; і варіант домену Fc IgG4 людини, який містить першу послідовність константної області важкого ланцюга, яка містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ), і другу послідовність константної області важкого ланцюга, який містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Цей варіант або модифікований домен Fc IgG4 запобігає небажаному обміну Fab, знижує ефекторну функцію антитіла, а також сприяє гетеродимеризації поліпептидних субодиниць важкого ланцюга з утворенням біспецифічного антитіла. У деяких варіантах здійснення поліспецифічне антитіло містить CD3-зв’язувальний домен VH, спарений з варіабельним доменом легкого ланцюга. У певних варіантах здійснення легкий ланцюг являє собою фіксований легкий ланцюг. У деяких варіантах здійснення CD3-зв’язувальний домен VH містить послідовність CDR1 з SEQ ID NO: 36, послідовність CDR2 з SEQ ID NO: 37 і послідовність CDR3 з SEQ ID NO: 38, в каркасній області VH людини. У деяких варіантах здійснення фіксований легкий ланцюг містить послідовність CDR1 з SEQ ID NO: 39, послідовність CDR2 з SEQ ID NO: 40 і послідовність CDR3 з SEQ ID NO: 41, в каркасній області VL людини. Разом CD3-зв’язувальний домен VH і варіабельний домен легкого ланцюга має афінність зв’язування відносно CD3. У деяких варіантах здійснення CD3-зв'язувальний домен VH містить послідовність варіабельної області важкого ланцюга з SEQ ID NO: 42. У деяких варіантах здійснення CD3-зв’язувальний домен VH містить послідовність, що має щонайменше близько 80%, щонайменше близько 85%, щонайменше близько 90%, щонайменше близько 95% або щонайменше близько 99% ідентичності з послідовністю варіабельної області важкого ланцюга з послідовністю варіабельної області важкого ланцюга SEQ ID NO: 42. У деяких варіантах здійснення фіксований легкий ланцюг містить послідовність варіабельної області легкого ланцюга з SEQ ID NO: 43. У деяких варіантах здійснення фіксований легкий ланцюг містить послідовність, що має щонайменше близько 80%, щонайменше близько 85%, щонайменше близько 90%, щонайменше близько 95% або щонайменше близько 99% ідентичності з послідовністю варіабельної області важкого ланцюга з SEQ ID NO: 43. Поліспецифічні антитіла, які містять описаний вище CD3-зв'язувальний домен VH і варіабельний домен легкого ланцюга, мають корисні властивості, наприклад, як описано в публікації PCT № WO2018/052503, опис якої повністю включено в цей документ за допомогою посилання. Будь-які з описаних у цьому документі поліспецифічних антитіл і антигензв’язувальних доменів, що мають афінність зв’язування відносно BCMA, PSMA або CD19, можуть бути об’єднані з CD3-зв’язувальними доменами і фіксованими доменами легкого ланцюга, описаними в цьому документі, для створення поліспецифічних антитіл, що мають афінність зв’язування відносно одного або більше епітопів BCMA, епітопів PSMA або епітопів CD19, а також відносно CD3. Таблиця 3Амінокислотні послідовності CDR1, CDR2, CDR3 важких і легких ланцюгів до CD3SEQ_aa_CDRlSEQ_aa_CDR2SEQ_aa_CDR3Важкий ланцюгGFTFDDYA(SEQ ID NO: 36)ISWNSGSI (SEQ ID NO: 37)AKDSRGYGDYRLGGAY(SEQ ID NO: 38)Легкий ланцюгQSVSSN(SEQ ID NO: 39)GAS(SEQ ID NO: 40)QQYNNWPWT (SEQ ID NO: 41) Таблиця 4 Амінокислотні послідовності варіабельних областей важкого і легкого ланцюгів до CD3 VHEVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLEWVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTALYYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSS (SEQ ID NO: 42) VLEIVMTQSPATLSVSPGERATLSCRASQSVSSNLAWYQQKPGQAPRLLIYGASTRATGIPARFSGSGSGTEFTLTISSLQSEDFAVYYCQQYNNWPWTFGQ GTKVEIK (SEQ ID NO: 43) Таблиця 5 Послідовності областей Fc IgG1 та IgG4 людини IgG1 людини (UniProt, № P01857)ASTKGPSVFPLAPSSKSTSGGTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTS GVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPSNTKVDK KVEPKSCDKTHTCPPCPAPELLGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCV VVDVSHEDPEVKFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQYNSTYRVVSVLTV LHQDWLNGKEYKCKVSNKALPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSDELTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFF LYSKLTVDKSRWQQGNVFSCSVMHEALHNHYT QKSLSLSPGK (SEQ ID NO: 44)IgG4 людини (UniProt, №P01861)ASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTS GVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDK RVESKYGPPCPSCPAPEFLGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVD VSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLY SRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKS LSLSLGK (SEQ ID NO: 45)IgG1 людини з мовчазними мутаціями (область Fc)ASTKGPSVFPLAPSSKSTSGGTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPSNTKVDKKVEPKSCDKTHTCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSHEDPEVKFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQYNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKALPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSREEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSKLTVDKSRWQQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK(SEQ ID NO: 46)Людський IgG4 з мовчазною мутацією (область Fc)ASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK(SEQ ID NO: 47) Таблиця 6: Послідовності антитіла до CD3 Послідовність константної області легкого ланцюга до CD3 (легкий каппа-ланцюг)RTVAAPSVFIFPPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQESVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSSPVTKSFNRGEC (SEQ ID NO: 48)EIVMTQSPATLSVSPGERATLSCRASQSVSSNLAWYQQKPGQAPRLLIYGASTRATGIPARFSGSGSGTEFTLTISSLQSEDFAVYYCQQYNNWPWTFGQGTKVEIKRTVAAPSVFIFPPSDEQLKSGTASVVCLLNNFYPREAKVQWKVDNALQSGNSQESVTEQDSKDSTYSLSSTLTLSKADYEKHKVYACEVTHQGLSSPVTKSFNRGEC (SEQ ID NO: 49)Повнорозмірнийлегкий ланцюг до CD3 (VL +каппа CL)Послідовність важкоголанцюга до CD3 (VH(F2B) + Fc IgGl дт)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLEWVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTALYYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPSSKSTSGGTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPSNTKVDKKVEPKSCDKTHTCPPC PAPELLGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSHEDPEVKFNW YVDGVEVHNAKTKPREEQYNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCK VSNKALPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSREEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSKLTVDKSRW QQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK (SEQ ID NO: 50)Послідовність важкоголанцюга до CD3 (VHF2B + піддана сайленсингуFc IgG1)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLEWVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTALYYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPSSKSTSGGTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTQTYICNVNHKPSNTKVDKKVEPKSCDKTHTCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSHEDPEVKFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQYNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKALPAPIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSREEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSKLTVDKSRWQQGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSPGK (SEQ ID NO: 51)Послідовність важкоголанцюга до CD3 VH F2B (+Fc IgG4 дт)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLEWVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTALYYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPSCPAPEFLGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 52)Послідовність важкоголанцюга до CD3 VH F2H (+піддана сайленсингу Fc IgG4)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLEWVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTALYYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLTCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 53)Підданий сайленсингу IgG4 (CHI - шарнір - CH2 - CH3; западина (S228P, F234A, L235A;T366S, L368A, Y407V))ASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTS GVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDK RVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVV VDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVL HQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGS FFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 72)Підданий сайленсингу IgG4 (CH1 – шарнір – CH2 – CH3; виступ (S228P, F234A, L235A;T366W))ASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTS GVHTFPAVLQSSGLYSLSSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDK RVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVV VDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVL HQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEE MTKNQVSLWCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGS FFLYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 73)Підданий сайленсингу IgG4 (шарнір – CH2 – CH3; западина (S228P, F234A, L235A; T366S, L368A, Y407V))ESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVD VSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQ DWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMT KNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFL VSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 54)Підданий сайленсингу IgG4 (шарнір – CH2 – CH3; виступ (S228P, F234A, L235A;T366W))ESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVD VSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQ DWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMT KNQVSLWCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFF LYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 55)Повнорозмірний важкий ланцюг до CD3 (VH F2B + піддана сайленсингу Fc IgG4 + виступ (S228P, F234A, L235A; T366W)) з C-кінцевим лізином (К)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLE WVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTAL YYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPCSRS TSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSL SSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYV DGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSN KGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLWCLVKGF YPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSRLTVDKSRWQE GNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 56)Повнорозмірний важкий ланцюг до CD3 (VH F2B + підданий сайленсингу Fc IgG4 + виступ (S228P, F234A, L235A;T366W)) з C-кінцевим лізином (K)EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLE WVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTAL YYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPCSRS TSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSL SSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVOFNWYV DGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSN KGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLWCLVKGF YPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLYSRLTVDKSRWQE GNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 75)Повнорозмірний важкий ланцюг до CD3 (VH F2B+ піддана сайленсингу Fc IgG4 + западина (S228P, F234A, L235A; T366S, L368A, Y407V))EVQLVESGGGLVQPGRSLRLSCAASGFTFDDYAMHWVRQAPGKGLE WVSGISWNSGSIGYADSVKGRFTISRDNAKNSLYLQMNSLRAEDTAL YYCAKDSRGYGDYRLGGAYWGQGTLVTVSSASTKGPSVFPLAPCSRSTSESTAALGCLVKDYFPEPVTVSWNSGALTSGVHTFPAVLQSSGLYSL SSVVTVPSSSLGTKTYTCNVDHKPSNTKVDKRVESKYGPPCPPCPAPE AAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVOFNWYV DGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSN KGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEG NVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 57) Таблиця 7:Послідовності антитіл до TAAПідданий сайленсингу IgG4 (шарнір – CH2 – CH3; западина (S228P, F234A, L235A; T366S, L368A, Y407V))ESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVD VSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQ DWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMT KNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFL VSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 54)Підданий сайленсингу IgG4 (шарнір – CH2 – CH3; виступ (S228P, F234A, L235A;T366W))ESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVD VSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQ DWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMT KNQVSLWCLVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFF LYSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 55)Двовалентний важкий ланцюг до BCMA (TNB-383B wGSl) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPE WVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAV YYCAKQGENDGPFDHRGQGTLVTVSSGGGGSEVQLLESGGGLVQPG GSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGSTYYAD SVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGENDGPFDHR GOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISR TPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYR VVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTP PVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSL SLSLGK (SEQ ID NO: 58)Двовалентний важкий ланцюг до BCMA (TNB-383B wGSl) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPE WVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAV YYCAKQGENDGPFDHRGQGTLVTVSSGGGGSEVQLLESGGGLVQPG GSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGSTYYAD SVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGENDGPFDHR GOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISR TPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQV YTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTP PVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSL SLSLG (SEQ ID NO: 76)Двовалентний важкий ланцюг до BCMA (TNB- 383B w GS2) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, з C-кінцевим лізином (К)EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPE WVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAV YYCAKQGENDGPFDHRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSEVQLLESGGG LVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGS TYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGEND GPFDHRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKD TLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQP REPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPEN NYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNH YTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 59)Двовалентний важкий ланцюг до BCMA (TNB- 383B w GS2) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)EVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPE WVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAV YYCAKQGENDGPFDHRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSEVQLLESGGG LVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPEWVSGIRGSDGS TYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAKQGEND GPFDHRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKD TLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQF NSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQP REPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPEN NYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNH YTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 77)одновалентний важкий ланцюг до BCMA (TNB-383B) + підданий сайленсингу Fc IgG4 шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407VEVQLLESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFTVSSYGMSWVRQAPGKGPE WVSGIRGSDGSTYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAV YYCAKQGENDGPFDHRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGP SVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVH NAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSI EKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAV EWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCS VMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 60)одновалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSV FLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNA KTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEK TISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEW ESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVM HEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 61)одновалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3 (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSV FLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNA KTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEK TISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEW ESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVM HEALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 81)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4 шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, з C-кінцевим лізином (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQLQLQESGPGLV KPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLEWIGSIDYSGYTYY NPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFD YRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMI SRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNST YRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREP QVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYK TTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQ KSLSLSLGK (SEQ ID NO: 62)Двовалентний ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQLQLQESGPGLV KPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLEWIGSIDYSGYTYY NPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCARHKAATADFD YRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMI SRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNST YRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREP QVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYK TTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQ KSLSLSLG (SEQ ID NO: 82)одновалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLE GVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTA VYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCP APEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCK VSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVK GFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRW QEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 63)одновалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH2 CH3 (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 83)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4 шарнір CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLE GVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTA VYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGV AVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVY YCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVOFNWYV DGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSN KGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFY PSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEG NVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 64)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH CH3 (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLE GVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTA VYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGV AVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVY YCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSOEDPEVOFNWYV DGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSN KGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFY PSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEG NVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 84)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181 x ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, з C-кінцевим лізином (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQVQLVESGGGVV QPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNR YYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYY YESSGYYSLDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLF PPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKT KPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTIS KAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 65)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 346181 x ідентифікаційний номер клону 345497) + піддана сайленсингу Fc IgG4, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLE WIGSIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYN CARHKAATADFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQVQLVESGGGVV QPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLEGVAVIWYDGSNR YYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTAVYYCAREPRIGYY YESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLF PPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKT KPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTIS KAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 85)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497 x ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, з C-кінцевим лізином (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLE GVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTA VYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLEWIG SIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCAR HKAATADFDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLF PPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKT KPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTIS KAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 66)Двовалентний важкий ланцюг до PSMA (ідентифікаційний номер клону 345497 x ідентифікаційний номер клону 346181) + піддана сайленсингу Fc IgG4, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)QVQLVESGGGVVQPGRSLRLSCAASGFSFSRYGMHWVRQAPGKGLE GVAVIWYDGSNRYYADSVKGRFTISRDNSKNTLYLQMNSLRAEDTA VYYCAREPRIGYYYESSGYYSLDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSQLQLQESGPGLVKPSETLSLTCTVSGGSISSSNYFWGWIRQSPGKGLEWIG SIDYSGYTYYNPSLKSRVTISVDTSKNQFSLKLSSVTAADTAVYNCAR HKAATADFDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLF PPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKT KPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTIS KAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 86)одновалентний важкий ланцюг до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGQGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAK TKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTI SKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 67)одновалентний важкий ланцюг до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAK TKPREEQFNSTYRVVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTI SKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWES NGQPENNYKTTPPVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMH EALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 78)Двовалентний важкий ланцюг GS1 до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGQGTLVTVSSGGGGSEVQLVESGGGLVQPGGSLR LSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLEWVATISQAGSEKDYVDSVK GRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAVYYCASGVYSFDYRGQGTLV TVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCV VVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTV LHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDG SFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLGK (SEQ ID NO: 68)Двовалентний важкий ланцюг GS1 до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGQGTLVTVSSGGGGSEVQLVESGGGLVQPGGSLR LSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLEWVATISQAGSEKDYVDSVK GRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAVYYCASGVYSFDYRGQGTLV TVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCV VVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYRVVSVLTV LHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQVYTLPPSQE EMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTPPVLDSDG SFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSLSLSLG (SEQ ID NO: 79)Двовалентний важкий ланцюг GS2 до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V з C-кінцевим лізином (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSEVQLVESGGGLVQ PGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLEWVATISQAGSEKDY VDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAVYYCASGVYSFDYR GOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYR VVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQV YTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTP PVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSL SLSLGK (SEQ ID NO: 69)Двовалентний важкий ланцюг GS2 до CD 19 + піддана сайленсингу Fc IgG4, шарнір CH CH3, западина (S228P, F234A, L235A, T366S, L368A, Y407V, без C-кінцевого лізину (К)EVQLVESGGGLVQPGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLE WVATISQAGSEKDYVDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAV YYCASGVYSFDYRGQGTLVTVSSGGGGSGGGGSEVQLVESGGGLVQ PGGSLRLSCAASGFSFSDFWMSWVRQAPGKGLEWVATISQAGSEKDY VDSVKGRFTISRDNAKKSLYLQMNSLRAEDTAVYYCASGVYSFDYR GOGTLVTVSSESKYGPPCPPCPAPEAAGGPSVFLFPPKPKDTLMISRTPEVTCVVVDVSQEDPEVQFNWYVDGVEVHNAKTKPREEQFNSTYR VVSVLTVLHQDWLNGKEYKCKVSNKGLPSSIEKTISKAKGQPREPQV YTLPPSQEEMTKNQVSLSCAVKGFYPSDIAVEWESNGQPENNYKTTP PVLDSDGSFFLVSRLTVDKSRWQEGNVFSCSVMHEALHNHYTQKSL SLSLG (SEQ ID NO: 80) У деяких варіантах здійснення представлені біспецифічні або поліспецифічні антитіла, які можуть мати будь-яку з конфігурацій, що обговорюються в цьому документі, включно з, без обмеження, біспецифічною триланцюговою антитілоподібною молекулою. У деяких варіантах здійснення біспецифічне антитіло може містити щонайменше одну варіабельну область важкого ланцюга, що має специфічність зв'язування з BCMA, PSMA або CD19, і щонайменше одну варіабельну область важкого ланцюга, що має специфічність зв’язування з іншим білком, наприклад, CD3. У деяких варіантах здійснення біспецифічне антитіло може містити пару важкий ланцюг/легкий ланцюг, який має специфічність зв’язування відносно першого антигену, і важкий ланцюг з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, який містить Fc-частину, яка містить СН2 і/або СН3 і/або домени СН4, за відсутності домену CH1, і антигензв'язувального домену, що зв'язує епітоп другого антигену або інший епітоп першого антигену, в одновалентній або двовалентній конфігурації. В одному конкретному варіанті здійснення біспецифічне антитіло містить пару важкий ланцюг/легкий ланцюг, який має специфічність зв'язування відносно антигену на ефекторній клітині (наприклад, білок CD3 на Т-клітині), і важкий ланцюг з антитіла, що містить тільки важкі ланцюги, що містить антигензв’язувальний домен, який має специфічність зв’язування відносно BCMA, PSMA або CD19, в одновалентній або двовалентній конфігурації. У деяких варіантах здійснення, коли антитіло цього винаходу являє собою біспецифічне антитіло, одне плече антитіла (один зв’язувальний фрагмент або одна зв’язувальна одиниця) є специфічним відносно BCMA людини, PSMA людини, або CD19 людини в той час як друге плече може бути специфічним відносно клітин-мішеней, асоційованих із пухлиною антигенів, що націлюються, антигенів, наприклад, інтегринів, тощо, антигенів патогенів, білків контрольних точок, тощо. Клітини-мішені, зокрема, включають ракові клітини, включно з, але не обмежуючись, клітинами солідних пухлин, наприклад, пухлинами передміхурової залози, як обговорюється нижче. У деяких варіантах здійснення одне плече антитіла (один зв’язувальний фрагмент або одна зв’язувальна одиниця) є специфічним відносно BCMA людини, PSMA людини або CD19 людини, тоді як інше плече є специфічним відносно CD3. У деяких варіантах здійснення антитіло містить поліпептид легкого ланцюга до CD3, що містить послідовність SEQ ID NO: 43, зв’язану з послідовністю SEQ ID NO: 48, поліпептид важкого ланцюга до CD3, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 44, 45, 46, 47, 50, 51, 52, 53, 56 або 57, і поліпептид важкого ланцюга до BCMA, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 58, 59 або 60. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 58, 59 або 60. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 58. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 58. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 59. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 59. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 60. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 60. У деяких варіантах здійснення антитіло містить поліпептид легкого ланцюга до CD3, що містить послідовність SEQ ID NO: 43, зв’язану з послідовністю SEQ ID NO: 48, поліпептид важкого ланцюга до CD3, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 44, 45, 46, 47, 50, 51, 52, 53, 56 або 57, і поліпептид важкого ланцюга до PSMA, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 61, 62, 63, 64, 65 або 66. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 61. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 61. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 62. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 62. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 63. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 63. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 64. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 64. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 65. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 65. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 66. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 66. У деяких варіантах здійснення антитіло містить поліпептид легкого ланцюга до CD3, що містить послідовність SEQ ID NO: 43, зв’язану з послідовністю SEQ ID NO: 48, поліпептид важкого ланцюга до CD3, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 44, 45, 46, 47, 50, 51, 52, 53, 56 або 57, і поліпептид важкого ланцюга до CD19, що містить послідовність будь-якої з SEQ ID NO: 67, 68 або 69. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 67. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 67. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 68. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 68. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що містить перший поліпептид, який містить SEQ ID NO: 49, другий поліпептид, що містить SEQ ID NO: 56, і третій поліпептид, що містить SEQ ID NO: 69. В одному переважному варіанті здійснення антитіло являє собою ТСА, що складається з першого поліпептиду, який складається з SEQ ID NO: 49, другого поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 56, і третього поліпептиду, що складається з SEQ ID NO: 69. В обсяг винаходу входять різні формати поліспецифічних антитіл, включно з, але не обмежуючись, одноланцюговими поліпептидами, дволанцюговими поліпептидами, триланцюговими поліпептидами, чотириланцюговими поліпептидами та їх кратними їм поліпептидами. Поліспецифічні антитіла в цьому документі конкретно включають поліспецифічні (наприклад, біспецифічні) антитіла до Т-клітин, які зв'язуються з BCMA, PSMA або 19 і CD3 (антитіла до BCMAxCD3, антитіла до PSMAxCD3, антитіла до PSMAxCD3, антитіла до CD19xCD3) і які містять варіант домену Fc IgG4 людини, що містить першу послідовність константної області важкого ланцюга, що містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A і мутацію T366W (виступ), і другу послідовність константної області важкого ланцюга, що містить мутацію S228P, мутацію F234A, мутацію L235A, мутацію T366S, мутацію L368A і мутацію Y407V (западина). Цей варіант або модифікований домен Fc IgG4 запобігає небажаному обміну Fab, знижує ефекторну функцію антитіла, а також сприяє гетеродимеризації поліпептидних субодиниць важкого ланцюга з утворенням біспецифічного антитіла. Такі антитіла індукують сильне опосередковане Т-клітинами знищення клітин, що експресують BCMA, PSMA або CD19, відповідно. Отримання антитіл Поліспецифічні антитіла за цим винаходом можна отримати способами, відомими в цій області техніки. У переважному варіанті здійснення антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, в даному випадку продукуються трансгенними тваринами, включно з трансгенними мишами та щурами, переважно щурами, у яких ендогенні гени імуноглобуліну нокаутовані або відключені. У переважному варіанті здійснення антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, описані в цьому документі, продукуються в UniRat ™. У UniRat ™ гени ендогенного імуноглобуліну піддані сайленсингу, і використовується транслокус важкого ланцюга імуноглобуліну людини для експресії різноманітного, оптимізованого природним чином репертуару повністю людських HCAb. У той час як ендогенні локуси імуноглобуліну у щурів можуть бути нокаутовані або піддані сайленсингу з використанням різних технологій, у UniRat™ для інактивації ендогенного J-локусу важкого ланцюга щура, локусу CΚ легкого ланцюга і локусу Cλ легкого ланцюга була використана технологія з використанням (ендо)нуклеази з «цинковими пальцями» (ZNF). Конструкції ZNF для мікроін'єкцій в ооцити можуть продукувати нокаутні (KO) за IgH і IgL лінії. Детальніше див., наприклад, Geurts et al., 2009 Science 325:433. Characterization of Ig heavy chain knockout rats has been reported by Menoret et al., 2010, Eur. J. Immunol. 40:2932-2941. Переваги технології ZNF полягають в тому, що негомологічне з’єднання кінців для сайленсингу гену або локусу за допомогою делецій до декількох т.п.н. також може забезпечувати сайт-мішень для гомологічної інтеграції (Cui et al., 2011, Nat Biotechnol 29:64-67). Людські антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які продукують в UniRat™, називаються UniAb™ і можуть зв'язувати епітопи, які не можна атакувати за допомогою звичайних антитіл. Їх висока специфічність, афінність і невеликий розмір роблять їх ідеальними для моно- і поліспецифічних застосувань. На додаток до UniAb™, зокрема, в цей документ включені антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, позбавлені верблюжого каркасу і мутацій VHH, та їх функціональні області VH. Такі антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, можуть, наприклад, бути продукованими у трансгенних щурів або мишей, які містять локуси генів, повністю складаються тільки з важких ланцюгів людини, як описано, наприклад, у [WO2006/008548], але й у інших трансгенних ссавців, як-от кролик, морська свинка, також можна використовувати щурів, причому переважно щурів і мишей. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, включно з їх функціональними фрагментами VHH або VH, також можуть бути отримані за допомогою технології рекомбінантної ДНК шляхом експресії кодуючої нуклеїнової кислоти в придатному еукаріотичному або прокаріотичному господарі, включно з, наприклад, клітинами ссавців (наприклад, клітини CHO), E. coli або дріжджами. Домени антитіл, що містять тільки важкі ланцюги, поєднують в собі переваги антитіл і низькомолекулярні лікарські засоби: можуть бути одновалентними або багатовалентними; мають низьку токсичність; й економічно ефективні у виробництві. Через їх невеликий розмір ці домени прості в застосуванні, включно з пероральним або місцевим введенням, характеризуються високою стабільністю, включно зі стабільністю в шлунково-кишковому тракті; та їх період напівжиття може бути адаптований до бажаного застосування або показанням. Крім того, домени VH і VHH HCAb можуть бути отримані економічно ефективним способом. У конкретному варіанті здійснення антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, згідно з цим винаходом, включно з UniAb™, мають нативний амінокислотний залишок у першому положенні області FR4 (амінокислотне положення 101 відповідно до системи нумерації Kabat), заміщений іншим амінокислотним залишком, який здатний руйнувати експоновану на поверхні гідрофобну ділянку, що містить або зв’язана з нативним амінокислотним залишком у цьому положенні. Такі гідрофобні ділянки зазвичай приховані на поверхні взаємодії з константною областю легкого ланцюга антитіла, але стають доступними на поверхні в HCAb і, щонайменше частково, служать для небажаної агрегації та асоціації легкого ланцюга HCAb. Заміщений амінокислотний залишок переважно є зарядженим і більш переважно позитивно зарядженим, наприклад, лізином (Lys, K), аргініном (Arg, R) або гістидином (His, H), переважно аргініном (R). У переважному варіанті здійснення антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, отримані від трансгенних тварин, містять мутацію Trp в Arg в положенні 101. Отримані в результаті HCAb переважно мають високу афінність зв'язування з антигеном і розчинністю в фізіологічних умовах за відсутності агрегації. У межах цього винаходу були ідентифіковані людські антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, з унікальними послідовностями від тварин UniRat™ (UniAb™), які зв’язуються з CD3, BCMA, PSMA або CD 19 людини в аналізах білків та зв’язування клітин на основі ІФА. Ідентифіковані послідовності варіабельної області важкого ланцюга (VH) (див., наприклад, таблиці 1 і 2) є позитивними щодо зв’язування білка та/або зв’язування з клітинами, які експресують білок-мішень (наприклад, CD3, BCMA, PSMA або CD 19), і всі вони є негативними щодо зв’язування з клітинами, які не експресують білок-мішень. Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, які зв’язуються з епітопами, що не перекриваються, на білку-мішені, наприклад, UniAb™ можна ідентифікувати за допомогою аналізів конкурентного зв’язування, як-от імуноферментні аналізи (ІФА) або аналізи конкурентного зв’язування на основі проточної цитометрії. Наприклад, можна використовувати конкуренцію між відомими антитілами, які зв’язуються з антигеном-мішенню, і антитілом, що становить інтерес. Використовуючи цей підхід, можна розділити набір антитіл на ті, що конкурують з еталонним антитілом, і ті, що не конкурують. Неконкуруючі антитіла ідентифікуються як такі, що зв’язуються з окремим епітопом, який не перекривається з епітопом, зв’язаним еталонним антитілом. Часто одне антитіло іммобілізують, антиген зв’язується, а друге, мічене (наприклад, біотинільоване) антитіло тестують в аналізі на основі ІФА на здатність зв’язувати захоплений антиген. Це також можна зробити за допомогою платформ для поверхневого плазмонного резонансу (ППР), включно з ProteOn XPR36 (BioRad, Inc), Biacore 2000 і Biacore T200 (GE Healthcare Life Sciences) і системі візуалізації для ППР MX96 (Ibis technologies BV), а також на інших платформах для біошарової інтерферометрії, як-от Octet Red384 і Octet HTX (ForteBio, Pall Inc). Для отримання додаткових відомостей див. Приклади в цьому документі. Зазвичай антитіло «конкурує» з еталонним антитілом, якщо воно викликає приблизно 15-100% зниження зв’язування еталонного антитіла з антигеном-мішенню, як визначено стандартними методами, наприклад, за допомогою аналізів конкурентного зв’язування, описаних вище. У різних варіантах здійснення відносне інгібування становить щонайменше близько 15%, щонайменше близько 20%, щонайменше близько 25%, щонайменше близько 30%, щонайменше близько 35%, щонайменше близько 40%, щонайменше близько 45%, щонайменше близько 50%, щонайменше близько 55%, щонайменше близько 60%, щонайменше близько 65%, щонайменше близько 70%, щонайменше близько 75%, щонайменше близько 80%, щонайменше близько 85%, щонайменше близько 90%, щонайменше близько 95% або вище. Фармацевтичні композиції, застосування і способи лікування Іншим аспектом цього винаходу є забезпечення фармацевтичних композицій, що містять одну або більше поліспецифічних зв’язувальних сполук за цим винаходом у суміші з придатним фармацевтично прийнятним носієм. Фармацевтично прийнятні носії, які використовуються в цьому документі, наприклад, але не обмежуються ними, ад’юванти, тверді носії, вода, буфери або інші носії, які використовуються в цій області для зберігання терапевтичних компонентів або їх комбінацій. В одному варіанті здійснення фармацевтична композиція містить антитіло, яке містить тільки важкі ланцюги (наприклад, UniAb™), яке зв'язується з білком-мішенню (наприклад, CD3, BCMA, PSMA або CD19). У ще одному варіанті здійснення фармацевтична композиція містить поліспецифічне (включно з біспецифічним) антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, (наприклад, UniAbTM) зі специфічністю зв’язування відносно двох або більше, епітопів, що не перекриваються, на білку-мішені (наприклад, CD3, BCMA, PSMA або CD 19). У переважному варіанті здійснення фармацевтична композиція містить поліспецифічне (включно з біспецифічним) антитіло, що містить тільки важкі ланцюги, (наприклад, UniAb™) зі специфічністю зв’язування з білком-мішенню (наприклад, BCMA, PSMA або CD19) та зі специфічністю зв’язування з мішенню зв’язування на ефекторній клітині (наприклад, мішенню зв’язування на Т-клітині, як-от, наприклад, білок CD3 на Т-клітині). Фармацевтичні композиції антитіл, що використовуються відповідно до цього винаходу, отримують для зберігання шляхом змішування білків, що мають бажану ступінь чистоти, з необов’язковими фармацевтично прийнятними носіями, ексципієнтами або стабілізаторами (див., наприклад, Remington's Pharmaceutical Sciences 16th edition, Osol, A. Ed. (1980)), наприклад, у формі ліофілізованих композицій або водних розчинів. Прийнятні носії, ексципієнти або стабілізатори є нетоксичними для реципієнтів при використовуваних дозуваннях і концентраціях і включають в себе буфери, як-от фосфат, цитрат й інші органічні кислоти; антиоксиданти, включно з аскорбіновою кислотою та метіоніном; консерванти (як-от хлорид октадецилдиметилбензиламонію; хлорид гексаметонію; хлорид бензалконію, хлорид бензетонію; фенол, бутиловий або бензиловий спирт; алкілпарабени, як-от метил або пропілпарабен; катехол; резорцинол; циклогексанол; 3-пентанол; і м-крезол); низькомолекулярні (менше ніж близько 10 залишків) поліпептиди; білки, як-от сироватковий альбумін, желатин або імуноглобуліни; гідрофільні полімери, як-от полівінілпіролідон; амінокислоти, як-от гліцин, глутамін, аспарагін, гістидин, аргінін або лізин; моносахариди, дисахариди та інші вуглеводи, включно з глюкозою, манозою або декстрином; хелатоутворюючі агенти, як-от ЕДТА; цукри, як-от сахароза, маніт, трегалоза або сорбіт; солеутворюючі протиіони, як-от натрій; комплекси металів (наприклад, комплекси Zn-білок); та/або неіонні поверхнево-активні речовини, як-от TWEEN™, PLURONICS™ або поліетиленгліколь (ПЕГ). Фармацевтичні композиції для парентерального введення переважно стерильні та по суті ізотонічні й вироблені відповідно до умов правил виробництва і контролю якості лікарських засобів (GMP). Фармацевтичні композиції можуть бути запропоновані в одиничній дозованій формі (наприклад, дозування для одиничного введення). Композиція залежить від вибраного шляху введення. Антитіла описані в цьому документі можуть вводитися за допомогою внутрішньовенної ін'єкції або інфузії, або підшкірно. Для ін’єкційного введення, антитіла описані в цьому документі можуть бути складені у водних розчинах, переважно у фізіологічно-сумісних буферах для зменшення дискомфорту в місці ін’єкції. Розчин може містити носії, ексципієнти або стабілізатори як описано вище. В якості альтернативи, антитіла можуть бути ліофілізовані для змішування з придатним носієм, наприклад, стерильною апірогенною водою, перед використанням. Композиції антитіл описані, наприклад, у патенті США № 9034324. Подібні композиції можуть бути використані для антитіл, що містять тільки важкі ланцюги, включно з UniAbs™, за цим винаходом. Композиції антитіл для підшкірного введення описані, наприклад, в [патентах US20160355591 і US20160166689]. Способи застосування Антитіла, що містять тільки важкі ланцюги, поліспецифічні антитіла та фармацевтичні композиції, описані в цьому документі, можна застосовувати для лікування захворювань та патологічних станів, що характеризуються експресією білка-мішені (наприклад, CD3, BCMA, PSMA або CD19), включно з, без обмеження, патологічними станами та захворюваннями, описаними далі в цьому документі. Описані в цьому документі фармацевтичні композиції, що містять антитіла до BCMA, можна використовувати для лікування захворювань, пов'язаних із В-клітинами, включаючи злоякісні В-клітинні та плазмоклітинні новоутворення та аутоімунні порушення, що характеризуються експресією або надекспресією BCMA. В-клітинні порушення включають злоякісні В-клітинні і плазмоклітинні новоутворення і автоімунні порушення, зокрема, без обмеження, плазмоцитому, лімфому Ходжкіна, фолікулярні лімфоми, дрібноклітинні лімфоми і нерозсіченими ядрами, ендемічну лімфому Беркітта, спорадичну лімфому Беркітта, лімфому з клітин маргінально зони, позавузлову лімфому лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками, вузлову моноцитоїдну В-клітинну лімфому, лімфому селезінки, мантійноклітинну лімфому, великоклітинну лімфому, дифузну змішано-клітинну лімфому, імунобластну лімфому, первинну медіастинальну В-клітинну лімфому, В-клітинну легеневу ангіоцентричну лімфому, дрібноклітинну лімфоцитарну лімфому, В-клітинні проліферації з неясним злоякісним потенціалом, лімфоматоїдний гранулематоз, посттрансплантаційне лімфопроліферативне порушення, імунорегуляторне порушення, ревматоїдний артрит, міастенію, ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру, антифосфоліпідний синдром, хворобу Шагаса, хворобу Грейвса, гранулематоз Вегенера, вузликовий поліартериїт, синдром Шегрена, пухирчатку звичайну, склеродермію, розсіяний склероз, антифосфоліпідний синдром, ANCA-асоційований васкуліт, хворобу Гудпасчера, хворобу Кавасакі, аітоімунну гемолітичну анемію і швидко прогресуючий гломерулонефрит, хворобу важких ланцюгів, первинний або імуноцит-асоційований амілоїдоз або моноклональну гаммапатію. Плазмоклітинні порушення, які характеризуються експресією ВСМА, включають множинну мієлому (ММ). MM являє собою В-клітинне злоякісне утворення, яке характеризується моноклональним розширенням та накопиченням аномальних плазматичних клітин у компартменті кісткового мозку. Сучасні способи лікування ММ часто викликають ремісії, але майже всі пацієнти зрештою рецидивують та вмирають. Існують переконливі докази імуноопосередкованої елімінації клітин мієломи в умовах трансплантації алогенних гемопоетичних стовбурових клітин; проте токсичність даного підходу висока, і лише деякі пацієнти виліковуються. Хоча деякі моноклональні антитіла продемонстрували перспективність лікування ММ у доклінічних дослідженнях та ранніх клінічних випробуваннях, послідовна клінічна ефективність будь-якої терапії моноклональними антитілами для ММ не була переконливо продемонстрована. Тому існує велика потреба у нових методах лікування, включаючи імунотерапію ММ [див., наприклад, Carpenter et al., Clin Cancer Res 2013, 19(8):2048-2060]. Надекспресія або активація BCMA його лігандом, що індукує проліферацію, APRIL, як відомо, стимулює прогресію множинної мієломи людини (ММ) in vivo. Також було показано, що ВСМА стимулює in vivo зростання клітин ММ несучих р53 мутацію у мишей із ксенотрансплантованими клітинами ММ. Оскільки активність шляху APRIL/BCMA відіграє ключову роль у патогенезі ММ і стійкості до лікарських засобів за допомогою двонаправленої взаємодії між клітинами та мікрооточення, що підтримує їх, ВСМА ідентифікований в якості мішені для лікування ММ. Для додаткових деталей див. [Yu-Tsu Tai et al., Blood 2016; 127 (25):3225-3236]. Іншим В-клітинним порушенням із залученням плазматичних клітин, тобто експресуючих BCMA, є системний червоний вовчак (СЧВ), також відомий як вовчак. СЧВ являє собою системне автоімунне захворювання, яке може вражати будь-яку частину тіла і проявляється імунною системою, яка вражає власні клітини та тканини організму, що призводить до хронічного запалення та пошкодження тканин. Це реакція гіперчутливості типу III, при якій антитіло-імунні комплекси преципітують і викликають подальшу імунну відповідь [Inaki & Lee, Nat Rev Rheumatol 2010; 6: 326-337]. Антитіла до BCMA, що містять тільки важкі ланцюги (UniAb), за цим винаходом, можна використовувати для розробки терапевтичних засобів для лікування ММ, СЧВ та інших В-клітинних або плазмоклітинних порушень, що характеризуються експресією ВСМА, як-от перераховані вище. Зокрема, антитіла до BCMA, що містять тільки важкі ланцюги (UniAb), за цим винаходом, є кандидатами для лікування ММ, окремо або в комбінації з іншими способами лікування ММ. PSMA являє собою трансмембранний білок типу II, який експресується в тканини епітелію передміхурової залози і його експресія посилюється при раку передміхурової залози і в новій судинній мережі солідних пухлин. Він також експресується на низьких рівнях у нормальних тканинах, як-от мозок, нирки і слинні залози, але його надмірна експресія в злоякісній тканині передміхурової залози робить його привабливою мішенню для терапевтичного лікування злоякісного новоутворення передміхурової залози. Він також може бути актуальним для терапії або візуалізації солідних пухлин, враховуючи його високу експресію в злоякісних новоутворених судинах. Моноклональні антитіла, кон’югати антитіло-лікарський засіб і Т-клітини з химерним антигенними рецептором, націлені на PSMA, були описані в контексті лікування метастатичного раку передміхурової залози [Hernandez-Hoyos et al. 2016, PMID: 27406985, DiPippo et al., 2014, PMID: 25327986, Serganova et al., 2016, PMID: 28345023]. Крім того, радіонуклідні кон’югати, специфічні для PSMA, досліджують щодо візуалізації та лікування раку передміхурової залози [наприклад, Hofman et al., 2018 PMID: 29752180]. В одному аспекті антитіла до PSMA, що містять тільки важкі ланцюги, (наприклад, UniAb™) і фармацевтичні композиції за цим винаходом можуть бути використані для лікування порушень, що характеризуються експресією PSMA, включаючи, крім іншого, рак передміхурової залози та солідні пухлини. CD19 являє собою рецептор клітинної поверхні, який експресується на всіх В-клітинах людини, але не виявляється на плазматичних клітинах. Він має відносно великий цитоплазматичний хвіст із 240 амінокислот. Позаклітинні Ig-подібні домени розділені потенційно дисульфід-зв'язаним не-Ig-подібним доменом та сайтами приєднання N-зв’язаних вуглеводів. Цитоплазматичний хвіст містить щонайменше дев'ять залишків тирозину біля С-кінця, деякі з яких, як було показано, були фосфорильовані. Поряд із CD20 і CD22 обмежена експресія CD19 в лінії B-клітин робить його привабливою мішенню для терапевтичного лікування В-клітинних злоякісних новоутворень. Через його спостережувану експресію при низці гематологічних злоякісних новоутворень CD19 є багатообіцяючою мішенню для терапевтичних засобів на основі антитіл. В одному аспекті антитіла CD19, що містять тільки важкі ланцюги, (наприклад, UniAb™) і фармацевтичні композиції, описані в цьому документі, можуть бути використані для лікування гематологічних злоякісних пухлин, що характеризуються експресією CD19, включно з, без обмеження, дифузною великоклітинною В-клітинною лімфомою (ДВКЛ), неходжкінською лімфомою, B-клітинним хронічним лімфоцитарним лейкозом (ХЛЛ) та B-клітинним гострим лімфобластним лейкозом (ГЛЛ). Дифузна великоклітинна В-лімфома (ДВКЛ або ДВВКЛ) є найбільш поширеною формою неходжкінської лімфоми серед дорослих [Blood 1997 89 (11): 3909-18], з передбачуваною щорічною захворюваністю 7-8 випадків на 100000 осіб на рік у США та Великій Британії. Вона характеризується як агресивне злоякісне новоутворення, яке може виникнути практично в будь-якій частині тіла. Причини ДВКЛ не зовсім зрозумілі, і вона може виникати через нормальні В-клітини, а також злоякісні трансформації інших типів лімфомних або лейкозних клітин. Підходи до лікування зазвичай включають хіміотерапію та променеву терапію, і в результаті загальна п’ятирічна виживаність у дорослих становить близько 58%. Хоча деякі моноклональні антитіла виявилися багатообіцяючими для лікування ДВКЛ, послідовна клінічна ефективність ще не була остаточно продемонстрована. Отже, існує велика потреба у нових видах терапії, включаючи імунотерапію, для ДВКЛ. В іншому аспекті антитіла до CD19, що містять тільки важкі ланцюги, (наприклад, UniAb™) і фармацевтичні композиції за цим винаходом можуть бути використані для лікування аутоімунних порушень, що характеризуються В-клітинами, що викликають захворювання, які експресують CD19, включно з, без обмеження, системним червоним вовчаком (СЧВ), ревматоїдним артритом (РА) і розсіяним склерозом (РС). Ефективні дози композицій згідно з цим винаходом для лікування захворювання варіюються в залежності від багатьох різних факторів, включно зі способами введення, місцем призначення, фізіологічним станом пацієнта, чи є пацієнт людиною або твариною, чи вводяться інші лікарські препарати, і чи є лікування профілактичним або терапевтичним. Зазвичай пацієнтом є людина, але ссавці, відмінні від людини, також можуть піддаватися лікуванню, наприклад, домашні тварини, як-от собаки, кішки, коні, тощо, лабораторні ссавці, як-от кролики, миші, щури, тощо. Для оптимізації безпеки та ефективності можна підбирати лікарські дозування. Рівні дозування можуть бути легко визначені звичайним кваліфікованим лікарем і можуть бути змінені за необхідності, наприклад, за необхідності зміни відповіді суб'єкта на терапію. Кількість діючої речовини, яку можна комбінувати з матеріалами носія для отримання одиничної лікарської форми, варіюється в залежності від господаря, який піддається лікуванню, і конкретного способу введення. Стандартні лікарські форми зазвичай містять від близько 1 мг до близько 500 мг діючої речовини. У деяких варіантах здійснення терапевтичне дозування агента може складати від близько 0,0001 до 100 мг/кг і більше, зазвичай від 0,01 до 5 мг/кг маси тіла господаря. Наприклад, дозування може становити 1 мг/кг маси тіла або 10 мг/кг маси тіла або в межах 1-10 мг/кг. Ілюстративний режим лікування включає введення один раз кожні два тижні, або один раз на місяць, або один раз кожні 3-6 місяців. Терапевтичні речовини цього винаходу зазвичай вводять кілька разів. Інтервали між однократними дозами можуть бути щотижневими, щомісячними або щорічними. Інтервали також можуть бути нерегулярними, на що вказує вимірювання рівня терапевтичної речовини в крові пацієнта. Альтернативно, терапевтичні речовини цього винаходу можна вводити у вигляді композиції з уповільненим вивільненням, і в цьому випадку потрібно менш часте введення. Дозування і частота варіюються в залежності від періоду напівжиття поліпептиду у пацієнта. Зазвичай композиції готують у вигляді ін’єкційних препаратів, або у вигляді рідких розчинів, або суспензій; також можуть бути отримані тверді форми, придатні для розчинення або суспендування в рідких носіях перед ін’єкцією. Описані в цьому документі фармацевтичні композиції підходять для внутрішньовенного або підшкірного введення, безпосередньо або після відновлення твердих (наприклад, ліофілізованих) композицій. Препарат також може бути емульгований або інкапсульований в ліпосоми або мікрочастинки, як-от полілактид, полігліколід або співполімер, для посилення ад’ювантного ефекту, як описано вище. [Langer, Science 249: 1527, 1990 і Hanes, Advanced Drug Delivery Reviews 28: 97-119, 1997]. Агенти згідно з цим винаходом можна вводити в формі депо-ін’єкції або препарату імплантату, який може бути складений таким чином, щоб забезпечити тривале або пульсуюче вивільнення діючої речовини. Фармацевтичні композиції зазвичай складені як стерильні, практично ізотонічні та повністю відповідають усім нормам Правил виробництва і контролю якості лікарських засобів (GMP) Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США. Токсичність антитіл і структур антитіл, описаних у цьому документі, може бути визначена стандартними фармацевтичними процедурами на клітинних культурах або експериментальних тваринах, наприклад, шляхом визначення LD50 (доза, летальна для 50% популяції) або LD100 (доза, летальна для 100% популяції). Співвідношення доз між токсичним і терапевтичним ефектом є терапевтичним показником. Дані, отримані з цих аналізів клітинних культур і досліджень на тваринах, можуть бути використані при складанні діапазону доз, який не токсичний для застосування у людей. Дозування антитіл, описаних у цьому документі, переважно перебуває в діапазоні циркулюючих концентрацій, які включають ефективну дозу з невеликою токсичністю або без неї. Дозування може варіюватися в межах цього діапазону в залежності від використовуваної дози та використовуваного шляху введення. Точна композиція, спосіб введення та дозування можуть бути вибрані індивідуально лікарем із урахуванням стану пацієнта. Композиції для введення зазвичай включають антитіло або інший агент (наприклад, інший абляційний агент), розчинений у фармацевтично прийнятному носії, переважно у водному носії. Можуть бути використані різні водні носії, наприклад, забуферений сольовий розчин, тощо. Ці розчини є стерильними і зазвичай не містять небажаних речовин. Ці композиції можуть бути стерилізовані звичайними, добре відомими способами стерилізації. Композиції можуть містити фармацевтично прийнятні допоміжні речовини, необхідні для наближення їх до фізіологічних умов, як-от агенти, що регулюють рН, і буферні агенти, агенти, що регулюють токсичність, тощо, наприклад ацетат натрію, хлорид натрію, хлорид калію, хлорид кальцію, лактат натрію, тощо. Концентрація активного агента в цих композиціях може варіюватися в широких межах і обиратиметься в основному на основі обсягів рідини, в’язкості, маси тіла, тощо, відповідно до конкретного вибраного способу введення і потреб пацієнта [наприклад, Remington's Pharmaceutical Science (15th ed., 1980) і Goodman & Gillman, The Pharmacological Basis of Therapeutics (Hardman et al., eds., 1996)]. Також до обсягу винаходу входять набори, що містять активні агенти та їх композиції, винаходи та інструкції до застосування. Набір може додатково містити щонайменше один додатковий компонент, наприклад, хіміотерапевтичний препарат, тощо. Набори зазвичай включають етикетку, яка вказує на передбачуване застосування вмісту набору. Використовуваний в цьому документі термін «етикетка» включає будь-які письмові або записані матеріали, що поставляються в наборі або разом із ним, або іншим чином супроводжують набір. Тепер, коли винахід повністю описано, для спеціаліста в цій області техніки буде очевидно, що різні зміни та модифікації можуть бути зроблені без відхилення від суті або обсягу винаходу. ПРИКЛАДИ Приклад 1: Утворення гетеродимеру Утворення гетеродимерів аналізували за допомогою аналізів методом ДСН-ПААГ-електрофорезу в невідновлювальних та відновлювальних умовах, щоб визначити, чи можуть антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу, що містять різні мутації в їхніх шарнірах і областях Fc, а також мутації типу «виступи-у-западини», успішно експресуватися і збиратися в бажані комбінації гетеродимерів. Для перевірки цього конструкти антитіл були експресовані у культурах рекомбінантних клітин CHO. Потім зібрану культуральну рідину очищали за допомогою афінної хроматографії на основі білка для аналізу різних отриманих фрагментів антитіл. Потім елюйовані з колонки з білком А пули аналізували на гелях у відновлювальних та невідновлювальних умовах для візуалізації різних молекул. Результати цих аналізів показані на Фіг. 2, панелях A і B, на Фіг. 3, панелях A і B, і на Фіг. 24, і демонструють, що відсоток утворення гетеродимерів для молекул антитіл, які включають мутації типу «виступи-в-западини», вище, навіть коли мутації, що пригнічують ефекторну функцію (F234A, L235A), і мутації, що запобігають обміну плечима Fab (S228P), також присутні у послідовності важких ланцюгів. Як показано на Фіг. 25, очищені конструкції CD 19 були проаналізовані щодо відсоткового вмісту високомолекулярних (ВМВ) та низькомолекулярних (НМВ) молекул, а також відсоткового вмісту мономерів. Приклад 2: Зв’язування Fc-гамма-рецептора за допомогою біошарової інтерферометрії (BLI) Взаємодії Fc-гамма-рецептор-IgG аналізували на платформі Octet з використанням біосенсора Ni-NTA (ForteBio). Біосенсори Ni-NTA мають Tris-NTA QIAGEN, заряджений нікелем (Ni2+), попередньо іммобілізований на наконечнику. Ni-NTA зв'язуватиметься з HIS-міткою, приєднаною до рекомбінантних білків. У цьому форматі білок Fc-гамма-рецептора завантажується в біосенсор в якості ліганду з подальшою асоціацією з IgG. Антитіла відповідно до варіантів здійснення винаходу досліджували для аналізу ступеня взаємодії між їхніми областями Fc і білками Fc-гамма-рецептора, іммобілізованими на біосенсорі. У цьому документі Fc-гамма-рецептор являв собою людський Fc-гамма-рецептор I/CD64 [Aero Biosystems]. Тестовані концентрації антитіл включали дворазове серійне розведення від 100 нМ до 1,6 нМ. Результати цих досліджень показані на Фіг. 4, панелях A-D, Фіг. 5, панелях A-E, Фіг. 6, панелях A-D, Фіг. 7, панелях A-E, і Фіг. 26, панелях A-D, і демонструють, що зв'язування антитіл із підданим сайленсингу Fc-рецептором з людським Fc-гамма-R1 значно пригнічується, навіть коли в області Fc також присутні мутації типу «виступ-в-западини» і мутації обміну плечима Fab. Зокрема, на Фіг. 4, панелі А, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG1 до CD3 x BCMA, яке не містить мутацій KiH або мовчазних мутацій. Дані показують, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі. На Фіг. 4, панелі B, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі A, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижена через наявність мовчазних мутацій. На Фіг. 4, панелі C показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG1 до CD3 x BCMA, яке містить мутації KiH, але не містить мовчазні мутації. Ці дані демонструють, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, способом, який дуже схожий на те, що спостерігалося з антитілом на панелі А. На Фіг. 4, панелі D, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі C, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли включені мутації KiH. На Фіг. 5, панелі А, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x BCMA, яке не містить мутацій KiH або мовчазних мутацій, але включає мутацію S228P для запобігання обміну плечей Fab. Дані показують, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі. На Фіг. 5, панелі B, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі A, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A). Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли присутня мутація S228P. На Фіг. 5, панелі C показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x BCMA, яке містить мутації KiH і мутацію S228P, але не містить мовчазні мутації. Ці дані демонструють, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, способом, який дуже схожий на те, що спостерігалося з антитілом на панелі А. На Фіг. 5, панелі D показані результати для того самого біспецифічного антитіла, яке використовували у панелі C, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A) на додаток до мутацій S228P і KiH. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли включені мутації S228P і KiH. На панелі E показані результати для біспецифічного (двохвалентного) антитіла IgG4 до CD3 x BCMA, яке містить мутацію S228P, мовчазні мутації F234A і L235A, а також мутації KiH в домені CH3. Ці дані демонструють, що взаємодія між цим антитілом та Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, була значно знижена навіть за наявності мутацій S228P та KiH. На Фіг. 6, панелі А, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG1 до CD3 x PSMA, яке не містить мутацій KiH або мовчазних мутацій. Дані показують, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі. На Фіг. 6, панелі B, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі A, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижена через наявність мовчазних мутацій. На Фіг. 6, панелі C показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG1 до CD3 x PSMA, яке містить мутації KiH, але не містить мовчазні мутації. Ці дані демонструють, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, способом, який дуже схожий на те, що спостерігалося з антитілом на панелі А. На Фіг. 6, панелі D, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі C, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли включені мутації KiH. На Фіг. 7, панелі А, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x PSMA, яке не містить мутацій KiH або мовчазних мутацій, але включає мутацію S228P для запобігання обміну плечей Fab. Дані показують, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі. На Фіг. 7, панелі B, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі A, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A). Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли присутня мутація S228P. На Фіг. 7, панелі C показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x PSMA, яке містить мутації KiH і мутацію S228P, але не містить мовчазні мутації. Ці дані демонструють, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, способом, який дуже схожий на те, що спостерігалося з антитілом на панелі А. На Фіг. 7, панелі D показані результати для того самого біспецифічного антитіла, яке використовували у панелі C, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A) на додаток до мутацій S228P і KiH. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли включені мутації S228P і KiH. На панелі E показані результати для біспецифічного (двохвалентного) антитіла IgG4 до CD3 x PSMA, яке містить мутацію S228P, мовчазні мутації F234A і L235A, а також мутації KiH в домені CH3. Ці дані демонструють, що взаємодія між цим антитілом та Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, була значно знижена навіть за наявності мутацій S228P та KiH. На Фіг. 26, панелі А, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x CD19, яке не містить мутацій KiH або мовчазних мутацій, але включає мутацію S228P для запобігання обміну плечима Fab. Дані показують, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі. На Фіг. 26, панелі B, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, що і на панелі A, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A). Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли присутня мутація S228P. На Фіг. 26, панелі C, показані результати для біспецифічного (одновалентного) антитіла IgG4 до CD3 x CD19, яке містить мутації KiH і мутацію S228P, але не містить мовчазні мутації. Ці дані демонструють, що антитіло взаємодіє з Fc-гамма-рецептором, іммобілізованим на біосенсорі, способом, який дуже схожий на те, що спостерігалося з антитілом на панелі А. На Фіг. 26, панелі D, показані результати для того самого біспецифічного антитіла, яке використовували у панелі C, але тепер містить мовчазні мутації в домені CH2 (F234A, L235A) на додаток до мутацій S228P і KiH. Ці результати демонструють, що взаємодія між антитілом і Fc-гамма-рецептором на біосенсорі значно знижується через наявність мовчазних мутацій, навіть коли включені мутації S228P і KiH. У цілому, дані, представлені на Фіг. 4, 5, 6, 7 і 26 демонструють, що послідовність області VH біспецифічного антитіла не впливає на функціональні властивості описаних у цьому документі мутацій Fc IgG4. Таким чином, описані в цьому документі модифікації Fc IgG4 (S228P; F234A, L235A; T366W, T366S, L368A та Y407V) можуть бути реалізовані в антитілах, що мають різні послідовності VH (тобто різні мішені зв'язування) для досягнення зниження обміну плечей Fab (S228P), зниження активності ефекторних функцій (F234A, L235A) та належної гетеродимеризації (T366W; T366S, L368A та Y407V). Приклад 3: Аналіз методом проточної цитометрії зв’язування з позитивними і негативними за PSMA клітинами UniAbs™ до PSMA Зв’язування з позитивними за PSMA клітинами оцінювали за допомогою проточної цитометрії [Guava easyCyte 8HT, EMD Millipore] з використанням лінії клітин LNCaP (ATCC: CRL-1740), лінії клітин 22Rvl (ATCC CRL-2505), лінії клітин PC3 (ATCC CRL-1435), стабільно трансфікованої для експресії PSMA людини, або лінії клітин DU-145 (ATCC HTB-81). Якщо коротко, 50000 клітин-мішеней забарвлювали серією розведень очищених UniAb™ протягом 30 хвилин при 4 °С. Після інкубації клітини двічі промивали буфером для проточної цитометрії (1X PBS, 1% BSA, 0,1% NaN3) і забарвлювали козячим F(ab’)2 проти людського IgG, кон’югованим із R-фікоеритрином (PE) (Southern Biotech, кат. № 2042-09) для виявлення зв’язаних із клітиною антитіл. Після 20-хвилинної інкубації при 4 °С клітини двічі промивали буфером для проточної цитометрії та вимірювали середню інтенсивність флуоресценції (СІФ) за допомогою проточної цитометрії. СІФ клітин, забарвлених тільки вторинним антитілом, використовували для визначення фонового сигналу, а зв’язування кожного антитіла перетворювали на значення кратності перевищення фонового сигналу. Зв’язування з позитивними за PSMA яванського макака визначали з використанням того самого протоколу з такими модифікаціями: клітини-мішені були отримані з клітин Freestyle 293-F (ThermoFisher R79007), транзієнтно трансфікованих для експресії позаклітинного домену PSMA яванського макака. У деяких експериментах значення EC50 розраховували за допомогою GraphPad Prism 7. У таблиці 8 наведена активність зв’язування з мішенню декількох антитіл, що містять тільки важкі ланцюги, до PSMA (HCAb), описаних у цьому документі. У стовпці 1 показаний ідентифікаційний номер клону HCAb. У стовпці 2 показано зв’язування з клітинами LNCaP, виміряне у вигляді кратності перевищення фонового сигналу СІФ. Таблиця 8:Зв’язування з лінією клітин, що експресують PSMAКолонка 1: Ідент. номер клонуКолонка 2: LNCaP325920282346181264346165243346172216326109253258672103257422003257481933259401693258361633260271383260871293260841253260281173454971123260291093454611023454931013454368734544384345490803454828034548571345463683259326434550559345508553454804732611638345509373454442334542122345447143455101334543813 Відмінності в зв’язуванні з PSMA яванського макака, як показано на Фіг. 8, панелі A і B, підтверджує відмінність в епітопі PSMA людини, що розпізнається HCAb 346181 і 345497. Приклад 4: Композиція біпаратопних і двовалентних антитіл до PSMA Як показано в Таблиці 9, клон до PSMA з ідентифікаційним номером 350123 складається з послідовності клону з ідентифікаційним номером 346181, зв’язаної з послідовністю клону ID 345497 через місточкову послідовність GGGGSGGGGS (SEQ ID NO: 71). Клон з ідентифікаційним номером 350122 складається з двох повторів клону з ідентифікаційним номером 346181, з’єднаних однією і тією самою лінкерною послідовністю. Клон з ідентифікаційним номером 350123 є біпаратопним, оскільки він складається з двох доменів до PSMA, які розпізнають різні епітопи на PSMA. Клон з ідентифікаційним номером 350122 є двовалентним, але не біпаратопним, оскільки він складається з одного і того самого домену до PSMA в тандемі. Схематичні ілюстрації різних триланцюгових антитілоподібних молекул (TCA) представлені на Фіг. 1, панелях A-C. Таблиця 9:Опис амінокислотної послідовності біпаратопних і двовалентних антитіл до PSMAІдентифікаційний номер клонуПослідовність 1Лінкерна послідовністьПослідовність 2350123346181GGGGSGGGGS (SEQ ID NO: 71)345497350122346181GGGGSGGGGS (SEQ ID NO: 71)346181 Приклад 5: Опосередковане поліспецифічним антитілом знищення PSMA-позитивних клітин пухлини передміхурової залози за допомогою перенаправлення Т-клітин Аналізи з використанням Т-клітин у стані спокою Клітини-мішені висівали з розрахунку 15000 клітин на лунку в 96-лунковий планшет і культивували протягом ночі при 37 °C. Після інкубації збільшуються кількості поліспецифічного антитіла додавали разом із Т-клітинами людини у стані спокою при співвідношенні ефекторних клітин до клітин-мішеней 10:1 й інкубували протягом додаткових 48 або 72 годин при 37 °C (48 годин для аналізів із клітинами LNCaP, MDA-PCa-2b і PC3-PSMA і 72 години для аналізів із клітинами 22Rvl). Загибель клітин вимірювали з використанням реагенту для проліферації клітин WST-1 [Sigma кат. №: 11644807001] або за допомогою проточної цитометрії. У деяких експериментах невеликий зразок кожного супернатанту збирали після інкубації, але до аналізу життєздатності клітин-мішеней, і зберігали для аналізу продукції цитокінів. Коли життєздатність клітин аналізували за допомогою реагенту WST-1, вихідний реагент додавали в кожну лунку в розведенні 1:10 і інкубували протягом 90 хвилин при 37°C. Потім вимірювали оптичну щільність при 450 нм (еталонна довжина хвилі 690 нм) та розраховували відсоток специфічного лізису Якщо життєздатність клітин-мішеней аналізували за допомогою проточної цитометрії, то клітини-мішені мітили перед початком аналізу мембранним барвником DiR (ThermoFisher D12731). Після інкубації з Т-клітинами і антитілами супернатанти або зберігали для аналізу цитокінів, або утилізовували. Потім лунки промивали один раз для збору мертвих клітин пухлини і Т-клітин, які переносили в планшет для проточної цитометрії. Решту прикріплених клітин пухлини обробляли трипсином і потім додавали до відповідних лунок планшета для проточної цитометрії. Реагент аннексин-V використовували для забарвлювання мертвих клітин, і проводили проточну цитометрію (BD FACSCelesta) для кількісного визначення відсотка мертвих пухлинних клітин у кожному зразку, гейтованих за забарвлюванням DiR. Лунки, що містять необроблені клітини-мішені, використовували для нормалізації спонтанної загибелі клітин. У деяких експериментах використовували антитіло негативного контролю, що складається з того самого націленого на CD3 плеча, що і в поліспецифічних молекулах до PSMAxCD3, але заміною націленого на пухлину плеча на VH, специфічну до білка gp120 ВІЛ. На Фіг. 9 показаний опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин із використанням нестимульованих Т-клітин. Нестимульовані людські Т-клітини інкубували з клітинами, що експресують PSMA (LNCaP), і різними концентраціями поліспецифічних антитіл. Біпаратопне антитіло до PSMAxCD3 (350123xCD3) перевершило монопаратопне антитіло до PSMAxCD3 (346181xCD3). Аналізи з використанням попередньо активованих Т-клітин Пан-Т-клітини людини попередньо активували зв'язаними з планшетом OKT3 та IL-2 протягом трьох днів із подальшим додатковим днем інкубації зі свіжим IL-2. Клітини-мішені трипсинізували, навантажували кальцеїном-AM (ThermoFisher C3100MP), змішували з активованими Т-клітинами до співвідношення Е:Т 20:1 і додавали в лунки 96-лункового планшета. Додавали серії розведень різних поліспецифічних антитіл з подальшою інкубацією протягом 4 годин при 37 °C. Потім супернатанти переносили в чорні 96-лункові планшети і вимірювали оптичну щільність при 480 нм/520 нм збудження/випускання для кількісного визначення вивільнення кальцеїну. Клітини-мішені, інкубовані без Т-клітин, використовували для нормалізації спонтанного вивільнення кальцеїну інтактними клітинами пухлини. Додавання 2% Тритона-X в контрольні лунки, що містять клітини-мішені, дозволило розрахувати сигнал кальцеїну, який відповідає максимальному лізису клітин. Використовуючи це значення, кожна експериментальна лунка була представлена у вигляді відсотка максимального лізису клітин. Аналіз даних проводили з використанням GraphPad Prism 7. На Фіг. 10 показаний опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин з використанням попередньо активованих Т-клітин. Попередньо активовані Т-клітини людини інкубували з клітинами, що експресують PSMA людини, (LNCaP) і різними концентраціями поліспецифічних антитіл. Загибель пухлинних клітин вимірювали за вивільненням кальцеїну і нормалізували за спонтанним вивільненням пухлинних клітин за відсутності Т-клітин. Біпаратопне антитіло до PSMAxCD3 (350123xCD3) перевершило обидва монопаратопні антитіла до PSMAxCD3. На Фіг. 11 показано, що поліспецифічні антитіла не лізують PSMA-негативні клітини. Попередньо активовані людські Т-клітини інкубували з PSMA-негативними клітинами раку передміхурової залози (DU145) і різними концентраціями поліспецифічних антитіл. Жодне з протестованих антитіл не призвело до лізису цих клітин. На Фіг. 12 показано зв’язування поліспецифічних антитіл до PSMAxCD3 з позитивними і негативними за PSMA клітинами. Поліспецифічні антитіла до PSMAxCD3 демонструють зв'язування з PSMA-позитивними клітинами пухлини передміхурової залози (22Rvl), але не зв’язуються з PSMA-негативними клітинами пухлини передміхурової залози (DU145). Біпаратопна молекула (350123) показала найсильніше зв'язування з клітиною-мішенню. На Фіг. 13 показаний опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин. Дані на Фіг. 13 демонструють, що зв'язування з PSMA через два різні епітопи призводить до збільшення загибелі клітин у порівнянні з двовалентною, але моноспецифічною версією антитіла. Приклад 6: Монопаратопне біспецифічне антитіло до PSMAxCD3 індукує меншу продукцію цитокінів, ніж біпаратопне поліспецифічне антитіло до PSMAxCD3 Продукцію цитокінів аналізували в аналізах цитотоксичності пухлини із Т-клітинами у стані спокою. Дизайн цих аналізів детально описаний в іншому місці цього документа. Супернатанти збирали після завершення аналізів (після 72 годин інкубації для аналізів із використанням клітин 22Rvl, 48 годин для всіх інших ліній клітин). Набори для ІФА використовували для виявлення IL-2 (Biolegend 431804) та IFN-γ (Biolegend 430104) відповідно до протоколу виробника. Експериментальні супернатанти розводили перед аналізом на основі ІФА так, щоб рівні цитокінів потрапляли в лінійну частину стандартної кривої, що поставляється з кожним набором. У деяких випадках цитокіни не могли бути виявлені в експериментальних лунках, і значення були вказані як менші або рівні нижній межі кількісного визначення для аналізу. На Фіг. 14 (панелі A, B, і C) показаний опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивних клітин і порівняння з продукцією цитокінів. Поліспецифічні антитіла до PSMAxCD3 індукують опосередкований Т-клітинами лізис PSMA-позитивної лінії клітин раку передміхурової залози LNCaP. Біпаратопна молекула (350123) стимулювала більш сильне знищення пухлинних клітин в порівнянні з монопаратопною молекулою (346181), але також викликала вироблення більш високих рівнів цитокінів, гамма-інтерферону (IFN-γ) та інтерлейкіну 2 (IL-2), як показано на Фіг. 14, панелях B і C. У таблиці 10 показаний опосередкований Т-клітинами лізис і продукція цитокінів проти чотирьох ліній PSMA-позитивних клітин пухлини передміхурової залози. Поліспецифічні антитіла до PSMAxCD3 тестували в аналізах цитотоксичності пухлинних клітин in vitro з використанням нестимульованих Т-клітин і серії доз антитіла проти панелі з чотирьох ліній PSMA-позитивних клітин пухлини. Через 72 години (22Rvl) або 48 годин (MDA-PCa-2b, LNCAP, PC3-PSMA) розраховували відсоток загибелі клітин пухлини і реєстрували за допомогою EC50, а також якщо досягали найвищого відсотку знищення. Супернатанти з цих експериментальних лунок збирали і аналізували за допомогою ІФА на цитокіни, гамма-інтерферон (IFN-γ) або інтерлейкін-2 (IL-2). Монопаратопна молекула (3461881) індукувала приблизно еквівалентні рівні протипухлинної цитотоксичності відносно всіх чотирьох тестованих ліній клітин у порівнянні з біпаратопною молекулою, але мала вищі EC50 відносно продукції цитокінів і в більшості випадків стимулювала більш низькі рівні максимальної продукції цитокінів. Таблиця 10:Т-клітинний лізис і продукція цитокінів проти чотирьох ліній PSMA-позитивних клітин пухлини передміхурової залозиЛінія клітинАнтитілоЗв’язування клітин, EC50 (нМ)Максимальна цитотоксичність (% лізису)Знищення, EC50(нМ)Макс. IFNγ (пг/мл)IFNγ, EC50 (нМ)Макс.IL-2 (пг/мл)IL-2EC50(нМ)22Rvl346181xCD3584552,821,150173,8≤НПКОНВ350123xCD33530,4273,031380,2≤НПКОНВMDA- PCa-2b346181xCD3282623,614,309116,552438,5350123xCD32290,4112,0260,9011111,11LNCAP346181xCD3177914,632,23763,0183575350123xCD32750,8460,3973,2910573,73PC3- PSMA346181xCD330423,77,34010,115694,1350123xCD36510,4010,1361,0134801,1 Приклад 7: Поліспецифічні антитіла до PSMAxCD3 індукують проліферацію Т-клітин PSMA-позитивні пухлинні клітини висівали по 25000 клітин на лунку в 96-лунковий планшет і вирощували протягом ночі при 37°C. Пан-Т-клітини людини, виділені з РВМС у стані спокою [Miltenyi 130-096-535], мітили барвником для відстеження клонів CFSE відповідно до інструкцій виробника [ThermoFisher C34554]. Потім у лунки, що містять клітини пухлини, додавали 100000 мічених пан-Т-клітин з наступною серією розведень антитіл і інкубували при 37°C, 8% CO2. Після 5 днів інкубації клітини обережно перемішували і переносили в планшет для проточної цитометрії. Клітини осаджували і супернатант видаляли з подальшим забарвлюванням анти-CD8, кон’югованим із APC, [Biolegend 301049], і анти-CD4, кон’югованим із PE, [Biolegend 317410], протягом 20 хвилин на льоду. Потім клітини промивали і ресуспендували в буфері для проточної цитометрії для аналізу [BD FACSCelesta]. Клітини гейтували за прямим і бічним розсіюванням, а також за експресією CD4 або CD8. Відсоток Т-клітин, які проліферували, на що вказує позитивне забарвлення CD4 або CD8 і низький або негативний сигнал CFSE, розраховували для всієї популяції Т-клітин, а також для субпопуляцій CD4 і CD8. Дані проточної цитометрії аналізували за допомогою FlowJo і наносили на графік в GraphPad Prism 7. На Фіг. 15, панелі A, B, C і D, показано, що поліспецифічні антитіла до PSMAxCD3 стимулювали проліферацію Т-клітин у присутності PSMA-позитивних клітин пухлини, і що монопаратопні біспецифічні антитіла до PSMA переважно активують CD3 Т-клітини. Поліспецифічні антитіла інкубували разом із клітинами пухлини, що експресують PSMA, і Т-клітинами, міченими барвником CFSE для відстеження лінії диференціювання. Після 5 днів інкубації проліферацію Т-клітин і композицію проліферованих Т-клітин (CD8+ і CD4+) аналізували за допомогою проточної цитометрії. На панелях A і B показана загальна проліферація Т-клітин, тоді як на панелях C і D показано співвідношення CD8+ і CD4+ T-клітин в лунках із проліферацією. Пунктирна горизонтальна лінія демонструє співвідношення CD8:CD4 нестимульованих Т-клітин і становить приблизно 1:2 (фактичне значення = 0,64). Монопаратопне біспецифічне антитіло до PSMAxCD3 (346181) переважно активує CD8 Т-клітини (співвідношення CD8:CD4 після експансії близько 2:1), тоді як біпаратопне поліспецифічне антитіло до PSMAxCD3 (350123) меншою мірою активує CD8+ Т-клітини (співвідношення CD8:CD4 становить близько 1:1). Приклад 8. Поліспецифічне антитіло викликає пригнічення росту пухлини передміхурової залози в моделі ксенотрансплантату Самцям мишей CIEA-NOG з імунодефіцитом віком 5-6 тижнів (Taconic) імплантували 10 мільйонів клітин 22Rvl підшкірно у правий нижній бік з подальшим додаванням 10 мільйонів РВМС людини за допомогою ін'єкції у хвостову вену через день після імплантації пухлини. Тварини отримували лікування 100 мкг поліспецифічного антитіла або носія шляхом ін'єкції в хвостову вену, починаючи через один день після імплантації пухлини на 1, 5, 9 і 13 дні. Об’єм пухлини визначали за допомогою штангенциркуля і реєстрували протягом 25 днів. На Фіг. 16 показані результати моделі ксенотрансплантату пухлини 22Rvl. Біпаратопна молекула до PSMAxCD3 (350123) продемонструвала інгібування зростання пухлини 22Rvl в моделі ксенотрансплантату пухлини. Для кожної групи лікування тестували трьох мишей, і зміну об’єму пухлини для кожної тварини наносили на графік у міліметрах. Тварини отримували PBMC на 1 день після імплантації пухлини і отримували лікування антитілами на 1, 5, 9 і 13 дні. У двох із трьох тварин, які отримували поліспецифічні антитіла, зазначалося уповільнення прогресування пухлини. Приклад 9. Аналіз активації Т-клітин CD69 являє собою маркер клітинної поверхні Т-клітин, експресія якого підвищується при стимуляції, тим самим виконуючи роль індикатора активації Т-клітин. У цьому експерименті активацію CD69 оцінювали за 3 різних умов: 1) загальні мононуклеарні клітини периферичної крові (PBMC) без покриття BCMA; 2) пан-Т-клітини з покриттям BCMA; і 3) пан-Т-клітини без покриття BCMA. РВМС виділяли з лейкоцитної плівки за допомогою Ficoll (щільність 1,077 г/мл), а кріоконсервовані РВМС відтавали і витримували протягом 24 годин при 2×106 клітин/мл у RPMI1640 з додаванням 10% FBS при 37°C. На 2-й день пан-T-клітини виділяли з PBMC у стані спокою, з використанням набору для негативної селекції Miltenyi, і виділені клітини використовували у 2-му та 3-му варіантах умов аналізу. Для першого варіанта умов аналізу РВМС підраховували та поміщали в планшети для аналізу. Для клітин, які оцінювали в умовах із покриттям антигеном, 96-лункові планшети покривали рекомбінантним білком BCMA в концентрації 1 мкг/мл [білок BCMA людини, Fc-мітка, Aero Biosystems, кат. № BC7-H5254], рекомбінантним білком PSMA в концентрації 1 мкг/мл (рекомбінантний людський білок PSMA/FOLH1, від RND Systems, кат. № 4234-ZN-0101)) або рекомбінантним білком CD19 у концентрації 10 мкг/мл (людський білок CD19, His-мітка, Aero Biosystems, кат. № CD9-H52H2). Біспецифічні антитіла аналізували з використанням 12-точкової кривої дозової залежності з 3-кратними розведеннями, максимальна доза становила 300 нМ. Біспецифічні антитіла та Т-клітини ресуспендували в RPMI1640 з додаванням 10% FBS та інкубували протягом 18 годин. Пан-Т-клітини були ефекторними клітинами та висівали у кількості 100 тис. клітин/лунка. Для клітин, які оцінювали за умов без покриття антигеном, біспецифічні антитіла інкубували з клітинами, використовуючи 12-точкову криву дозової залежності з 3-кратними розведеннями. 300 нМ біспецифічного антитіла були найвищою концентрацією протестованої в цьому аналізі. Зразки інкубували протягом 18 годин у RPMI1640 з додаванням 10% FBS при 37°C. Пан-Т-клітини, виділені з РВМС, являли собою ефекторні клітини, які висівали в кількості 100 тис. клітин/лунка. Для всіх експериментальних умов клітини промивали та мітили антитілами поверхні Т-клітин. Наступні антитіла використовували для мічення (1) CD4-позитивних Т-клітин (кон’юговане з FITC антитіло до CD4 людини), (2) CD8-позитивних Т-клітин (кон'юговане з РЕ антитіло до CD8a людини), (3) для активації CD69 (кон'юговане з Alexa Fluor 647 антитіло до CD69 людини) (Biolegend). Потім клітини аналізували на BD Celesta з використанням відповідних матриць для вимірювання активації CD69. Результати досліджень активації Т-клітин показані на наступних фігурах: На Фіг. 17-18, Фіг. 27, панелях A-B (без покриття антигеном BCMA, з використанням PBMC); Фіг. 30, панелях A-B (без покриття PSMA); та Фіг. 33, панелях A-B (без покриття CD 19). На Фіг. 17 представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Загалом біспецифічні антитіла, що містять послідовності Fc IgG1, активували CD4+ Т-клітин при більш низьких концентраціях біспецифічного антитіла. Біспецифічні антитіла, що містять послідовності Fc IgG4, активували CD4+ Т-клітини при більш високих концентраціях біспецифічного антитіла. Примітно, що активація CD4+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була низькою, що свідчить про те, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від BCMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 18 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Як і в випадку з CD4+ T-клітинами, біспецифічні антитіла, що містять послідовності Fc IgG1, активували CD8+ T-клітин при більш низьких концентраціях біспецифічного антитіла. Біспецифічні антитіла, що містять послідовності Fc IgG4, активували CD8+ Т-клітини при більш високих концентраціях біспецифічного антитіла. Примітно, що активація CD8+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була низькою, що свідчить про те, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від BCMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 27, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Активація CD4+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була аналогічна негативному контролю (gp120, CD3 (F2B)), демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від BCMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 27, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Як і у випадку з CD4+ Т-клітинами, активація CD8+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була аналогічна негативному контролю, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від BCMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 30, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Активація CD4+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була аналогічна негативному контролю (gp120, CD3 (F2B)), демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від PSMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 30, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Як і у випадку з CD4+ Т-клітинами, активація CD8+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була аналогічна негативному контролю, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від PSMA активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 33, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Активація CD4+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була значно нижче, ніж при використанні інших конструкцій антитіл, які не містили мутації PAA і KiH, що свідчить про те, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від CD19 активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. На Фіг. 33, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Як і у випадку з CD4+ Т-клітинами, активація CD8+ Т-клітин, що досягається за допомогою біспецифічних антитіл на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, була значно нижче, ніж при використанні інших конструкцій антитіл, які не містять мутації PAA і KiH, що свідчить про те, що введення мутацій PAA та KiH знижує незалежну від CD19 активацію Т-клітин цими біспецифічними антитілами. Результати активації CD8+ Т-клітин з антигенним покриттям з використанням пан-Т-клітин, виділених із РВМС у стані спокою, представлені на Фіг. 19, Фіг. 28, панелі B, Фіг. 31, панелі B, і Фіг. 34, панелі B. Результати активації CD4+ Т-клітин з антигенним покриттям із використанням пан-Т-клітин, виділених із РВМС у стані спокою, представлені на Фіг. 28, панелі A, Фіг. 31, панелі A, і Фіг. 34, панелі A. Концентрація антигенного покриття для BCMA та PSMA становила 1 мкг/мл, тоді як концентрація антигенного покриття для CD19 становила 10 мкг/мл. На Фіг. 19 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття BCMA, всі біспецифічні антитіла активували CD8+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD8+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD8+ Т-клітин. На Фіг. 28, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття BCMA, всі біспецифічні антитіла активували CD8+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD8+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD8+ Т-клітин. На Фіг. 31, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття PSMA, всі біспецифічні антитіла активували CD8+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD8+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD8+ Т-клітин. На Фіг. 34, панелі B, представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття CD19, всі біспецифічні антитіла активували CD8+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD8+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD8+ Т-клітин. На Фіг. 28, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття BCMA, всі біспецифічні антитіла активували CD4+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD4+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD4+ Т-клітин. На Фіг. 31, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття PSMA, всі біспецифічні антитіла активували CD4+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD4+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD4+ Т-клітин. На Фіг. 34, панелі А, представлений графік, який зображує %CD4+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. На відміну від експериментів без покриття CD 19, всі біспецифічні антитіла активували CD4+ Т-клітини при аналогічних концентраціях біспецифічного антитіла для клітин, покритих антигеном. Примітно, що активація CD4+ Т-клітин була досягнута біспецифічними антитілами на основі Fc IgG4, які містили мутації PAA та KiH, демонструючи, що введення мутацій PAA та KiH не усувало активність цих молекул з активації CD4+ Т-клітин. Результати активації CD8+ Т-клітин без антигенного покриття з використанням пан-Т-клітин, виділених із РВМС у стані спокою, представлені на Фіг. 20, Фіг. 29, панелі B, Фіг. 32, панелі B, і Фіг. 35, панелі B. Результати активації CD4+ Т-клітин без антигенного покриття із використанням пан-Т-клітин, виділених із РВМС у стані спокою, представлені на Фіг. 29, панелі A, Фіг. 32, панелі A, і Фіг. 35, панелі A. На Фіг. 20 представлений графік, який зображує %CD8+CD69+ Т-клітин залежно від концентрації біспецифічних антитіл для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Ці результати демонструють, що активація CD69 у CD8+ T-клітинах залежить від BCMA для всіх протестованих молекул біспецифічних антитіл. На Фіг. 29, панелі А і В, представлені графіки, які показують %CD4+CD69+ і %CD8+CD69+ Т-клітин, відповідно, в вигляді залежності від концентрації біспецифічного антитіла для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Ці результати демонструють, що активація CD69 у CD4+ та CD8+ T-клітинах залежить від BCMA для всіх протестованих молекул біспецифічних антитіл. Активація CD69 була злегка збільшена як в CD4+, так і в CD8+ Т-клітинах при більш високих концентраціях конструкцій біспецифічних антитіл, які не містили мовчазні мутації. На Фіг. 32, панелі А і В, представлені графіки, які показують %CD4+CD69+ і %CD8+CD69+ Т-клітин, відповідно, в вигляді залежності від концентрації біспецифічного антитіла для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Ці результати демонструють, що активація CD69 у CD4+ та CD8+ T-клітинах залежить від PSMA для всіх протестованих молекул біспецифічних антитіл. На Фіг. 35, панелі А і В, представлені графіки, які показують %CD4+CD69+ і %CD8+CD69+ Т-клітин, відповідно, в вигляді залежності від концентрації біспецифічного антитіла для конструкцій біспецифічного антитіла, наведених у легенді. Ці результати демонструють, що активація CD69 у CD4+ та CD8+ T-клітинах залежить від CD19 для всіх протестованих молекул біспецифічних антитіл. Активація CD69 була злегка збільшена як в CD4+, так і в CD8+ Т-клітинах при більш високих концентраціях конструкцій біспецифічних антитіл, які не містили мовчазні мутації. Приклад 10: Лізис пухлинних клітин Біспецифічні антитіла до CD3xBCMA аналізували на здатність знищувати три різні BCMA+ пухлинні клітини та одну BCMA-негативну лінію клітин за допомогою перенаправлення активованих первинних Т-клітин. У цьому експерименті клітини пухлини змішували з активованими пан-Т-клітинами у співвідношенні 10:1 E:T разом із додаванням біспецифічного антитіла. Результати наведені на Фіг. 21, панелях A-D. На панелі А показано знищення клітин RPMI-8226, на панелі В показано знищення клітин NCI-H929, на панелі С показано знищення клітин U-266, а на панелі D показано знищення клітин K562, негативний контроль. По осі X показана концентрація використаного антитіла, а по осі Y показаний % лізису пухлинних клітин через 6 годин після додавання антитіла. Рівень вивільнення цитокіну IL-2 вимірювали після того, як Т-клітини людини у стані спокою культивували з різними лініями пухлинних клітин і зростаючими дозами біспецифічного антитіла до CD3xBCMA. На Фіг. 22, панелі А, показано вивільнення IL-2, стимульоване клітинами RPMI-8226, на Фіг. 22, панелі B показано вивільнення IL-2, стимульоване клітинами NCI-H929. На Фіг. 22, панелі C, показано вивільнення IL-2, стимульоване клітинами U-266, і на Фіг. 22, панелі D, показано вивільнення IL-2, стимульоване клітинами K562, негативний контроль. Рівень вивільнення цитокіну IFN-γ вимірювали після того, як Т-клітини людини у стані спокою культивували з різними лініями пухлинних клітин і зростаючими дозами біспецифічного антитіла до CD3xBCMA. На Фіг. 23, панелі А, показано вивільнення IFN-γ, стимульоване клітинами RPMI-8226, на Фіг. 23, панелі B, показано вивільнення IFN-γ, стимульоване клітинами NCI-H929, на Фіг. 23, панелі C, показано вивільнення IFN-γ, стимульоване клітинами U-266, і на Фіг. 23, панелі D, показано вивільнення IFN-γ, стимульоване клітинами K562, негативний контроль. Незважаючи на те, що в цьому документі були показані й описані кращі варіанти здійснення цього винаходу, спеціалістам у цій області техніки буде очевидно, що ці варіанти здійснення наведені виключно з метою ілюстрації. Безліч варіацій, змін та замін будуть очевидні спеціалістам у цій галузі техніки без відходу від обсягу та суті цього винаходу. Слід розуміти, що різні альтернативні варіанти здійснення цього винаходу, описані в цьому документі, можуть застосовуватися при практичній реалізації цього винаходу. Передбачається, що нижченаведена формула винаходу визначає обсяг винаходу і, що таким чином охоплюються способи і структури в межах обсягу цієї формули винаходу та їх еквівалентів.